Багато казахів, мабуть, не задоволені та, можливо, трохи занепокоєні деякими нещодавніми коментарями та діями в Росії, які поставили під сумнів існування Казахстану як держави. 10 грудня два депутати Державної думи Росії, нижньої палати парламенту, описали сучасну територію Казахстану як «подарунок» Росії, повторивши висловлювання президента Росії Володимира Путіна у 2014 році про те, що «казахи ніколи не мали жодної державності» до розпаду Радянського Союзу наприкінці 1991 року.
Депутат Держдуми та голова комітету з питань освіти і науки В'ячеслав Ніконов виступив в ефірі програми «Велика гра» на Першому каналі Росії 10 грудня в шоу, присвяченому річниці підписання Біловезьких угод 8 грудня 1991 року, згідно з якими відбувся розпад Радянського Союзу.
Ніконов сказав, що коли СРСР був створений після 1917 року, «Казахстану просто не було як країни, його північні території в основному були безлюдними», і що у краях «нижче на півдні [сучасного Казахстану] більшість територій були здебільшого подаровані [казахам] Радянським Союзом, Росією».
Наступного дня активіст руху «Патріоти Росії» вивісив на воротах посольства Казахстану в Москві плакат із написом «Північний Казахстан – це російська земля».
Пізніше Ніконов опублікував повідомлення у телеграмі, в якому було сказано: «Я вважаю, що інтереси Казахстану були повністю враховані при визначенні кордонів Казахської [Радянської Соціалістичної Республіки], які стали кордонами Республіки Казахстан», і додав: «Я хочу скористатись цією нагодою, щоб ще раз висловити свої найтепліші почуття братньому народу Казахстану».
На цьому все могло і завершитись. Але цього не сталося.
Ще один депутат російської Держдуми, Євген Федоров з’явився в програмі BELRUSINFO на ютубі 13 грудня.
Федоров повністю погодився із заявою Ніконова про те, що територія Казахстану є «великим подарунком Росії».
Далі Федоров зобразив Казахстан як невдячного отримувача цього подарунку.
«Одна справа, що одна добра російська людина дала вам подарунок, і ви це цінуєте і дружите з нею. Але інша справа, що ви плюєте на неї, як зробило у цьому випадку МЗС Казахстану [із Росією]», – сказав Федоров.
Федоров заявив, що Біловезькі угоди 1991 року були незаконними, що Казахстан технічно «брав в оренду» російську землю, «і насправді у нас (Росії) є лише одне обмеження – моральне обмеження», і що «останній аргумент за моральний план відпав після заяви МЗС Казахстану».
8500 міст і сіл у Росії зникли з карти, а ще 19000 незаселені – Бахитбек Смагул
Міністерство закордонних справ Казахстану виступило проти заяв Ніконова.
Заступник міністра закордонних справ Казахстану Марат Сиздиков зустрівся з тимчасовим представником Росії в Казахстані Олександром Комаровим 12 грудня, щоб висловити «здивування» Казахстану щодо коментарів Ніконова.
МЗС Казахстану оприлюднило заяву про «провокаційні напади», які «завдають серйозної шкоди» відносинам між Казахстаном та Росією.
Бахитбек Смагул, депутат Мажилісу, нижньої палати парламенту Казахстану, прокоментував висловлення Ніконова на своїй сторінці у фейсбуці, заявивши: «Росія велика і їй не потрібні нові землі».
«Більше того, населення Росії недостатньо [чисельне], щоб покрити найбільшу [країну] у світі», і зазначив, що після перепису населення 2010 року Державний комітет статистики Росії повідомив, що «8500 міст і сіл [у Росії] зникли з карти та ще 19000 враховуються, але вони незаселені».
Було б легко вважати заяви російських депутатів як порожні погрози та ігнорувати їх як маргінальні точки зору.
А банер з територіальними претензіями, вивішений ззовні посольства Казахстану в Москві можна було б охарактеризувати як не що інше, як вчинок оманливого «патріота».
Але це далеко не вперше, коли російські чиновники робили заяви, які ставили під сумнів утвердження державності та суверенітету Казахстану, та які також викликали занепокоєння щодо намірів Росії.
Російський політик-ультранаціоналіст Володимир Жириновський виступав за приєднання Казахстану до Росії; письменник-лауреат Нобелівської премії Олександр Солженіцин, який був в’язнем ГУЛАГу в Казахстані, також поставив під сумнів державність Казахстану; і російський письменник та політичний дисидент Едуард Лімонов був ув'язнений у Росії в 2001 році за звинуваченнями у підготовці сепаратистського перевороту на півночі Казахстану.
Як вже згадувалося раніше, Путін сказав, що спершу президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв «створив державу на території, де ніколи не було держави», додавши, що «у казахів ніколи не було державності, [Назарбаєв] створив її».
Заяви Путіна були ще більш зловісними, оскільки вони прозвучали лише через кілька місяців після незаконної анексії Кримського півострова України та надання Москвою підтримки бойовикам на сході України.
І не лише ці заяви дають привід для занепокоєння багатьом у Казахстані.
Найбільша загроза з боку сепаратистів, з якою стикався незалежний Казахстан, походила від росіян та козаків (казаків) на півночі Казахстану, вздовж кордону з Росією, в 1990-і роки.
На півночі Казахстану, особливо на північному сході, було кілька груп, які закликали до об’єднання з Росією. Деякі навіть вважають, що рішення перенести столицю Казахстану з південного міста Алмати до північної Астани (нині Нур-Султан) було викликане побоюваннями, що Москва колись зможе домовитись із сепаратистами та включити деякі території північного Казахстану до складу Росії.
Віктор Казимирчук був лідером сепаратистської групи та на той час загроза була настільки серйозною, що його взяли під варту правоохоронці Казахстану і в червні 2000 року засудили до 18 років ув’язнення. Однак його звільнили в 2006 році і дозволили переїхати до Росії.
Заступник голови Думського комітету у справах СНД та євразійської інтеграції Віктор Водолацький посилався на висловлювання Ніконова 14 грудня, сказавши: «Російська Федерація визнає суверенітет Республіки Казахстан у межах кордонів, в яких вона існує... [і] для нас Казахстан є дружньою державою, з якою ми підписали багато угод та договорів».
Проте навіть якщо таких людей, як Ніконов та Федоров, або чиновників, думки яких не відображають точку зору чи офіційну політику російського уряду, можна було б проігнорувати, той факт, що такі заяви продовжують робитись після майже 30 років незалежності Казахстану, викликає занепокоєння.
Дехто в Казахстані дивиться на незаконну анексію Криму, так само, як і на «сепаратистів» на сході України, яких підтримує Росія, і задаються питанням: чи стане наступною їхня країна?
Відносини між Москвою та Нур-Султаном дивні, враховуючи, що Росія є, мабуть, найсильнішим союзником Казахстану та, в рамках СНД, Казахстан є найсильнішим союзником Росії.
Незважаючи на ці факти, у Казахстані продовжує наростати неприємне занепокоєння щодо непевності стосовно частини своєї території або навіть загрози суверенітету, що йде від північного сусіда.
