23 серпня в Україні – День прапора. Але нині увага багатьох українців прикута до Білорусі, де тривають протести проти результатів президентських виборів, що відбулися 9 серпня і переможцем яких офіційно –​ вже вшосте! –​ оголосили Олександра Лукашенка. Сотні тисяч людей по всій Білорусі виходять на мітинги, демонстрації та страйки під національним стягом – біло-червоно-білим прапором. Що відомо про цей прапор, що він означає та яка його історична доля? Розповідаємо.

Офіційно біло-червоно-білий національний прапор Білорусі називають білоруською «бел-чырвона-бели сьцяг» або за абревіатурою «БЧБ».

Саме під цим стягом відбуваються нині білоруські протести – наймасовіші, які були лише в історії незалежної Білорусі.

Але що означають кольори білоруського прапора?

У вексилології – науці про геральдику і прапори – червоний колір (червлень) символізує любов, сміливість, доброту, а також і кров, пролиту в боротьбі. Білий колір означає чистоту, благородство, надію та правдивість.

Деякі історики також не виключають, що кольори білоруського стяга можуть походити від хреста Святого Юрія (Георгія) – покровителя лицарів (прямий червоний хрест на білому тлі).

Біло-червоні сполуки на хоругвах, прапорах литвинів (так називали білорусів у пізньому Середньовіччі) видно над військами Великого Князівства Литовського на картинах 16-17 століть.

Дехто вважає, що вперше поєднання білого і червоного кольорів на прапорах було помічено у битві над Оршею. Ця битва відбулась 8 вересня 1514 року (на території сучасної Білорусі) між союзними військами Великого Князівства Литовського та Польської корони під проводом руського (давньоукраїнського) гетьмана Костянтина Острозького. Вони вщент розбили військо Великого Князівства Московського під командуванням Івана Челядіна та Михайла Голіцина.

Саме в тій битві, кажуть деякі історики, були зафіксовані біло-червоні стяги і навіть їх видно на картині невідомо майстра 16 століття. Точніше – трикутні білі прапорці з червоним хрестом на кінчиках списів.

Також прапори в цих кольорах видно на картині «Осада Полоцька в 1579 році військами Стефана Баторія в Лівонській війні».

В біло-червоних кольорах витриманий і білоруський (також і литовський) герб Пагоня (погоня) – древній символ литовсько-білоруських земель.
Навіть в часи перебування білоруських земель в Російській імперії деякі білоруські міста – наприклад, Вітебськ – мали біло-червоні смуги на міських гербах.

Існує легенда – що кольори стяга походять від білої пов’язки, яка була в крові, і яку зняв якийсь середньовічний ватажок на білоруських землях і повів військо за собою, вимахуючи нею… Проте ця версія достеменно не підтверджена білоруським фольклором – хоч існує про це навіть пісня – щоправда сучасна, а подібна легенда існує в кількох народів…

Часи БНР

В часі існування Білоруської Народної Республіки (БНР) біло-червоно-білий стяг був офіційно затверджений на Першому Білоруському конгресі, який відбувся у Мінську 25 березня 1917 року – формально навіть ще до постання самої БНР.

«Фактично, ще до БНР, у 1917 році після Лютневої революції все забурлило і всі кудись побігли і білоруси подивились, що треба так само бігти і вони відчули, що треба себе якось позначити в усьому цьому морі. І всі шукали якісь національні кольори, національні стягі», – каже в інтерв’ю Сергій Шупа, автор книги «Подорож в БНР», виданої на 100-річчя Білоруської Народної Республіки.

«Ясно, що заднім числом тоді вже придумували: «Ага, під Грюнвальдом (1410 рік) наші полки мали якісь такі стягі, чи битва під Оршею, коли московитів розбили…» Але це все не мало якоїсь конкретної спадковості, бо білоруська державність була така фантомна – то з’являлись, то зникала, то відроджувалась... Але коли розвалювалась Російська імперія, то кожен собі прапор знайшов», – додає він.

Стяг став державним прапором БНР, що існувала в 1918-1919 роках і – як і Українська Народна Республіка – впала пізніше через більшовицьку навалу.

Офіційно автором ескізу біло-червоно-білого стягу вважається Клавдій Дуж-Душевський – білоруський політичний діяч, дипломат, архітектор, редактор кількох білоруських журналів, серед яких і часопис з промовистою назвою «Беларускі сцяг», що видавався в 1922 році.

До речі, за спогадами тих, хто стяв за білоруським національним та державним відродженням в часи БНР, коли вибирали біло-червоно-білий прапор БНР, то думали не про кольори гербу погоня (білий вершник на червоному щиті), а про білоруський орнамент, кольори народних рушників і вишиванок – найпоширенішою є саме вишивка червоною ниткою по білому або навпаки…

Біло-червоно-білий прапор широко оспіваний в білоруській поезії. Наприклад, в 1919 році Макар Кравцов (Костевич) написав «Ваяцкі Марш», який став гімном БНР. Це один з небагатьох гімнів світу, в якому буквально згадуються кольори прапору:

Няхай жыве магутны, сьмелы
Наш беларускі вольны дух.
Штандар наш бел-чырвона-белы,
Пакрый сабой народны рух.

Радянська доба

Радянська влада встановила червоний прапор для Білорусі (але орнамент пізніше залишила), але біло-червона гамма якийсь час – особливо и період політики «коренізації» – була присутньою в просторі Білоруської РСР.

Отже, пам’ять про стяг жила.

На якийсь час стяг винирнув на білоруській території під час німецької окупації, – але так було скрізь, включно з Україною. Це потім дасть привід радянській пропаганді змальовувати стяг як «колаборантський» та «фашистський».

Цікаво, що автор білоруського стягу – Клавдій Дуж-Душевський –відмовився від співпраці з німцями і переховував єврейську родину, за що нацисти кинули його до концтабору.

Нині ж на тлі протестів радянські кліше про прапор повторюються Лукашенком.

«Вже оголошується біло-червоно-білий прапор фашистським хоча він вже був під час перемоги під Оршею в 16-му столітті... Але Лукашенко може вважати, що так і є оскількі він людина неосвічена, троєчник. Виключно на силі тримає свою владу і більше ні на чому», – каже перший лідер незалежної Білорусі Станіслав Шушкевич.

Увесь час – і зокрема під час Холодної війни – біло-червоно-білий стяг був прапором уряду БНР в екзилі і активно використовувався білоруською діаспорою в Північній Америці та Західній Європі.

Але потім почалось національне відродження – як і в інших республіках СРСР – і саме за перебудови в кінці 1980-х років під біло-червоно-білим прапором відбувались акції Білоруського Народного фронту, культурні заходи і чорнобильські марші.

Під цим прапором Білорусь здобула незалежність, яку формально проголосила на другий день після України – 25 серпня 1991 року. Менш аніж за місяць, у вересні 1991 року, тодішня Верховна Рада Білорусі затвердила біло-червоно-білий стяг державним прапором молодої незалежної країни.

Прапор, що поховав СРСР

В тому числі і під біло-червоно-білим стягом – разом з синьо-жовтим українським та російським триколором – підписувались Біловезькі угоди, які стали епітафією Радянському Союзу на початку грудня 1991 року.

Біло-червоно-білий стяг був державним прапором незалежної Білорусі з 1991 до 1995 року.

Парадоксально, але Олександр Лукашенко, як перший президент незалежної Білорусі, складав присягу під біло-червоно-білим прапором та гербом-Погонею.

Але Лукашенко, як виявилось, прийшов до влади з метою фактично відродити Білоруську РСР.

Ще в 1993 році як депутат Верховної Ради Білорусі Лукашенко пропонував змінити державну символіку нової незалежної держави – в тому числі й прапор. Але це йому тоді не вдалося.

Перемігши на перших президентських виборах в липні 1994 року, Лукашенко пішов у новий наступ.

14 травня 1995 року – менш аніж через рік після вступу на посаду – Лукашенко провів «референдум», який ані опозиція, ані міжнародна спільнота не визнали демократичним.

Серед чотирьох питань (статус російської мови, економічна інтеграція з Росією, конституційні зміни і право для президента розпускати парламент...) було й питання про зміну державної символіки.

Фактично, взявши за зразок прапор та герб Білоруської РСР, команда Лукашенка «намалювала» прапор та герб Білорусі і взяла курс на інтеграцію з Росією, яка довела до створення «союзної держави». Сумнівів не було: референдум Лукашенко «продавить».

Навіть в умовах тотального контролю за ЗМІ та інформаційної підтримки російських телеканалів, питання про зміну прапора і герба набрало найменше з чотирьох питань – понад 21 відсоток білорусів висловився проти зміни біло-червоно-білого прапора на «новий-старий» і проти зміни герба («за» було 78,6 відсотка).

Якщо врахувати всіх виборців, то від загальної їхньої кількості менше половини усіх виборців (48,6 відсотка) висловились за відмову від біло-червоно-білого прапору і герба Пагоні.

...В Києві запанувала тривога: чи не означає референдум кінця молодої білоруської державності? Президент Леонід Кучма вранці на наступний день після білоруського референдуму терміново відправив до Мінська міністра закордонних справ Геннадія Удовенка.

Глава білоруської дипломатії Володимир Сенько запевнив українського колегу, що Білорусь залишається незалежною державою. Але на обличчях білоруських дипломатів було видно збентеженість: ніхто не знав достеменно, куди тепер поведе Білорусь Олександр Лукашенко...

«Лукашенко в своєму тренді – повернути Радянський Союз хоча б в межах Білорусі – він цей стяг, який йому мозолив очі, відмінив. Потім «на коліні», як-то кажуть, намалювали новий герб, який в народі називають «капустою», і прапор повернули БРСР – тільки без зірки, який в народі називають «закат над болотом» і вони стали державними символами», – розповідає Сергій Шупа.

Маловідомий факт: ще до оголошення офіційних результатів того «референдуму», тодішній глава президентської адміністрації Лукашенка Іван Тітенков особисто спустив біло-червоно-білий прапор з флагштоку будівлі уряду і привселюдно його розірвав, власноруч підписуючи бажаючим шматки прапору на сувеніри...

В Гродно на драматичному театрі міняють прапор під час протестів серпня 2020 року (відео)

А потім – протягом понад 25 років – всі демонстрації, виступи на площах, мітинги опозиції – відбувались виключно під національним стягом.

«Вся білоруська опозиція, яка воювала всі ці роки з Лукашенком, вона виходила на вулицю з біло-червоно-білими стягами. За це можна було і бути побитим, і бути затриманим. Він ніби офіційно не був заборонений, але не було й офіційного дозволу. Це називалось офіційно – «незареєстрована символіка». І людей з цими стягами сильно ганяли увесь час. Якщо хтось десь вивішував цей стяг – навіть ще кілька тижнів тому – то приїздила «аварійка» Міністерства надзвичайних ситуацій і знімали з балконів ці стяги», – розповідає Шупа.

Також багато іменитих білоруських спортсменів та олімпійських медалістів неодноразово говорили про дискомфорт, коли після їхніх перемог на міжнародних змаганнях піднімався червоно-зелений «прапор Лукашенка» – вони воліли б бачити біло-червоно-білий прапор на відзначення їхніх спортивних успіхів.

«Помста» прапора

Під біло-червоно-білим прапором білоруси брали участь в Помаранчевій революції та в Революції Гідності в Україні. Під біло-червоно-білим прапором десь 300 білоруських добровольців воювали за Україну проти російських гібридних сил на Донбасі.

Не дивно, відтак, що після нинішніх президентських виборів в Білоусі опозиція виступає проти Лукашенка під біло-червоно-білим стягом.

Проте багатьох дивує, як масово і блискавично закохались білоруси в цей прапор і як його прийняли – і молодь, і страйкуючі робітники заводів і сотні тисяч російськомовних білорусів, які виходять на протести проти режиму Лукашенка у серпні цього року.

«Коли почались протести, то цей стяг помножився в сотні, тисячі разів. Дуже гарний бізнес зробили фірми з продажу тканин двох кольорів. Просто черги стояли без кінця в усіх магазинах, де продаються білі і червоні тканини. Перед великим мітингом 16 серпня вже ніде в магазинах не було тканин – все скупили. І нон-стоп, 24 години, працювали пошивні майстерні або люди самі сиділи і крутили свої старі швейні машинки і шили ці стяги, навіть зі штор», – розповідає Сергій Шупа.

Він з посмішкою додає: «І в Мінську, і в Гродно, і в інших містах були прапори довжиною 50, 70 метрів... Тепер жартують, що з’явився новий білоруський вид спорту – у кого довший прапор! Але коли ці прапори майорять чи висять на будинках – це дуже красиво!»