Щорічна пресконференція президента Росії Володимира Путіна протривала 17 грудня близько чотирьох з половиною годин. За цей час він відповів на десятки запитань на найрізноманітніші теми, від того, чи вже почалася нова Холодна війна, до прохання «відкрити секрет сімейного щастя». Радіо Свобода пропонує найбільш яскраві чи найбільш дивні моменти.
За час цьогорічної пресконференції Володимир Путін повторював давні скарги на лихий Захід і уник прямих відповідей на кілька запитань. Імені отруєного опонента Кремля Олексія Навального він не вимовив ані разу.
Хоча на цю тему Путін говорив – як і про повідомлення, що дещо відкрили завісу секретності навколо його власної родини, про майбутнє відносин із новою адміністрацією в США або перспективи контролю над озброєннями.
Він також із усіх сил захищав свою людину в Чечні Рамзана Кадирова, якого звинувачують у порушеннях прав людини.
«Пацієнт у берлінській клініці»
Виступ Путіна перед пресою припав на час через три дні по тому, як було оприлюднене вибухове розслідування міжнародної групи Bellingcat і її партнерів із подробицями про отруєння в серпні опозиційного політика, відомого різкого критика Кремля і викривача корупції в російській владі Олексія Навального. У розслідуванні також брали участь російське інтернет-видання The Insider, німецький журнал Spiegel і американська телемережа CNN.
Це розслідування виявило, що працівники Федеральної служби безпеки Росії, дехто з яких зі спеціальною освітою в галузі хімічної зброї і токсинів, стежили за Навальним у російському місті Томську, де, вочевидь, сталося отруєння, і вони також уже намагалися були отруїти його раніше принаймні двічі.
Після того, як Навального евакуювали санітарним літаком до лікарні в Берліні, в Німеччині визначили речовину, якою здійснили отруєння. Це була нервово-паралітична речовина з серії, відомої як «Новачок» – низки схожих бойових отрут іще радянської розробки, одну з яких використали 2018 року в Англії проти колишнього російського військового розвідника Сергія Скрипаля і його дочки.
Враховуючи те, як Кремль раніше намагався керувати перебігом таких пресконференцій, для початку не було ясно, чи взагалі дозволять будь-кому запитати про Навального. Але таку можливість надали прихильному до Кремля інтернет-виданню Life (до 2016 року відомому як LifeNews).
І, як і раніше, Путін звинувачував розслідувачів – без ніяких доказів, – що вони є інструментами спецслужб США і просто поширюють їхню інформацію.
«Слухайте, ми чудово розуміємо, що це таке… Це не якесь розслідування – це легалізація матеріалів американських спецслужб», – заявив Путін.
І, як звично для нього, Путін викручувався, як міг, щоб не вимовити імені Навального: він називав його «пацієнтом у берлінській клініці» чи «відомим нашим блогером». І, по суті, в першу чергу намагався виправдати стеження за Навальним, що його підтвердило розслідування, за даними аналізу місць виходу в мережу мобільних телефонів і загальних даних про факти розмов із цих телефонів згаданих у ньому працівників ФСБ.
«А що, ми не знаємо, що вони (західні спецслужби) локації відстежують, чи що? Наші спецслужби це розуміють і знають це. І знають працівники ФСБ й інших спеціальних органів, і користуються телефонами там, де вважають за потрібне не приховувати ні місця свого перебування, ні так далі. Але якщо це так, – а це так, я вас запевняю, – то це означає, що ось цей пацієнт берлінської клініки користується підтримкою спецслужб, США в цьому випадку. А якщо це правильно, тоді це цікаво, тоді (російські) спецслужби, звичайно, мають за ним наглядати», – заявив Путін.
І додав: «Але це зовсім не значить, що його труїти треба. Та кому він потрібен? Якби вже хотіли, то, напевне, довели б до кінця».
«Почет робить короля»
2016 року Путін привітав Дональда Трампа з перемогою на президентських виборах через лічені години після закриття дільниць у США, коли його суперниця, колишня держсекретарка Гілларі Клінтон визнала свою поразку.
Цього року Путін вичікував шість тижнів, перш ніж привітати з перемогою колишнього віцепрезидента Джо Байдена, аж поки його перемогу не оформила офіційно своїм голосуванням колегія виборників.
Цю разючу різницю помітили всі. Особливо ж тому, що протягом цих шести тижнів представники влади Путіна, зокрема голова Центрвиборчкому Росії Елла Памфілова, твердили, що вибори у США «відкривали неосяжні простори для можливих фальсифікацій».
Але зараз Путін і Кремль готуються до приходу адміністрації Байдена, яка, як очікують, буде значно суворішою у відносинах із Москвою.
І на запитання, як будуть розбудовуватися відносини з Байденом, Путін скупо похвалив Байдена, який у часи свого сенаторства, а потім віцепрезидентства багато разів бував у Москві.
«Це значною мірою залежить від нової адміністрації, – сказав він. – Повторю ще раз: він – людина дуже досвідчена, він усе життя в політиці. Але, знаєте, відома формула є: почет робить короля».
Путін також знову заявив, що Москва зацікавлена продовжити чинність останнього договору про контроль над озброєннями, який єдиний наразі обмежує американські і російські ядерні арсенали. Термін дії цього Договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, або СНО-III – за російським скороченням СНВ-III, а англійською він відомий як New START, – збіжить у лютому наступного року, якщо Москва і Вашингтон не домовляться продовжити його ще на п’ять років.
США останнім часом давали суперечливі сигнали щодо цього продовження.
Адміністрація Трампа, яка вийшла з двох інших визначальних договорів про контроль над озброєннями, спершу хотіла долучити до дії продовженого договору також Китай. Але коли стало ясно, що це нереалістично, він запропонував продовжити чинність договору – але додати до нього обмеження й на нестратегічні ядерні озброєння. А Росія має таких більше, ніж США.
Це, зі свого боку, ніяк не влаштовувало Москву. Вона запропонувала лише обіцяти не розміщувати ракети певного класу в Калінінградській області, своєму найзахіднішому ексклаві в Балтії. Але цього було замало для США.
Тож на цей момент переговори фактично заморожені, тим більше враховуючи результат виборів у США, – хоча Байден уже давав знати, що готовий просто продовжити чинність договору без додаткових умов іще на п’ять років із тим, щоб за цей час провести переговори про нову угоду.
«Тут ніяких несподіванок ми не чекаємо, але всі ж чули заяву обраного президента (США) з приводу того, що варто було б продовжити договір СНО-3, але подивимося, у що це виллється на практиці», – сказав Путін.
Та при цьому він розкритикував США за вихід із іншого договору ще майже два десятиліття тому – Договору про обмеження систем протиракетної оборони, відомого коротко як Договір ПРО, а англійською як ABM Treaty. За його словами, це змусило Москву відповісти створенням нових систем зброї, зокрема надзвукових ракет.
Викриття дочки Путіна
Путіна запитали про викриття в нещодавньому розслідуванні Проєкту дослідження організованої злочинності і корупції (OCCRP) і російського інтернет-видання «Важливі історії» про Кирила Шамалова, який, як стверджують, 2013 року одружився на молодшій дочці Путіна Катерині Тихоновій і використовував цей зв’язок для здобуття протягом кількох років статків вартістю в мільярди доларів.
Відповідь Путіна була особливо цікавою, бо інформація про його дочок завжди була однією з найбільш бережених таємниць протягом усіх його десятиліть при владі. Путін рідко згадує про них, та й то найзагальнішими словами.
І цього разу відповідь він почав із риторичного запитання: «На що я хотів звернути увагу відразу? Там весь час говориться «зять президента», «зять президента». В кінці пишуть, що все-таки колишній зять. Це перше. Хоча за ходом п’єси весь час вкручують у свідомість читача, що це зять».
Але у відповіді не було й натяку на заперечення того, що Путін таки пов’язаний із Шамаловим чи що жінка, яка була його дружиною, Катерина Тихонова, – дійсно його дочка.
Молодша дочка Путіна Катерина народилася 31 серпня 1986 року в тодішній Східній Німеччині, в Дрездені, де тоді служив її батько. І це ледь чи не все, що про неї було відомо достеменно.
У січні 2015 року російський блогер Олег Кашин з’ясував, що Тихонова й є та дочка Путіна. Коли тоді про це питали речника Кремля Дмитра Пєскова, той відповів: «Я не знаю, хто це».
І пізніше того року, після іншого розслідування агентства Reuters, яке підтвердило ці дані, Пєсков заперечував, що знає хоч щось про дітей Путіна, бо, за його словами, це не входить до його посадових обов’язків.
Тихонова – акробатична танцівниця, а ще директорка інноваційного фонду «Іннопрактика» при Московському державному університеті, який має в розпорядженні кошти на суму близько 1,7 мільярда доларів, що надходять із бюджету. 2018 року вона розлучилася з Шамаловим, батько якого – давній друг Путіна і співвласник банку «Росія».
Старшу дочку Путіна Марію визначили як Марію Воронцову, вчену-медика, яка пов’язана з державним онкологічним центром вартістю у 624 мільйони доларів, що, як очікують, 2021 року відкриється неподалік Санкт-Петербургу.
Кадиров, друг Путіна
Журналіст із Чечні запитав Путіна про численні твердження на Заході про те, що голова цієї північнокавказької республіки причетний до порушень прав людини. Він запитав, чому Захід весь час «придумує» санкції проти Кадирова.
І тут Путін видав один із найгучніших своїх виступів на захист чеченського диктатора. Він заявив, що Захід цілиться у Кадирова, бо той «захищає інтереси не тільки Чечні й чеченського народу, а й усієї країни (Росії)». Путін сказав, що Кадиров ставиться до таких нападів проти нього «по-філософськи», і додав, що багато хто з його друзів чи соратників «навіть ображається», якщо проти них немає ніяких санкцій.
Путін наголосив, що «добре» знає Кадирова і що «все його життя присвячене Чечні, чеченському народові і Росії».
44-річний Кадиров очолює Чечню, відколи Путін призначив його на цю посаду 2007 року. Російські і міжнародні правозахисні організації звинувачують його в масових порушеннях прав людини, зокрема в убивствах без суду, тортурах, викраденнях і переслідуваннях членів ЛГБТ-громади.
Крім того, його звинувачують у причетності до численних убивств його політичних і особистих супротивників і в Росії, і за її межами.
Жодне з цих звинувачень не ставало предметом розслідування в Росії.
Ісландія? Та ви що!
Один із найдивніших моментів стався під кінець пресконференції, коли Пєсков дав слово іноземному кореспондентові.
На той час за всі понад чотири години запитання зміг поставити тільки один іноземний журналіст, із BBC. Він поставив Путінові гостре запитання про дії Росії проти інших країн, які вже називають «новою Холодною війною» – як приклад він згадав анексію Криму і використання хімічної зброї на території Великої Британії (йдеться про отруєння родини Скрипалів у Солсбері 2018 року). І отримав так само гостру відповідь, суть якої звелася до того, що «винен у всьому сам Захід».
І от слово отримав лише другий за всю пресконференцію кореспондент, який назвався як Хаукур Хаукссон із Ісландії – і не став ставити запитання.
«Зараз усі журналісти всього світу питають будь-яке питання. Так що це дуже добре, і це унікальна подія в усьому світі, коли журналісти і громадяни питають», – сказав він непоганою російською мовою.
«Тобто коли будь-яка людина і преса можуть ставити запитання – це пряма демократія, це «заземлення» лідера, і це насправді дуже круто і добре. І головне – вас вчать демократії в інших країнах інші товариші», – продовжив він.
Далі він привітав Путіна з Новим роком і нагадав йому, що той якось на пресконференції «дав натяк» на те, що «відкриє секрет сімейного щастя».
Також він запевнив Путіна, що, за його словами, на Заході «ми любимо Росію щиро».
«Це преса, влада – BBC, CNN та інші, вони вас звинувачують дуже в негарних речах, і ісландська преса серед них. Але йде дуже велика війна проти вас особисто. Це, видно, вас боїться хтось. Але те, що з боку Заходу ненависть чи погане ставлення до Росії – нічого подібного», – сказав він.
Чоловік не сказав, який засіб інформації він представляв на пресконференції. На запит йому на його сторінці в фейсбуці він наразі не відповів.
Пошук імені Хаукура Хаукссона в інтернеті показує, що в Росії він дописував антиамериканські й антизахідні статті, на кшталт однієї пару місяців тому на сайті наближеного до Кремля бізнесмена Євгена Пригожина, який стоїть за сумнозвісною російською «фабрикою тролів».
У цій статті, наприклад, автор сумує, що «тільки Росія і частково Китай протистоять країнам НАТО».
В ісландських засобах інформації Хаукур Хаукссон виступав, наприклад, із запереченнями причетності Росії до отруєння Скрипалів у Британії і радив брати інформацію не з поважаних західних ЗМІ, а з російського прокремлівського телеканалу RT, свого часу відомого як Russia Today.
У своєму фейсбуці він зазначає, що вчився в Московському держуніверситеті.
Крім того, в інтернеті згадується, що він є (чи принаймні був) туристичним гідом і власником невеликого турагентства.
Є й відгук на роботу цього агентства – негативний: за словами дописувачів, Хаукур Хаукссон знає багато історій про різні краї світу, але в цих історіях Володимир Путін завжди має рацію.
2018 року він знявся в відеосюжеті з розповіддю про своє довге життя в Росії, який показали на московському міському телеканалі «Москва 24».
Із Хаукуром Хаукссоном зв’язався московський телеканал «Дождь», якому той погодився дати інтерв’ю – але перед тим в одному з дописів висловив сумнів, чи той канал часом не «антипутінський».
А на пресконференції Путін подякував журналістові за «добрі слова». «Рідко це почуєш», – додав він.
І, поговоривши про ООН і проблеми всього людства, й про відносини Росії з Ісландією, відповів на згадку про свої слова про сімейне щастя.
«Що стосується секрету сімейного щастя – це кохання. Але це не секрет. Це всі знають, і це поняття універсального характеру, воно має лежати в основі відносин і в родині, і, якщо вже ви зачепили міжнародні відносини, і в відносинах між народами», – сказав Путін.
