Андрій Астапович був слідчим міліції в Мінську. У серпні, після першої хвилі насильства, спрямованої проти протестів після президентських виборів, він публічно оголосив, що звільняється зі служби, і закликав співвітчизників «вигнати диктатора».
Зараз 27-річний чоловік очікує у Варшаві відповіді влади Польщі на своє прохання про притулок і очолює групу колишніх білоруських правоохоронців, які тепер працюють над тим, щоб притягти до відповідальності своїх колишніх колег за їхні дії під час придушення протестів, яке досі триває з початку серпня.
«Ми збираємо свідчення і документуємо всі злочини цього режиму, від фальсифікації виборів до насильства міліції і позасудових убивств», – сказав Астапович Радіо Свобода телефоном 30 листопада.
Олександр Лукашенко, який роками керував Білоруссю як авторитарний лідер, заявив про свою перемогу з великим відривом на шостий термін за офіційно оголошеними результатами президентських виборів 9 серпня. Опоненти звинувачують його в фальсифікації цих результатів. Масові протести проти них не вщухають і досі, майже через чотири місяці по тому. А опозиція продовжує збирати години відеозаписів, які викривають брутальні дії правоохоронців проти демонстрантів.
Більша частина навколовладних кіл залишається зовні лояльною до Лукашенка, який перебував на чолі Білорусі з 1994 року, як кажуть критики в країні і урядовці на Заході, завдяки тому, що розчавлює інакодумство і фальсифікує вибори. Тепер нова опозиційна група By_Pol, співзасновником якої став Астапович, працює у вигнанні над тим, щоб схилити цих прихильників Лукашенка в дисидентство.
Ідея зібрати разом утікачів із правоохоронних органів з’явилася в жовтні, під час зустрічі в Польщі колишніх слідчих, прокурорів і міліціонерів зі Світланою Тихановською, яка, як стверджують її прихильники, й перемогла насправді на білоруських президентських виборах, якщо чесно порахувати голоси.
Астапович, який брав участь у тій зустрічі, каже, що лави білоруських правоохоронців розколоті на дві групи: тих, хто з гумовими палицями чи й вогнепальною зброєю ганяється за демонстрантами, і тих, кого він називає «інтелектуалами» – старшими за рангом службовцями з університетськими дипломами й дедалі більшим відчуттям розчарування в режимові Лукашенка.
Дії саме перших із них привертають найбільше уваги засобів інформації, каже Астапович, бо саме вони на вулицях намагаються придушувати протести.
«Вони створюють враження єдності, – каже він. – Але ті, хто реально ухвалює рішення, дедалі більше стають на бік народу. Система розвалюється».
Слова Астаповича, як і рівень розчарування всередині владних структур Лукашенка, перевірити важко. Тихановська в письмовому коментарі для Радіо Свобода підтвердила зустріч із колишніми посадовцями в Варшаві і додала, що опозиції потрібні їхні знання й досвід, щоб зрозуміти, як привабити на свій бік більше посадовців, і отримати краще розуміння того, як працює режим Лукашенка.
Але, сказавши, що вона не бачить «ніякої очевидної тенденції» дезертирства з лав силового апарату Лукашенка, Тихановська додала, що багато співробітників цього апарату просто бояться.
«Ми отримуємо сотні послань від людей при владі, які хочуть перейти, – сказала вона. – Але система збудована таким чином, що влада мстить кожному, хто залишає її. Тому багато хто залишається на своїй посаді і продовжує мовчати».
Група By_Pol, як видно, справді має контакти в лавах силовиків у Білорусі: одна з ознак цього – вміст її каналу в ютубі, а саме: серія відеозаписів, вочевидь, зроблених нагрудними камерами самих силовиків, учасників придушення протестів.
Ці відеозаписи дають, можливо, найчесніший погляд на методи роботи спецзагонів міліції, так званого «ОМОНу», на вулицях Мінська.
Один із них, без дати, показує, як людей, учасників якоїсь демонстрації, грубо «пакують» до автозаку, ставлячи на коліна, і втягують у фургон усе нових і нових затриманих (телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», який повідомив про ці записи, за одягом людей у кадрі робить висновок, що це вже не кінець літа, коли спалахнули протести, а осінній час).
Іще кілька сюжетів із датою в кадрі показують розгони демонстрацій у Мінську 25 жовтня – той розгін стався біля приміщення Центрального райуправління внутрішніх справ – і 1 листопада – а того дня люди намагалися дійти до урочища Куропати на околиці Мінська, місця сталінських масових розстрілів і поховань.
А ще одна колекція відео – як пише By_Pol, зроблених під час «Партизанського маршу» 18 жовтня на підтримку страйкарів, – показує не тільки підготовку силовиків до бою з людьми, під вигуки: «Гранати – готовність!» (вочевидь, ідеться про світлошумові гранати, дію яких було видно на попередніх записах), а й їхній страх – коли бійці, їдучи в непозначеному автофургоні, наражаються на автомобілі, які розвертаються на проспекті, щоб не дати їм дороги, на людей, які закидають їхній фургон камінням, коли на них рушає хвиля десятків тисяч людей – і вони відчайдушно кричать у рацію своїм колегам, благаючи про допомогу…
Астапович в інтерв’ю телеканалові «Настоящее время» не став розкривати джерела, з яких були отримані ці записи. Але, за його словами, матеріальну підтримку його групі надають сотні білоруських правоохоронців.
«Вони починають повстання зсередини системи, – каже він. – Ми започаткували цей рух, і з їхньою допомогою ми зараз боремося з режимом на наших власних умовах».
У підготовці матеріалу брала участь Ірина Ромалійська («Настоящее время»)
