Кілька днів тому в Грузії запрацював новий парламент, але засідає в ньому лише одна партія – правляча «Грузинська мрія». Вісім опозиційних партій, які, згідно з офіційними даними Центрвиборчкому, потрапили до парламенту, бойкотують його роботу. Опозиція звинувачує владу у фальсифікації підсумків парламентських виборів і вимагає повторного голосування. Про те, що відбувається в Грузії, а також про його роль в Україні телеканал «Настоящее время», який створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», поговорив із Міхеїлом Саакашвілі, колишнім грузинським президентом. Сьогодні він один із лідерів грузинської опозиції, а також є головою Національної ради реформ в Україні.
– Як ви оцінюєте зібрання парламенту Грузії без опозиції?
– Там не тільки немає опозиції. Там немає достатньої за Конституцією кількості людей, яка повинна бути. По-перше, щоб парламент працював, потрібно як мінімум 100 людей, згідно із Конституцією Грузії. По-друге, абсолютно очевидно, що, за паралельним підрахунком голосів, проведеним міжнародними організаціями, так само як і за авторитетними опитуваннями, опозиція отримала на виборах 60%, а (лідер «Грузинської мрії» Бідзіна) Іванішвілі отримав 40%. Він вкрав ці голоси і з точністю до навпаки поставив цифри.
Цей парламент і цю владу люди просто знесуть. Тому що в XXI столітті ніхто вже не може красти голоси так, як це відбулось в Грузії
Звичайно ж, народ Грузії з цим не погоджується. Звичайно ж, опозиція, – вірніше, вже не опозиція, це люди, які виграли вибори, – була зобов’язана підкоритися волі грузинів. Згідно з опитуванням, абсолютна більшість грузинів проти легітимізації цього парламенту. Я думаю, що ситуація там дуже проста. Так само, як сталося в Киргизстані, так само, як сталося в Україні, так само, як сталося в Грузії у 2003 році, так само, як зараз відбувається в Білорусі. Цей парламент і цю владу люди просто знесуть. Тому що в XXI столітті ніхто вже не може красти голоси так, як це відбулось в Грузії. Банально, тривіально, нерозумно, алогічно.
– При цьому вісім опозиційних партій відкликали своїх депутатів. Але п’ять із них підписали меморандум, а три не підписали і очікують закінчення переговорів.
– Я представляю опозиційну групу, яка набрала найбільше від усіх. При цьому вони один одного терпіти не могли, і у них завжди були розбіжності. На це й розраховував Іванішвілі. Втім, коли дійшло до фундаментальних речей, коли грузинам раптом оголосили, що вибори в нашій країні вже нічого не означають, і завжди олігарх буде їх купувати і фальсифікувати, то вони всі об’єдналися. Так, не все гладко по тактиці, вони не погоджуються у багатьох місцях. Але ж це не основне. Головне, що їх ніхто не зміг купити.
– Ви не боїтеся, що вони зараз все-таки увійдуть до парламенту?
Коли іноземні посли та політики мені кажуть, що в Грузії демократія, у мене це викликає блювотний рефлекс
– Якщо якась партія, в якої один чи два голоси, увійде, то це немає значення. Партія «Національний рух», яку я представляю, яка набрала майже стільки ж, скільки «Грузинська мрія», при тому, що мене не пускають до країни. Уявляєте, лідера партії сім з гаком років немає в країні, – а його партія все одно набирає стільки ж, скільки партія, яка має все, всі гроші. Знаєте, коли іноземні посли та політики мені кажуть, що в Грузії демократія, у мене це викликає блювотний рефлекс. Тому що Грузія – це країна, де в жодній сільраді не мають влади представники опозиції. Скрізь одна партія. І зараз в парламенті тільки одна партія. Ну як це можливо?
– Правляча партія розробила законопроєкт, на основі якого буде анульована реєстрація на виборах партій, лідери яких не відповідають двом вимогам: якщо у лідера немає громадянства, і якщо є вирок по кримінальній справі. Не приховують – це спрямовано проти вас. Що будете робити у випадку, якщо законопроєкт стане законом і реєстрацію вашого «Єдиного національного руху» просто скасують?
Ні у кого не вийде в 2020-2021-му вкрасти так банально вибори. Ми не бананова республіка
– Наші дії, що б вони не робили, будуть одні. Грузинський народ зорганізується. Зачекає завершення хвилі коронавірусу – зараз в Грузії світовий рекорд за кількістю хворих. А ми не хочемо наражати на небезпеку здоров’я наших батьків, бабусь, дідусів, старших громадян. І грузинський народ просто їх «зробить».
– Під «зробить» ви що маєте на увазі? Вуличні акції після закінчення пандемії?
– Ні, я сказав, що ми їх зробимо. А як ми їх зробимо, ви побачите. Запасайтеся попкорном. Ні у кого не вийде в 2020-2021-му вкрасти так банально вибори. Ми не бананова республіка.
– Ви збираєтеся повернутися до Грузії?
– Звісно. Я людина, яка створила разом зі своєю командою грузинську державність, найуспішнішу на пострадянському просторі. Як я можу не мати права повертатися на свою батьківщину?
– І знову хочете стати президентом?
– Ні. Я завжди легко відмовлявся від будь-яких посад. Після того, як моя партія перемогла згідно з екзит-полами та паралельним підрахунком голосів, я відразу переконався, що не хочу бути прем’єр-міністром. Тому що ми повинні знайти компромісну фігуру, ми повинні знайти нових людей. Я взагалі не прагну до влади ні в Грузії, ні в Україні. Це не означає, що я відмовляюся від участі в політичних процесах у цих країнах. Я хотів би роль граючого тренера, давати поради. Я ж олігархом не можу стати.
– Вам зараз вдається бути граючим тренером для президента Володимира Зеленського?
– Ні. У мене дуже дружні, хороші стосунки з президентом Володимиром Зеленським. Ми проводитимо чергову Національну раду реформ, виконавчий комітет якої я очолюю. У мене роль всього лише радника. Коли мені пропонують роль прем’єр-міністра тут, там включилися такі механізми, що мені вже самому не захотілося за це боротися. Але Грузія і Україна дуже переплетені. Ми дуже пов’язані один з одним. Впевнений, що у нас будуть успіхи в Грузії і в Україні також.
