Грузинські вибори і роль Саакашвілі

Грузинська опозиція заявила про бойкот парламенту і вимагає визнати результати суботніх парламентських виборів нелегітимними. У вівторок лідери опозиційних партій заявили про відмову брати участь у другому турі виборів та підписали спільний документ про відмову від мандатів у парламенті Грузії. У столиці – Тбілісі – почалися акції протесту з вимогою призначення нових виборів.

Спостерігачі від ОБСЄ заявили, що в цілому вибори можна назвати вільними і конкурентними, але не можна не помітити, що «довіру до виборчого процесу в країні підірвано». Посольство США в Тбілісі приєдналося до оцінки ОБСЄ та закликало до «використання виборцями та партіями чинних правових процедур подання їхніх скарг щодо виборів». Яким може бути вихід із нинішньої ситуації, це нині обговорюють експерти в самій Грузії та за її межами.

Що відбулося?

У суботу, 31 жовтня в Грузії пройшов перший тур парламентських виборів, у яких брали участь 48 партій і два виборчі блоки. У Грузії однопалатний парламент зі 150 членами, яких обирають за змішаною системою: 120 депутатів – за партійними списками, тобто за пропорційною системою, а ще 30 – із числа кандидатів, які балотуються в одномандатних виборчих округах, тобто за мажоритарною системою. Вибори були проведені за новими правилами після того, як у результаті компромісу між владою й опозицією було змінене законодавство.

За офіційними підрахунками, до парламенту проходять 7 партій і два блоки:

• правляча партія «Грузинська мрія» – 48,15% голосів;
• «Національний рух – Сила в єдності» – 27,14%;
• «Європейська Грузія» – 3,78%;
• «Лело» – 3,15%;
• «Альянс патріотів – 3,14%;
• «Стратегія Агмашенебелі» – 3,15%;
• «Гірчі» - 2,89%;
• «Алеко Елісашвілі – Громадяни» – 1,33%;
• Лейбористська партія - 1%.

Інші партії не подолали 1% бар’єру і не потрапили до парламенту десятого скликання.

Такі результати виборів означають, що незалежно від того, як пройшов би другий тур виборів, партія «Грузинська мрія» могла б уже втретє самостійно сформувати уряд. «Грузинська мрія» мільярдера Бідзіни Іванішвілі править у Грузії вже 8 років – із 2012-го. Опозиція звинувачує її, окрім іншого, в проведенні проросійської політики, що влада країни, у свою чергу, заперечує.

Чого вимагає опозиція?

Вже наступного дня після виборів партія «Європейська Грузія» звинуватила правлячу партію у підтасовці виборів, надавши як доказ переписані протоколи.

«Вибори, в яких людей лякають кримінальні злочинці, СГБ (грузинська служба безпеки – ред.) і місцева влада на тлі повної бездіяльності поліції, – не можуть бути визнані вільними. Вибори, де є підкуп виборців, є сотні переписаних рукою протоколів результатів, – не можуть бути розцінені як справедливі», – заявив лідер партії «Європейська Грузія» Давид Бакрадзе.

У ЦВК всі звинувачення відкидають, а оприлюднення перероблених протоколів без супутніх актів з уточненнями від членів виборчкому називають цілеспрямованою кампанією з метою дискредитації. Також ЦВК не пояснює, чому перші результати почала викладати на сайт із семигодинним запізненням після закриття дільниць.

Партія «Європейська Грузія» першою відмовилася від парламентських мандатів. Вона не тільки відкинула результати виборів, але й заявила, що бойкотуватиме другий тур виборів за мажоритарними округами. Пізніше до «Європейської Грузії» долучилися партії «Національний рух – Сила в єдності», «Лело для Грузії» («Спроба для Грузії» – ред.) та «Гірчі» («Шишка» – ред.).

Представникам правлячої сили, у якій, за первинними підсумками, вже 75 мандатів у парламенті, для самостійного формування уряду бракує лише одного голосу. Але з урахуванням бойкоту опозиції і другого туру в 16-ти із 30 мажоритарних округів, у «Грузинської мрії» будуть ще 16 мандатів, тож правляча команда з великою ймовірністю отримає достатньо голосів, щоб правити одноосібно.

Згідно з Конституцією Грузії, парламент не може бути легітимним, якщо повноваження понад 100 депутатів не будуть визнані. Опозиція сподівається, що якщо вони не отримають своїх мандатів, парламент втратить легітимність і будуть оголошені нові вибори.

Бойкот опозиції і відмову від участі у другому турі виконавчий секретар «Грузинської мрії» Іраклій Кобахідзе назвав передчасною капітуляцією. Недоліки та проблеми з протоколами щодо контрольних підрахунків Кобахідзе назвав «результатом простої людської помилки».

Лідери опозиції вважають, що бойкот парламенту – це «сигнал для світової спільноти».

«Бойкот може привернути увагу партнерів – це плюс, але є небезпека, що опозиційні акції протесту через деякий час зійдуть нанівець, так і не досягнувши результату», – вважає лідер «Гірчі» Зураб Джапарідзе.

Також, на його думку, відмовившись від роботи в парламенті, опозиція втрачає парламентську трибуну, з якої вона може критикувати владу.

Як відреагувала міжнародна спільнота?

Спостерігачі від ОБСЄ заявили, що в цілому вибори можна назвати вільними і конкурентними, але не можна не помітити, що довіра до виборчого процесу в країні підірвана.

Посольство США у Тбілісі заявило, що воно приєднується до оцінок ОБСЄ і закликає вирішувати суперечки за законними процедурами.

«Вкрай необхідно, щоб відповідні органи неупереджено розслідували всі задокументовані порушення, пов'язані з виборами, та розглядали скарги відповідно до законодавства Грузії. Вирішення достовірних скарг справедливим, прозорим та своєчасним способом є важливою частиною забезпечення впевненості жителів Грузії в законності результатів виборів», – мовиться у заяві посольства.

Місцеві спостерігачі, а також представники опозиційних партій у ЦВК направили понад п'ятсот позовів про виявлені ними порушення в день голосування, більшість із них стосується підсумкових протоколів. Виборча адміністрація поки що не розпочала їхнього розгляду, не виключено, що деякі позови будуть переслані в суди. На ці процедури може піти близько місяця.

Представники опозиції впевнені, що оцінки міжнародних партнерів зміняться, коли ті ознайомляться з додатковими матеріалами про підкупи та залякування виборців, а також про підтасовування підсумків виборів.

А головне, як вважають опоненти влади, «Грузинській мрії» доведеться переглянути підсумки виборів після широкомасштабної акції протесту, яку опозиція планує організувати в неділю, 8 листопада, на проспекті Шота Руставелі перед будівлею парламенту.

Роль Саакашвілі

«Це, практично, великий тріумф грузинської опозиції, незважаючи на переслідування, залякування та тиск», – сказав у телевізійному виступі з України лідер блоку «Національний рух – Сила в єдності» Міхеїл Саакашвілі. «В цих умовах нашим головним завданням є формування уряду національної єдності», – сказав він, звертаючись до протестувальників із величезного екрану, розташованого на головній вулиці Тбілісі.

Саакашвілі, який обіймав посаду президента Грузії в 2004-2013 роках, після закінчення терміну переїхав за кордон через судові переслідування на батьківщині. Він переважно жив в Україні, отримав громадянство, але не переставав брати участь у грузинській політиці. Він давно обіцяв вигнати «Грузинську мрію» з влади. Спочатку коаліція висувала його на посаду прем'єр-міністра, але після голосування він заявив, що не претендує на цю посаду і сприятиме переговорам з іншими партіями щодо створення альянсу.

Відомий грузинський політолог, професор тбіліського Державного університету Іллі Гія Нодія говорить, що саме через підтримку Міхеїла Саакашвілі опозиція зважилася піти на бойкот парламенту.

«Серйозні порушення і заклики до бойкоту були і після виборів 2016 року, але тоді такого не сталося. Що змінилося? Тоді Саакашвілі реально не контролював «Національний Рух», а розбіжності з приводу бойкоту привели до розколу партії. Зараз ситуація інша, відносний успіх «Національного Руху» – це саме особистий успіх Саакашвілі, і опозиція могла витлумачити його як запит на більший радикалізм», – вважає грузинський політолог.

Проте, за словами Нодії, неясно, чого опозиція може цим кроком досягти, бо Саакашвілі хоч і залишається найпотужнішим грузинським політиком, але є і найбільш суперечливим.

«Природно припустити, що центр ваги переміститься на вулицю. Але що з цього вийде? Саакашвілі ще раз підтвердив, що він – найсерйозніша сила на опозиційному фланзі, але це ще не означає, що при його лідерстві опозиція зможе досягти серйозних результатів через вуличні протести. У нього дуже слабка підтримка в молодіжному середовищі. Крім того, після рішення про бойкот парламенту опозиція втратить ще один козир, який вона іноді ефективно використовувала – прихильність Заходу», – говорить Гія Нодія в інтерв’ю проєкту грузинської служби Радіо Свобода «Ехо Кавказу».

Що говорять західні оглядачі?

За словами Ендрю Вілсона, старшого дослідника Європейської ради з закордонної політики, протягом майже десятиліття політика в Грузії поляризувалась між «Грузинською мрією» Бідзіни Іванішвілі та «Національним рухом» колишнього президента Міхеїла Саакашвілі та його наступниками.

Торніке Ґордадзе, грузинський політик і політолог, який живе у Франції, каже, що політичний процес у Грузії проходить не за партійними лініями, а в колі неформальних мереж, а «секрет успіху «Грузинської мрії» – не секрет: це – гроші». За словами Ґордадзе, у всій країні політика неформальна.

«Де-факто, глава держави не має офіційних функцій. А вплив «Грузинської мрії» не залежить від того, є ця партія при владі, чи ні. Навіть до 2012 року, коли «Грузинська мрія» не була при владі, вони мали необмежені фінансові ресурси – набагато більші, ніж правляча партія», – говорить у дослідженні Європейської ради зі закордонної політики, написаним напередодні виборів.

Перспективи примирення двох найвпливовіших постатей Грузії через «круглий стіл» оглядчі сприймають скептично. На їхню думку, повернення Саакашвілі до Грузії майже напевно призведе до його арешту та відновлення суперечок щодо неупередженості судочинства.