Армін Лашет 16 січня став новим лідером найбільшої партії Німеччини, консервативного Християнсько-демократичного союзу, внаслідок голосування, яке матиме наслідки не лише для найбільшої держави-члена Євросоюзу.
І хоча це розглядається як офіційний початок пост-меркелевої ери, ще немає впевненості в тому, що Лашет врешті-решт стане її наступником на посаді канцлера, коли вона піде у відставку в кінці вересня після 16 успішних років на вершині політичної влади.
Сьогодні безпосередніми викликами для нього є два привабливі консервативні аутсайдери, які поклали око на посаду канцлера, низка важливих майбутніх регіональних виборів, економічні та соціальні наслідки пандемії Covid-19 та, швидше за все, складні переговори з потенційними партнерами по коаліції після парламентських виборів у Німеччині 26 вересня.
З першого погляду, 1001 делегату на конференції ХДС було важко знайти відмінності між трьома кандидатами, які боролися за головування в партії: всі троє старші 50-ти років, католики, вихідці з найбільш густонаселеної німецької землі Північної Рейн-Вестфалії, виступають за зміцнення ЄС та посилення трансатлантичних зв’язків...
Але з точки зору стилю та поглядів були чіткі розбіжності, особливо між двома фаворитами – Лашетом та Фрідріхом Мерцем.
Мерц спрямував би партію назад до правого крила політичного спектру, до її консервативних та неоліберальних початків. Відвертий та різкий 65-річний адвокат-мільйонер є популярним у бізнес-колах партії, але не дуже популярних серед її членкинь. Ймовірно, він би спробував побудувати коаліцію з невеликою ліберальною партією Німеччини, «Вільною партією Німеччини», і залучив би незадоволених виборців ХДС, які зробили вибір на користь ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (AFD). Але якби він переміг, пакт із «Зеленими», які сьогодні мають близько 20% згідно з опитуваннями, було б важко укласти.
Мерц ледве переміг у першому турі голосування, але не отримав 50%. У другому турі прихильники Норберта Реттгена, третього кандидата та визнаного знавця з зовнішньополітичних питань, віддали перевагу Лашету, забезпечивши йому перемогу з незначною перевагою в 521 проти 466 голосів. Замість нового шляху, рядові члени ХДС обрали «більше Меркель без Меркель» та увінчали наступність кандидата Лашета.
Як прем’єр-міністр землі Північна Рейн-Вестфалія з 2017 року, він ішов нога в ногу з Меркель з більшості питань, хоча його вважають більш м’яким у питаннях зовнішньої політики, і, швидше за все, він би підтримав більш замирювальний тон з Москвою.
Однак, важливішим є те, що підвищення Лашета до голови партії створює можливість для потенційної коаліції із «Зеленими» після федеральних виборів восени, дозволяючи розірвати відносини з нинішнім партнером в коаліції, соціал-демократами та забезпечуючи продовження центристської політики, яка дозволила партії бути так довго при владі.
Великим питанням є те, чи відбудеться те ж саме з Лашетом як кандидатом на посаду канцлера?
Можливо, його найбільш високопоставлений прихильник, міністр охорони здоров’я Єнс Шпан, також виявить інтерес до боротьби за посаду канцлера, і тоді питання полягатиме в тому, як відреагує Лашет. Шпан користується популярністю в країні, і якщо німецькі зусилля з вакцинації проти Covid-19 виявляться успішними цієї весни, він запише це в свої заслуги.
40-річний Шпан, очевидно, є обличчям потенційного оновлення партії за рахунок молодих членів, а його відвертість щодо своєї гомосексуальної орієнтації надає можливість ХДС просувати новий та більш інклюзивний образ для партії. З іншого боку, його молодий вік та сексуальна орієнтація можуть бути занадто великим шматком, щоб проковтнути для тих верств електорату, на які зазвичай претендує німецька консервативна партія христинських демократів.
Ще сильнішим кандидатом на посаду канцлера є нинішній прем’єр-міністр Баварії Маркус Седер, який також виконує обов’язки глави Християнсько-соціального союзу (ХСС), баварської сестринської партії ХДС. Його рейтинг популярності становить 55% загалом серед виборців та вражаючі 80% серед тих, хто має консервативні погляди.
Як і Меркель з ХДС, він спрямовував ХСС більше до політичного центру, й його порівнювали з канцлером Австрії Себастьяном Курцом в його здатності апелювати до широкого кола виборців.
До сьогодні Седер зазначав, що його пріоритети стосуються Баварії, а не Берліна, але мало хто справді йому вірить. Навесні, коли ХДС і ХСС повинні домовитись щодо спільного кандидата на посаду канцлера, його ім’я буде у списку потенційних осіб.
Зазвичай ХДС як більша партія обирає одного зі своїх для того, щоб очолити список кандидатів. Лише у 1980 та 2002 роках політики з ХСС стали кандидатами від ХДС/ХСС на посаду канцлера, і вони обидва рази програвали. Багато хто вважає, що цього року цей щасливий випадок повториться.
Подією, за якою слід спостерігати зараз, є вибори у заможній південно-західній землі Баден-Вюртемберг 14 березня. У 2016 році виборці землі вперше віддали більшість голосів за «Зелених», тоді як ХДС, яка зазнала поразки, стала їх молодшим партнером по коаліції. Тепер опитування показують, що вони йдуть на рівних. Багато людей розглядають ці вибори як пробне випробування перед великим федеральним змаганням у вересні. Але ці земельні вибори в березні будуть індикатором, чи Лашет – чи хтось з його однопартійців-конкурентів – унаслідують важку канцлерську мантію Анґели Меркель.
Рікард Юзвяк – редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
