Онук першого президента Узбекистану Іслама Карімова, син його дочки Гульнари, опублікував у соцмережах звернення до президента країни Шавката Мірзійоєва, де перерахував активи, які, як він стверджує, були передані Гульнарою Карімовою державі, пише узбецька служба Радіо Свобода.
Серед активів значаться:
- «Узбекистон почтаси» ( «Пошта Узбекистану»),
- стільниковий оператор Perfectum Mobile,
- 98 квартир у найкращих районах Ташкента,
- медичний центр МДС і дві приватні клініки,
- торгові точки Duty Free в ташкентському аеропорту,
- мережа магазинів Levi's, Mango, Benetton та інших світових брендів,
- п'ять ресторанів,
- чотири кінотеатри,
- два спортивних та спа-клуби,
- понад 20 будівельних майданчиків,
- понад 20 торговельних площ у центрі столиці,
- рієлторські компанії,
- тваринницькі ферми, сільськогосподарські угіддя.
У своєму зверненні до президента Узбекистану син Гульнари Карімової поставив під сумнів те, що згадана нерухомість, цінні папери та інше майно перейшли у власність держави. Іслам Карімов-молодший стверджує, що активи без рішення суду управляються «іншими власниками».
«Раніше наша дача також обрана і побудована за особистої участі нашого діда була без документів експропрійована і, як це вже обговорювалося в інтернеті, відійшла у введення вашого зятя під спортивну асоціацію змішаних бойових мистецтв», – стверджує Іслам Карімов-молодший і додає, що «під управління» зятя Мірзійоєва перейшов також завод Coca-Cola в Узбекистані: «За словами нашого батька М. Максуді, наше сімейне підприємство Coca-Cola в Узбекистані, яке коштує сотні мільйонів доларів США, також відійшло під управління вашого зятя».
Дочка Гульнари Іман Карімова 23 червня 2019 року опублікувала в інстаграмі звернення своєї матері до президента Узбекистану, де йдеться про те, що державі на «благо республіканського бюджету» було передано 1,2 мільярда доларів. Пізніше Міністерство фінансів Узбекистану спростувало цю інформацію.
У березні 2020 року Ташкентський міський суд у кримінальних справах засудив дочку колишнього президента Узбекистану Гульнару Карімову до 13 років і чотирьох місяців позбавлення волі. Її і декількох інших осіб звинувачували в тому, що вони «в складі злочинного співтовариства вчинили злочини, пов'язані з вимаганням, розкраданням бюджетних коштів і легалізацією злочинних доходів в зарубіжних країнах».
У 2017 році Гульнару Карімову засудили в Узбекистані до 10 років позбавлення волі, визнавши її винною в ухиленні від сплати податків, розкраданні, вимаганні та знищенні документації офшорних компаній.
- Справи в Узбекистані щодо дочки першого президента цієї країни були порушені після того, як вона стала фігуранткою аналогічних кримінальних справ про корупцію і відмивання коштів у США і кількох країнах Європи. За твердженням слідства, Карімова отримала близько 1 мільярда доларів хабарів від телекомунікаційних та інших компаній (переважно іноземних: МТС, «Вимпелком», ING, Telia Sonera) в обмін на гарантовану видачу ліцензій на мобільний зв'язок в Узбекистані. Пізніше вона і наближені до неї особи вивели ці гроші за кордон через офшорні компанії і купили на них понад десяток вілл та інших об'єктів нерухомості в різних регіонах світу.
- Частина виведених грошей – близько 555 мільйонів доларів – була знайдена на рахунках в Швейцарії. Ще близько 200 мільйонів доларів – на рахунках в інших країнах. Зараз влада Узбекистану намагається повернути ці гроші в країну.
- Після першого вироку Карімова деякий час була під домашнім арештом, але в березні 2019 року її відправили в колонію в Ташкентській області, звинувативши в «злісному» порушенні умов перебування під вартою. Сама Карімова і її дочка стверджували, що умов арешту вона не порушувала. Незабаром після цього щодо неї було порушено другу кримінальну справу.
- У грудні 2017 року Міністерство фінансів США внесло Карімову до списку санкцій в рамках «глобального закону Магнітського». За даними Мінфіну, Карімова «очолювала потужний синдикат організованої злочинності, який залучав державні суб'єкти до експропріації бізнесу, монополізував ринки, запитував хабарі» і займався «здирництвом».
Оригінал матеріалу – на сайті телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки»
