Навіщо Москва ховається за спинами найманців із так званих «приватних військових компаній»? За тими ж «підручними Вагнера», яких світ знає завдяки присутності у Лівії та Сирії, а українці – в першу чергу через їхню участь у війні на Донбасі… Це питання знову стало дуже актуальним після того, як на тижні, що минув, Росія відкрито, не ховаючись, як заявили у Пентагоні, перекинула до Лівії кілька сучасних винищувачів МіГ-29. За даними американського Міноборони, Кремль зробив це якраз для того, аби підтримати своїх найманців, що воюють на боці лівійського генерала Хафтара проти міжнародно визнаного уряду. Що це може означати? Про це кореспондент Української служби Радіо Свобода поговорив із Коліном Кларком, провідним американським експертом, у сферу компетенції якого входять питання міжнародного тероризму і транснаціональної злочинності. Колін Кларк співпрацює з американською аналітичною дослідницькою організацією «Центр Суфана» (Soufan Center) та є автором книг, які стали подією для Америки, про боротьбу з «Ісламською державою» і про запобігання фінансуванню терористичних організацій.
– Чим викликане це досить дивне рішення Росії, яка довго ховалася за спинами найманців, а зараз (за даними Пентагону) перекинула свої винищувачі в Лівію?
– Я думаю, це явна ознака того, що Путін і росіяни максимально серйозно налаштовані підтримувати Хафтара. І скоріше навіть не його особисто, а тих, хто – скажімо так – на «їхньому боці» в цьому конфлікті в Лівії. Це показує, що в Кремлі впевнені: ставки є високими. І вони високі, ці ставки, не тільки для Росії, але і для багатьох інших «гравців», які так чи інакше залучені у цьому конфлікті. Туреччина, Саудівська Аравія, Єгипет, Франція, Греція ... Там не бракує учасників, які були б залучені у цей конфлікт. Коли на кону енергетичні ресурси – то у багатьох до цього регіону будуть прикуті всі погляди.
– Ви згадали генерала Хафтара, але у заяві американських військових чітко йдеться, що це зроблено, «аби підтримати приватні військові компанії, спонсором яких є Росія»…
– Я це і маю на увазі. Що там робить «група Вагнера»? Вони підтримують Хафтара. Правильно? Тобто розгортання російських літаків має на меті підтримку «групи Вагнера», а «вагнерівці» потрібні виключно для підтримки Хафтара. Як на мене – це одне і те саме.
Я більше не думаю, що росіяни розгортають авіацію без намірів її використовувати
І тут набагато важливішим є питання – чи дійсно Росія буде використовувати ці літаки для здійснення атак, або це швидше своєрідний блеф, щоб посадити міжнародну спільноту за стіл переговорів? Я не впевнений у відповіді, не визначився з цим остаточно. Спочатку все виглядало, що це швидше блеф. Спроба росіян почекати, щоб підняти ставки й змусити світ укласти якусь угоду про припинення вогню або мирний договір. Але, ви знаєте, вивчивши це питання і перечитавши всю інформацію, я більше не думаю, що росіяни розгортають авіацію без намірів її використовувати.
– Перейдемо до головного питання, яке у світлі останніх подій цікавить всіх – чому Росія ховається за спинами найманців? В чому сенс?
– Це частина їхнього курсу, частина «російського сценарію». Згадайте хоча б «ввічливих зелених чоловічків» і подальші події в Україні – росіяни бачать це як частину стратегії «правдоподібного заперечення». Попри те, що і для мене все очевидно, і для інших аналітиків, які уважно стежать за всім, що відбувається. Адже неможливо навіть допустити, що Росія не залучена, що вона за кулісами не тягне за ниточки!
Думаю, це робиться для того, щоб ускладнити завдання міжнародній спільноті. Перешкодити їм у тому, аби дорікнути Росії за втручання в усі ці конфлікти. І тому Москва не завжди поважає міжнародне право, адже вона добре знає, де є «слабкі місця» з точки зору юрисдикції. І намагається використовувати ці прогалини, відправляючи «довірених осіб», «найманців», «прокладок» – називайте як хочете – для участі в конфліктах, щоб зробити свої ставки і – тут немає сумнівів – щоб досягти певних цілей в інтересах своєї національної безпеки. Ось у чому для Москви є сенс направляти саме приватні військові структури в зону бойових дій.
– У доповіді ООН, матеріали якої потрапили в пресу через витік інформації, йдеться про «сотні» найманців цих «приватних військових компаній» в Лівії. В американській пресі пишуть про «тисячі». За вашими оцінками, скільки їх і в чому їхня роль?
Ми знаємо, що вони там. Із певною метою. Але не маємо даних про точну кількість
– Ми знаємо, що вони там. Ми знаємо, що вони там із певною метою. Але не маємо даних про точну кількість. І я не хотів би гадати, оскільки у росіян всі ці деталі абсолютно закриті. Звісно ж, спеціально, це так задумано.
Що вони – найманці? Вони – своєрідна «група підтримки». Такий собі «множник сили». З широким спектром можливостей – як щодо розвідки, спостереження і рекогносцировки, так і для організації всіляких тренувань з тактичного навчання для наземних підрозділів.
Найманці є по обидві сторони конфлікту
Тут важливо пояснити, що росіяни – не єдині найманці, які воюють в Лівії. Є також найманці з Судану, з Сирії, з Чаду; є навіть частина західних найманців, яких найняли через приватні охоронні компанії, що базуються в Об'єднаних Арабських Еміратах. Тобто найманці є по обидві сторони конфлікту. Ми бачимо комбінацію, коли разом, в комплексі, використовуються безпілотники, співробітники приватних військових компаній (тобто найманці), а ще – методи дезінформації в соціальних мережах. Це вже зараз нагадує те, як в майбутньому триватимуть війни та конфлікти. Я думаю, ми все частіше будемо це спостерігати.
– А в чому інтерес Росії, коли вона вчергове чужими руками розширює свій вплив, і які тут ризики для Москви?
Росія за Путіна хоче знову бути визнаною великою державою
– Метою, по суті, є російський реванш. Кремль грає м'язами, прагнучи розширити свій вплив у всьому регіоні, на Близькому Сході і в Північній Африці. Росія за Путіна хоче знову бути визнаною великою державою.
Ну а тепер, які ризики? Подивимося на це під трохи іншим кутом. Знаєте, з росіянами завжди існує значний ризик, якщо вони присутні у певних конфліктах. Правильно? Але тут важливо розділяти – одна справа, коли Москва дійсно десь є, інша – коли її дії там ще й ефективні… Що стосується росіян, знаєте, як кажуть: будь обережний із бажаннями, вони можуть здійснитися. Так і тут ... Хочете заволодіти Сирією? Ну так удачі. Який сенс контролювати країну, в якій (навіть якщо конфлікт скоро закінчиться) – повна розруха і безлад? Росіяни добре вміють руйнувати. Але наскільки вони гарні в тому, щоб щось відновлювати? Адже це значно складніше зробити.
Сполучені Штати засвоїли цей болючий урок за останні 20 років глобальної війни з тероризмом. Набагато легше вступити в кампанію, повалити уряд або організувати зміну режиму... А потім з'являється необхідність у державному будівництві, а це, знаєте, ані США, ані багато інших країн не хотіли б робити. І це те, в чому вони зовсім не обов'язково успішні.
Якщо росіяни захочуть продовжувати свою авантюрну військову політику на Близькому Сході та в Північній Африці... Дуже цікаво подивитися, чим це для них самих закінчиться
Потрібні величезні ресурси – і це в той час, коли країни світу набагато більше зосереджуються, фокусуються на внутрішніх проблемах. У тому числі щоб впоратися з наслідками COVID-19, не тільки з точки зору охорони здоров'я, а й щоб економіку вирівняти. Час із внутрішніми проблемами розбиратися, це не час експансій. Отже, якщо росіяни захочуть продовжувати свою авантюрну військову політику на Близькому Сході та в Північній Африці... Знаєте, дуже цікаво подивитися, чим це для них самих закінчиться.
20 травня посол Росії в ООН Василь Небензя заявив, що звіт із повідомленням про участь російських найманців у збройному конфлікті в Лівії ґрунтується на «неперевірених або сфабрикованих даних і має на меті дискредитувати російську політику» щодо цієї країни: «Російських військовослужбовців у Лівії немає».
26 травня Африканське командування Збройних сил США виступило із заявою, в якій стверджується, що Росія нещодавно перекинула до Лівії бойові літаки для підтримки найманців, які воюють в Лівії на стороні збройних формувань генерала Халіфи Хафтара. На сайті американського командування також наведено кілька фотографій літаків. У заяві мовиться, що літаки прибули з авіабази в Росії транзитом через Сирію, де вони були перефарбовані, щоб приховати знаки їхньої належності до російської авіації.
За словами глави Африканського командування генерала Стівена Таунсенда, Росія довгий час заперечувала свою участь у конфлікті в Лівії, проте тепер «перестала її приховувати».
