Станом на ранок 4 травня в Україні зафіксували 12 331 випадок захворювання на коронавірусну хворобу COVID-19: одужали 1 619 осіб, померли 303 людини. А близько 20% усіх інфікованих в Україні – медики. Вони перебувають в особливій зоні ризику.
Ми попросили лікаря-інфекціоніста Степана Карабиньоша із Закарпатської інфекційної лікарні, який другий місяць лікує пацієнтів з COVID-19, зняти спеціально для «Настоящего времени» свої будні.
«Доброго ранку. Мене звати Степан Карабиньош. Я лікар-інфекціоніст, який працює з пацієнтами, хворими на COVID-19. Зараз 7:30 ранку. І я вам розповім про свій робочий день. Зараз виходжу з дому і рухаюся в бік лікарні», – розповідає лікар.
Спочатку за планом ранкова нарада, а після – підготовка до обходу пацієнтів. Крім респіратора, медик одягає зверху ще й хірургічну маску.
«На мені респіратор для будівельників, українського виробництва. І ось тому у нас в чому складність. Ми, коли видихаємо, то повітря накопичується під захисними окулярами і захисним екраном. Відповідно все пітніє. А одягаючи маску, ми фактично трошки спускаємо респіратор, маска захищає внизу і тому така певна вентиляція виходить», – говорить він.
Зараз захисних засобів вистачає, але це тільки завдяки волонтерам.
«Переодягнувшись, кожен лікар вирушає на обхід своїх пацієнтів і в даному випадку я піднімаюся у доросле відділення. Для того, щоб не змішувати чистий простір і брудний, ми пересуваємося між палатами за допомогою балкону. На якому немає розділень, і заходимо до пацієнтів із брудного боку, – розповідає Степан Карабиньош.
Ще 2 тижні тому закарпатська обласна лікарня була заповнена пацієнтами з коранавірусом. Зараз же – вже багатьох виписали.
«Мені здається, спалах ще попереду, тобто це тільки початок. Ми ще не дійшли до того моменту, коли ми скажемо – ось це пік захворюваності. Десь на цьому тижні я розраховую, що він відбудеться. Або наступного. Тиждень-два після Пасхи, інкубаційний період пройде. По тому, як я дивлюся, все-таки карантин страждає», – говорить лікар.
У відділенні зараз лікуються близько 45 пацієнтів із коранавірусом. Серед них – дворічна дитина. З початку епідемії у відділенні від COVID-19 померло тільки 2 людини.
«Для того, щоб лікар спеціально не переодягався і не заходив у палату до пацієнта, лікар комунікує з хворим за допомогою телефону. І дивиться в оглядове вікно. Таким чином комунікує. Тому що кожного разу переодягатись – це нераціональне використання ресурсу і трата часу, – каже Карабиньош.
Медперсоналу в лікарні не вистачає. Тому рентген-знімки пацієнтам лікар часто змушений робити сам.
І ось в черговий раз, коли я робив рентген-знімки, то літня жінка 80 років вхопила мене за руку і просто почала плакати і кричати: «Синку, ти тільки зроби щось, щоб я не померла». І в той момент у мене стався такий асоціативний ряд із моєю мамою. І ось тоді, прийшовши додому, природно у мене були емоційні переживання, моя сестра просто зробила фотографію і опублікувала пост у фейсбуці, де розповіла, що був ось такий момент, – каже він.
«Сьогодні моя 12-річна дочка не могла знайти слів, щоб втішити мого такого вже дорослого брата. Цього бородатого дядька, який плакав, як дитина. Плакав від відчаю і втоми! Плакав, бо дозволив собі нарешті відпустити почуття», – написала сестра лікаря.
Пост миттєво отримав тисячі відгуків, але ось коментарі багатьох людей лікаря просто здивували.
«Із серії: Вистачить нити – це твій вибір. А потім ти сидиш і думаєш. Я ж вибрав допомогти людям. Тому що немає кому більше. І якщо там завтра будеш ти, тебе лікувати буде нікому», – каже лікар. – Часом буває працювати неймовірно важко, тому що запотівають окуляри і практично нічого не видно, тому доводиться адаптуватися і шукати положення, для того, щоб розглядати пацієнта або техніку, якою ми користуємося».
Тільки на огляд одного пацієнта лікар витрачає близько години. А після цього ще робота з історіями хвороби. По приходу додому, каже, сил немає ні на що.
«Думка звичайно одна. – поспати б. І найцікавіше, що скільки б ти не спав, ти все одно хочеш спати. Тобто я розумію, що це вже таке емоційне виснаження», – каже Степан Карабиньош.
Оригінал матеріалу – на сайті телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки»
