- Американський часопис The Washington Post розглядає можливі варіанти втручання Росії в події у Білорусі.
- Французький часопис La Croix розмірковує над черговою домовленістю про припинення вогню у зоні бойових дій на сході України.
- Чилійське спортивне видання CDF пише про «бразильський присмак» стилю гри українського футбольного клубу «Шахтар» (Донецьк).
Американське періодичне видання The Washington Post публікує матеріал «Стара рука КДБ Путіна. У Білорусі він зробить те, що, на його думку, добре для Росії». У статті повідомляється про протести в Білорусі упродовж вихідних, а також про жорстоке придушення режимом президента Білорусі Олександра Лукашенка незгодних громадян його країни з офіційними результатами президентських виборів. Вашингтонське видання пише, що Лукашенко вже провів телефонну розмову зі своїм давнім союзником – президентом Росії Володимиром Путіним. Американський щоденник наголошує, що Лукашенко у цій розмові з Путіним обговорював можливі варіанти розвитку подій, включно з потенційною втечею до Росії. Газета зазначає принагідно, що все це може стати повторенням того, як Путін допоміг 2014 року втекти з України тодішньому українському президентові Віктору Януковичу після місяців рішучих протестів. Втім, американське видання далі пише, що всім відомо, що після цього сталося, а саме: анексія українського Криму і російське вторгнення у східну Україну. На думку авторки статті Юлія Йоффе, Путін нині має вибір. По-перше, він може вирішити повторити маневр 2014 року і допомогти Лукашенкові втекти з Білорусі, ризикуючи викликати різку реакцію Заходу. З іншого боку, він може дозволити ситуації у сусідній крані розвинутись і, власне, зменшити своє втручання. На думку Йоффе, доля Білорусі залежить від того, що вибере Путін.
(14 серпня Лукашенко заявив, що не залишав країну, «як тут деякі наші шановні «свядомыя» розкручують: президент залишив країну і перебуває за кордоном» – ред.).
The Washington Post вказує, що сам Путін чітко дав зрозуміти, що ненавидить будь-які протести. Ще коли він був агентом КДБ і перебував у східнонімецькому місті Дрездені, він розглядав місцеві прояви невдоволення як загрозу стабільності, яка несе з собою насильство і колапс держави. Саме тому він свого часу визначив розпад СРСР як «найбільшу геополітичну катастрофу». Ба більше, Путін нещодавно навіть заявив, що «скасував» би розвал СРСР, якби міг це зробити. Вашингтонський щоденник зазначає, що бомбардування цивільних автоколон у Сирії чи обстріл цивільних на сході України, як на Путіна, постає малою ціною за відновлення того, що він називає «національним суверенітетом». Втім, президент Росії вкладає у це словосполучення дещо інший зміст. Для Путіна це означає, що жодна іноземна держава не може казати йому (чи Асаду, чи Януковичу), що робити всередині його країни, навіть коли йдеться про насильницьке придушення протестів. Газета нагадує, що Путін називав протести на Майдані у Києві, в результаті яких усунули Януковича від влади, «антиконституційним переворотом». Цими днями, йдеться в статті, у Москві серед союзників Путіна вже з’явився варіант застосування сили у Білорусі. Американський щоденник пише, що у цей час Лукашенко грає на побоюванні Путіна усіляких «кольорових революцій», коли населення скидає дружніх до Путіна диктаторів. Лукашенко вже привселюдно заявляв, що коли протести у Білорусі не будуть зупинені, вони можуть докотитися і до Москви. На думку авторки матеріалу, допомога Путіна Лукашенку надішле Європі, яка нині вже розробляє пакет санкцій проти Білорусі, неоднозначний сигнал, що Білорусь міцно перебуває у сфері впливу Росії і є для Москви буферною зоною перед НАТО. Тоді як США занепокоєні своїми власними негараздами і очолювані президентом, який, за словами Йоффе, у майже комічний спосіб «закоханий» у Путіна. Отож будь-які кроки Путіна матимуть невеликі наслідки, з огляду на це, пише авторка. Саме у добу президента США Дональда Трампа Путін знає, що може бути зухвалішим і нахабнішим без якихось перспектив покарання. Проте у кожному разі втручання у Білорусі таки може мати певний ризик для Путіна. Авторка для порівняння пише, що вторгнення в Україну 2014 року російських «зелених чоловічків» призвело до непоправної шкоди, завданої відносинам між колишніми союзниками – Києвом та Москвою. Чи готовий Путін до того, що щось подібне може статися у відносинах з Мінськом?
«Автор згадує «зелених чоловічків», які відомі ще як «ввічливі люди». Йдеться про російських військових, які з’явились у Криму без жодних знаків розрізнення для того, аби закласти підґрунтя для анексії Москвою цього півострова»
Французький часопис La Croix містить статтю «Рідкісне затишшя конфлікту в Україні». У підзаголовку зазначається, що чергова домовленість про припинення вогню, яка набрала чинності наприкінці липня, більш-менш таки зберігається на сході України. Проте у кожному разі за умов відсутності дієвого поступу на мирних переговорах у зоні конфлікту і надалі триває протистояння віч-на-віч між українським військом та підтримуваними Росією бойовиками. Французька газета вказує, що місія спостерігачів ОБСЄ зафіксувала повну тишу, якої Донбас не знав уже впродовж 6 років. 7,8 і 9 серпня, як пише видання, упродовж лінії фронту, яка становить 400 кілометрів, не було зафіксовано жодного пострілу або вибуху.
La Croix пише, що в умовах конфлікту на сході України місцеве цивільне населення опинилося, так би мовити, між двох вогнів. З одного боку – збройне протистояння противників, а з іншого боку – обмеження, пов’язані з пандемією коронавірусу. Відтак, за даними французького часопису, припинення вогню безперечно принесло полегшення місцевим жителям Донбасу. Принагідно видання наводить слова голови делегації Червоного Хреста в Україні Флоранс Жиллєтт, яка каже, що місцеве цивільне населення у зоні конфлікту зазвичай живе під акомпанемент щоденного звуку обміну вогнем між позиціями, що призводить до помітного стресу в людей. Далі, з посиланням на українського активіста Костянтина Машовця, французька газета зазначає, що тоді як більшість вояків, задіяних у конфлікті, відчувають втому і бажання повернутися додому, не всі з них розуміють «логіку припинення вогню». В Україні, як пише видання, попередньо поширилось суперечливе ставлення до наказу українського керівництва не стріляти у відповідь на обстріли бойовиків. Українська опозиція вважає, що подібні накази залишають українських військових без захисту. Саме це й спонукало українську владу, як завершує французький часопис, забезпечити, аби українське військо могло б дати адекватну відповідь у разі нападу з боку бойовиків. Зрештою, сподівання на перезапуск мирних переговорів у «нормандському форматі» залежать від того, наскільки довго вдасться протримати припинення вогню. А саме цей момент мало хто у Києві наважується навіть передбачити.
«Рідкісне затишшя конфлікту в Україні»
Чилійське футбольне видання CDF друкує матеріал «Шахтар» (Донецьк) з України – команда з бразильським присмаком». Видання пише, що за український футбольний клуб з Донецька виступають 13 гравців, які народилися у Бразилії, хоча двоє з них отримали українське громадянство і навіть грають за національну збірну України, очолювану легендарним українським футболістом Андрієм Шевченком. Йдеться про Марлоса і Жуніора Мораеса – крайнього правого нападника і центрфорварда відповідно. Український клуб, як на чилійське джерело, постає серйозним каменем спотикання для своїх суперників у європейських кубках. Автор матеріалу додає, що на «старому континенті», як називають Європу у Латинській Америці, надзвичайно важко знайти команду з більш бразильським стилем, аніж український клуб «Шахтар» (Донецьк). Видання нагадує своїм читачам, що українську команду очолює португальський тренер Луїш Каштру.
CDF пише, що саме Мораес і Марлос постають найпродуктивнішою ланкою донецького «Шахтаря». Зокрeма, лише цього сезону Марлос відзначився 20 голами і 8 гольовими передачами, тоді як Марлос записав на свій рахунок 13 голів та 4 результативні передачі. На додаток до бразильських футболістів з українськими паспортами, чилійське джерело згадує решту «бразильського табору» «Шахтаря» – Тайсона, Тете, Алана Патріка, Ісмаїлі, Маркоса Антоніо, Дентіньйо, Додо, Вітао, Маркоса Сіпріано, Майкона та Фернандо. На додаток, шестеро з цих бразильських гравців українського клубу провели на полі найбільшу кількість часу в останньому сезоні, який приніс донецькому «Шахтареві» впевнену перемогу в українській Прем’єр Лізі. Шахтар у сезоні 2019/2020 з легкістю випередив своїх основних конкурентів за золото української першості – столичний клуб «Динамо» (Київ).
«Шахтар» (Донецьк) з України – команда з бразильським присмаком»
