Правозахисна організація «Репортери без кордонів» 22 жовтня формально звернулася до Організації об’єднаних націй із проханням засудити «безпрецедентно жорстокий тиск» на журналістів та цензуру в Білорусі на тлі подій після президентських виборів у серпні.
За повідомленням організації, вона просить правозахисних експертів ООН «докласти всіх можливих зусиль, аби змусити білоруську владу гарантувати, що всі зловживання проти журналістів та медіа, а також перешкоджання свободі інформування будуть негайно припинені».
Читайте також: У Мінську суд заарештував затриманих в суботу журналістів
Медійне об’єднання також закликало розслідувати порушення прав журналістів, у тому числі – на міжнародному рівні, та покарати винних.
«Білоруська влада жорстоко та невпинно придушує свободу інформування протягом більш ніж трьох місяців, хоча це є ключовим елементом демократії та верховенства права в Білорусі. Є критично важливим, щоб ООН доклала всіх зусиль, аби забезпечити журналістам можливість вільно, безперешкодно і в повній безпеці висвітлювати подальші демонстрації та інші події, що становлять суспільний інтерес», – цитує «РБК» голову свого юридичного відділу Пола Коппіна.
Організація повідомляла про сотні випадків порушень прав журналістів у Білорусі з моменту виборів, у тому числі 290 затримань.
Наразі семеро працівників медіа перебувають під вартою.
Білорусь перебуває на 153 місці зі 180-ти в Світовомоу індексі свободи преси за 2020 рік.
Протести у Білорусі: коротко про головне
Президентські вибори у Білорусі відбулися 9 серпня 2020 року, на той момент Олександр Лукашенко вже 26 років керував країною.
Перші акції протесту розпочалися ще до дня голосування – через арешти та недопущення до участі у виборах опозиційних кандидатів.
9 серпня, у день президентських виборів, перші офіційні екзит-поли повідомили, що, за їхніми даними, Олександр Лукашенко набрав майже 80% голосів, а Світлана Тихановська – менше від 7%.
У відповідь на це, у Мінську та інших містах Білорусі, люди вийшли на вулицю, висловлюючи недовіру до оголошених результатів.
Влада одразу вдалася до інформаційного блокування протестів: обмежили інтернет та мобільний зв'язок, а увечері перестали працювати новинні сайти.
ОМОН та внутрішні війська почали розганяти протестувальників водометами, сльозогінним газом і світлошумовими гранатами, а також, за повідомленнями правозахисників, були вистріли гумовими кулями і навіть із вогнепальної зброї;
За різними даними, силовики затримали у містах Білорусі до семи тисяч людей.
Затриманих принижували, погрожували зґвалтуванням, били, утримували у нелюдських умовах, не надавали медичної допомоги.
У відповідь на застосування сили 11 серпня протестувальники оголосили загальнонаціональний страйк, до якого приєдналися понад 20 підприємств, серед них найбільші заводи – МАЗ та БелАЗ.
Влада вдалася до адміністративного тиску на працівників підприємств і бюджетників і почала влаштовувати «акції на підтримку» Олександра Лукашенка,
Силовики змінили тактику – перестали розганяти акції, а почали хапати людей на вулицях у різних містах, намагаючись посіяти страх;
Опозиціонерка Світлана Тихановська виїхала до Литви.
8 серпня опозиція створила Координаційну раду із трансферу влади, члени якої ведуть переговори із представниками керівництва різних європейських країн.
23 вересня таємно відбулася інавгурація Олександра Лукашенка.
США, ЄС, Велика Британія та інші країни не визнали результати виборів і легітимність інавгурації Лукашенка.
Українську позицію озвучив очільник МЗС Дмитро Кулеба, за його словами, «інавгурація» Лукашенка не робить його легітимним президентом Білорусі.
Велика Британія, Канада, країни Балтії запровадили санкції проти Лукашенка та інших офіційних осіб, причетних до ймовірної фальсифікації виборів президента Білорусі та жорстокого придушення акцій протесту.
Сам Олександр Лукашенко звинувачення у фальсифікації виборів та узурпації влади відкидає, він шукає підтримку у президента Росії Володимира Путіна.
Правозахисники заявляли про, загалом, 12 тисяч затриманих людей, щонайменше шестеро загиблих та сотні важко травмованих.