Заборона національної символіки перетворює протести у Білорусі на національно-визвольний рух

Плани визнати національний біло-червоно-білий прапор екстремістським – різко збільшують масштаби конфронтації у білоруському суспільстві.

Стисло:

• коли біло-червоно-білий прапор оголосять екстремістським, його використання буде вважатися кримінальним злочином;
• фактично, війна оголошена не лише національним символам, а білоруськості як явищу;
• протистояння нинішньому режиму в Білорусі тепер може перетворитися на національно–визвольний рух;
• під петицією проти визнання біло-червоно-білого прапора екстремістським уже понад 75 000 підписів;
• місцеві громади відроджуються під новими біло-червоно-білими прапорами

Зараз це просто «незареєстровані символи», за використання яких громадянин притягується до адміністративної відповідальності. Днями генпрокуратура Білорусі повідомила, що може визнати екстремістським біло-червоно-білий прапор, символ протестів проти режиму Олександра Лукашенка.

29 січня білоруське телебачення повідомило, що Генеральна прокуратура взяла до розгляду «колективне звернення щодо незареєстрованих символів». У сюжеті йшлося, що «понад 100 громадян Білорусі вимагають включити біло-червоно-білий прапор, який під час Великої Вітчизняної війни став символом жорстокості на білоруській землі, екстремістською. Відповідно, заборонити його для публічної демонстрації».

Як тільки біло-червоно-білий прапор буде визнаний екстремістським, його використання буде розглядатися як кримінальне правопорушення та каратиметься за статтями про екстремізм.

«І згадати про це публічно, наприклад у ЗМІ, можна буде, лише додавши, що це заборонена екстремістська символіка в Білорусі, на кшталт того, як «Ісламська держава» згадується в Росії.

Можна яскраво уявити масштаби політичних репресій, які очікують країну, – пише оглядач Білоруської служби Радіо Свобода Валерій Карбалевич. – Фактично війну режим оголосив не лише національній символіці, а білоруськості як явищу», вважає він.

Руйнуються крамниці, що розповсюджували символіку, сувеніри, літературу в Мінську, Бресті, Вітебську, Гродні, Орші. Почалося переслідування книговидавців.

Влада завдає удару по всіх осередках білоруськості. Це означає різку політизацію ідеологічного, ціннісного протистояння«Влада завдає удару по всіх осередках білоруськості. Це означає різку політизацію ідеологічного, ціннісного протистояння. Досі боротьба за демократію точилася з використанням національної символіки. Зараз протести проти нинішнього режиму можуть перетворитися на національно-визвольний рух, – пише Карбалевич. – Усіх супротивників Лукашенка жорстко маркують. Досі важко сказати, чи звузить це, чи ж навпаки розширить соціальну базу протесту. Але влада штучно вносить в неї якісні зміни.

Керуючись інстинктом самозбереження, нинішній режим запускає процес, який матиме побічний ефект. Я б назвав це процесом завершення формування білоруської політичної нації», – наголошує Карбалевич.

«Політична нація – це спільність людей, які почуваються громадянами. Вона не може складатися з підданих правителя, як це було протягом 26 років правління Лукашенка.

Зазвичай нація формується в боротьбі з будь-яким іноземним ворогом (імперією, мегаполісом). У випадку з Білоруссю формування нації відбувалося під час боротьби з владним режимом. Це ще один парадокс білоруської революції», – підсумовує білоруський оглядач.

Під петицією проти визнання біло-червоно-білого прапора екстремістським уже понад 75 000 підписів

Від 30 січня, коли на вебсайті petitions.by була оприлюднена петиція проти визнання біло-червоно-білого прапора екстремістським, щосекунди в середньому з’являвся один підпис. Петиція була подана Координаційною радою.

Станом на 19:00 1 лютого було зібрано понад 75 000 підписів.

«Ми вважаємо, що заборона на використання біло-червоно-білої символіки не виправдана нічим, окрім політичного тиску на громадян, які не згодні з діями чинної влади, – йдеться у повідомленні. – Ми точно знаємо, що заборона біло-червоно-білої символіки – це не бажання людей, а примха сотні людей», – написала Координаційна рада.

Підписанти петиції вимагають:

• зупинити переслідування білорусів за використання символів, що являють собою нематеріальну культурну цінність;
• визнати біло-червоно-білий прапор історичною та культурною спадщиною.

Текст петиції буде розглядатися як колективне звернення громадян відповідно до білоруського законодавства.

БІЛЬШ ДЕТАЛЬНО ПРО ІСТОРІЮ ПРАПОРА:

«Помста» прапора Лукашенку: Складна доля біло-червоно-білого стяга Білорусі

Світлана Тихановська впевнена, що під петицією буде зібрано сотні тисяч підписів. «Лукашенко повинен розуміти, що заборона символів нічого не змінить у свідомості людей, – написала Тихановська. – Білоруси вже не вважають його президентом. Йому залишається тільки імітувати підтримку населення та боротися проти символів свободи. Насправді режим боїться поєднання двох кольорів. Але забороняючи національні символи та залучаючи державні символи, він лише популяризує серед людей біло-червоно-білий прапор. Бо він стає символом справедливості, гідності та єдності. Справжньої єдності, а не тієї, яку намагаються продемонструвати за допомогою Всебілоруських народних зборів», – переконана Світлана Тихановська.

«Неприпустимо топтати своє минуле»

«Слід мати на увазі, що біло-червоно-білий прапор був першим державним прапором нашої відродженої білоруської держави, – заявив депутат Палати представників Валерій Воронецький. – При ньому вона зробила перші кроки для зміцнення свого національного суверенітету та незалежності. Перший президент Республіки Білорусь склав присягу під ним. Біло-червоно-білий прапор висів над нашими урядовими будівлями та прикрашав зали Будинку уряду, парламенту, Адміністрації Президента, Верховного Суду, Генеральної прокуратури та інших державних установ, що символізує суверенітет і незалежність нашої країни.

Йому віддавали шану за кордоном під час візитів білоруських державних делегацій, вручення вірчих грамот нашими послами... Під ним ми зустріли перших осіб іноземних країн, які відвідали нашу країну. Це символізувало видатні перемоги наших спортсменів на Олімпійських іграх та чемпіонатах світу, інших міжнародних змаганнях.

З ним були пов’язані дуже важливі сторінки історії нашої молодої білоруської держави. А топтатися на своєму минулому, якщо ми дивимось у майбутнє і хочемо побудувати сильну, незалежну та квітучу країну, на мій погляд – неприпустимо. Ми повинні поважати свою історію», – цитує Воронецького білоруське видання «Наша Нива».

«Що, я фашист, якщо виступав у 1994 році під цим прапором?»

Відомий білоруський лижник, учасник семи Олімпійських ігор, переможець та призер етапів Кубка світу Сергій Долідович:

«Якщо вони визнають біло-червоно-білий прапор екстремістським (я нічому не здивуюсь), чи означає це, що я фашист, оскільки виступав у Ліллехаммері в 1994 році під цим прапором? А що робити з архівними світлинами з тієї Олімпіади – рвати і спалювати, щоб не розстріляли?», – написав Долідович у фейсбуці.

«Забороняючи біло-червоно-білий прапор, влада гарантує, що він буде державним»

«Заборона біло-червоно-білого прапора та оголошення його екстремістським є важливим кроком на шляху подальшої сакралізації стягу. Він починав 2020 рік як символ національно-демократичного прошарку суспільства – 15-20% від сили. Завершив він той рік як символ широкого громадського протесту без прив’язки до своєї історії.

Тепер він стає священним символом, забороненим плодом, чимось, що будуть малювати вночі на стінах, переховувати в таємних кутках і все більш емоційно прив’язуватися до цього символу, – пише білоруський політолог Артем Шрайбман. – Недооцінюючи його популярність, влада відрізає ще один шлях до компромісу, виносячи мільйони своїх опонентів у поле криміналу уже не тільки за їхні дії, але й за їхні маркери.

Червоно-зелений прапор завжди мав більшу підтримку, ніж білоруська влада, і, безсумнівно, міг би її пережити. Зараз суспільству пропонують розділитися. Сидіти біля червоно-зеленого прапора зараз є проявом політичної позиції.

Така політизація символу та його прив’язаність до конкретної позиції – шлях до того, що відхід влади означатиме й відхід її атрибутів разом із нею. Червоно-зелений прапор мав шанс не стати таким атрибутом, але зараз, безумовно, стане.

Забороняючи біло-червоно-білий прапор, влада гарантує, що це буде державний прапор, оскільки це вже не субкультура. Важливий день», – написав політолог Артем Шрайбман.

Місцеві громади відроджуються під новими прапорами

Ще у листопаді минулого року на Інтернет-ресурсі dze.chat відкрився віртуальний музей прапорів міських районів, областей та діаспор, які були створені в Білорусі під час довгих місяців протестів.

Біло-червоно-білі прапори районів Мінська почали створюватись уже в перші тижні після виборів 9 серпня. Цьому сприяла поява багатьох дворових чатів у соціальній мережі Telegram.

Жителі Мінська та інших міст Білорусі почали ходити зі своїми прапорами до недільних маршів протесту.

Під новими прапорами місцеві громади почали відроджуватися. Їхня мова переважно білоруська. У Мінську, станом на кінець січня 2021 року, 2/3 прапорів з написами – білоруською, а якщо рахувати двомовні (білоруською і російською) – тоді 77%. У Гродні із 16 прапорів 11 мають написи білоруською мовою.

Гасло, яке найчастіше зустрічається на цих стягах – «Жыве Беларусь!». Улюблені епітети – «вольны», «свабодны» (обидва означають «вільний»).

БЧБ

• Офіційно біло-червоно-білий національний прапор Білорусі називають білоруською «бел-чырвона-бели сьцяг», або за абревіатурою БЧБ.
• Біло-червоно-білий стяг був державним прапором незалежної Білорусі з 1991-го до 1995 року.
• Під цим прапором Білорусь здобула незалежність, яку формально проголосила на другий день після України – 25 серпня 1991 року.
• Менш аніж за місяць, у вересні 1991 року, тодішня Верховна Рада Білорусі затвердила біло-червоно-білий стяг державним прапором молодої незалежної країни.
• В тому числі і під біло-червоно-білим стягом – разом із синьо-жовтим українським та російським триколором – підписувались Біловезькі угоди, які стали епітафією Радянському Союзу на початку грудня 1991 року.
• Олександр Лукашенко як перший президент незалежної Білорусі складав присягу у 1994 році під біло-червоно-білим прапором та гербом-Погонею.

• БЧБ був державними символом і Білоруської Народної Республіки (БНР), яка виникла після розпаду Російської імперії в 1918 році, але проіснувала лише кілька місяців, перш ніж її окупували більшовики.
• Біло-червоно-білий прапор широко оспіваний у білоруській поезії. Наприклад, в 1919 році Макар Кравцов (Костевич) написав «Ваяцкі марш», який став гімном БНР. Це один із небагатьох гімнів світу, в якому буквально згадуються кольори прапора:

«Няхай жыве магутны, сьмелы
Наш беларускі вольны дух.
Штандар наш бел-чырвона-белы,
Пакрый сабой народны рух».

• Ця символіка в сучасній Білорусі формально не заборонена. Але її використання як «незареєстрованої символіки» на практиці переслідується й карається.