Місцеві вибори 2020 року запам’яталися закарпатцям сльотавою погодою, парадоксальними чергами на дільницях при низькій явці, та важкими роздумами над десятками прізвищ кандидатів, яких виборець уперше побачив у бюлетенях. Загалом ця виборча кампанія пройшла в області спокійніше, ніж попередні.
Бо якщо на виборах 2015 року постало руба питання, хто отримає гору в області – команда Віктора Балоги чи новопризначений голово Закарпатської ОДА Геннадій Москаль, то нині так гостро проблема вже не стоїть. За п’ять років колись всесильний мукачівський можновладець значно втратив свій вплив, а призначений президентом голова ОДА за своїми можливостями далеко перевищує будь-якого місцевого політика. Закарпаття розвивається цілком у руслі загальноукраїнської політики і якоїсь потужної опозиції до державної влади тут не спостерігається.
Переможці в обласній раді – «Слуги народу» та створене під вибори «Рідне Закарпаття»
Із 10 партій, що балотувалися до обласної ради, 5-відсоткову межу подолали аж 8, що означає, що абсолютних лідерів перегонів нема, тож святковий пиріг доведеться ділити на вісім шматочків. Перші місця із 17% і 18% прогнозовано здобули місцеві «Слуги народу» та створене під вибори «Рідне Закарпаття», яке започаткували чотири нардепи Верховної Ради.
Великої інтриги не передбачається, бо жодного антагонізму між цими двома партіями не спостерігається. Навпаки, саме вони, на думку політологів, стануть основою для більшості не тільки в обласній раді, а й у багатьох інших. Третій результат «Батьківщини» із 12% можна пояснити, як тривалим політичним довголіттям структур цієї партії на Закарпатті, так і суттєвим вливанням нових сил. Зокрема, до цієї партії прихилився і діючий мер Ужгорода Богдан Андріїв, який вже встиг побувати і в «Нашій Україні», і в «Партії регіонів», і в «Опозиційному блоці».
«Команда Андрія Балоги» набрала майже 11%, що вдвічі менше за результат попереднього балогівського «Єдиного центру», який на виборах до обласної ради у 2015 році отримав найбільше голосів.
По 9% на виборах в обласну раду отримали найбільш ідеологічні партії – «Європейська солідарність» та проросійська «ОПЗЖ», яка має прихильників серед православних вірян УПЦ (Московського патріархату), що на Закарпатті домінує.
Угорська партія України «КМКС» отримала тих самих вісім депутатів, що і в попередньому скликанні. Новостворений загальноукраїнський проєкт «За майбутнє», що, як подейкують, перебуває під впливом Коломойського, теж потрапив в обласну раду, підпертий силами колишніх місцевих регіоналів. (Список очолив Олександр Ледида –керівник ОДА часів Януковича).
Охочих домовлятися з владою на Закарпатті завжди вистачає
Скласти більшість із такого розмаїття буде нелегко. Але враховуючи традиційну прихильність закарпатців до авторитету влади, можна прогнозувати, що новому голові Закарпатської ОДА Олексію Петрову, який очолював контррозвідку України, таке завдання цілком до снаги. До того ж, він сам став депутатом, очоливши список «Слуги народу».
Для формування більшості його партії та «Рідному Закарпаттю» слід заручитися підтримкою бодай двох інших партій із шести. А охочих домовлятися з владою на Закарпатті завжди вистачає.
Подібна картина спостерігається на всіх рівнях. Велика кількість бізнесменів, що подалися на вибори, свідчить, що вони там будуть перейматися далеко не політичними тонкощами.
Радикали різних мастей всюди в явній меншості, а на виборах місцевих голів здебільшого перемогли діючі керівники. Так, у всіх міських ОТГ – Мукачево, Чоп, Хуст, Берегово, Виноградів – міські голови переобрані на новий термін, а в Ужгороді – чинний мер вийшов у другий тур із найбільшою кількістю голосів, що свідчить про консервативність закарпатського виборця.
Однак голосування 22 листопада в обласному центрі триматиме інтригу до кінця, бо обидва кандидати – і чинний мер 51-річний Богдан Андріїв, і 39-річний Віктор Щадей, якого підтримують «Слуга народу» і «Рідне Закарпаття», мають приблизно рівні шанси, тож переможе той, кому вдасться краще змобілізувати свого виборця.
Угорські надзусилля
Найбільшим скандалом на цих виборах стало чергове втручання закордонних політиків, які прямо агітували за Партію угорців України «КМКС», що заборонено законодавством України.
Більше того, міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто дозволив це собі навіть у день виборів, коли вже тривало голосування.
Така безпардонність очільника угорського МЗС говорить багато про що. Зокрема, й про те, наскільки Будапешту важливі результати тутешнього голосування. Бодай тому, що угорські партії втратили своїх представників у парламентах Словаччини та України, де були традиційно представлені.
На тлі такого болючого фіаско угорська влада вдається до безпрецедентного фінансового та інформаційного вливання на Закарпаття. За останні п’ять років сюди спрямовано значні кошти.
Боротьба вже йде не тільки за угорськомовних виборців, кількість яких демографічно скорочується, але й за україномовних
Боротьба вже йде не тільки за угорськомовних виборців, кількість яких демографічно скорочується, але й за україномовних. За угорського сприяння відкрито україномовну газету, сайти, місцеве телемовлення. Угорці розуміють, що слід напряму працювати з українською більшістю краю, роблячи її лояльною до своїх запитів. Завдяки цьому їм вдалося отримати 12,5% в обласну раду, що відповідає кількості угорців в структурі області за переписом 2001 року. (Хоча у 2020 році за КМКС проголосували на кілька тисяч менше виборців, ніж у 2015 році).
Серед восьми депутатів-угорців бачимо ті ж упізнавані обличчя, зокрема, колишнього парламентаря Василя Брензовича, і скандально відому Ілдіку Орос, яка українську владу називала у Будапешті такою, що діє «фашистськими методами».
Натомість інша угорська партія – Демократична партія угорців України, яка колись мала не меншу підтримку за КМКС, відчутно здає свої позиції. Вона не тільки не представлена в обласній раді, але й поступилася КМКС в інших місцевих радах. Будапешт усі ці роки цілеспрямовано допомагає значно радикальнішій КМКС, по суті позбавляючи ДемПУУ можливості стимулювати своїх прихильників. Це можна пояснити тим, що остання стоїть на більш лояльних позиціях до української влади і не використовує такої войовничої риторики.
Унаслідок укрупнення районів угорці втратили вплив у районних радах
Будапешт уже заявив про «історичну» перемогу на місцевих виборах Закарпаття, хоча таке твердження можна поставити під сумнів. Бо внаслідок укрупнення районів угорці втратили вплив у районних радах. Так, у Берегівській райраді представники угорських партій нині мають менше половини депутатів (до адміністративної реформи мали дві третини), в Ужгородській райраді – лише 6 обранців із 42 (мали третину депутатів). В усіх інших районних радах, у тому числі у Мукачівській, Тячівській, Хустській, де компактно проживають угорці, представники угорських партій не подолали 5-відсотковий бар’єр.
Так само далеко неоднозначною є перемога КМКС та ДемПУУ в місцевих ОТГ. Почнемо з того, що вони не будуть представлені в обласному центрі, що свідчить про неухильні демографічні зміни в Ужгороді. Із міських об’єднаних територіальних громад угорські партії здобули більшість лише у Берегівському ОТГ. У Чопській вони матимуть третину депутатів і лише по кілька депутатів у Мукачівській, Виноградівській та Тячівській ОТГ, не відіграючи там суттєвої ролі.
Подібна ситуація і в селищних об’єднаних територіальних громадах, де обранці угорських партій здобули більшість лише у Вилоцькій ОТГ, а по кілька представників – у Солотвинській, Вишківській, Королівській і Батівській. Ба навіть у сільських об’єднаних громадах угорська партійна більшість є лише у Великобийганівській, Пийтерфолівській, Сюртівській ОТГ, менше від половини депутатів у Великодобронській ОТГ, і лише по кілька представників у Холмківській та Косоньській ОТГ.
Із голів ОТГ, де проживають угорці, лише один переміг як висуванець КМКС. Решта надавали перевагу самовисуванню.
Мізерними результатами УПЦ (Московського патріархату) тільки псує свою репутацію
Враховуючи, що тепер КМКС не має «золотої акції» в обласній раді, як у часи протистояння Балоги і Москаля, то вплив угорських партій навряд чи збережеться на минулому рівні.
Програли на виборах і представники політичного русинства. Засуджений за сепаратизм священник Димитрій Сидор на виборах в Ужгородську міську раду від ОПЗЖ здобув лише 109 голосів, що навряд чи робить честь настоятелю найбільшого православного собору Закарпаття.
Такими мізерними результатами УПЦ (Московського патріархату) тільки псує свою репутацію як найвпливовішої конфесії краю.
Олександр Гаврош – письменник, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
