У російському Санкт-Петербурзі, на 6-й Радянській вулиці, пенсіонерка за допомогою плакатів намагається розповісти про умови своєї ізоляції. В їхній комунальній квартирі і у сусідів зверху немає душу. А вийти з дому жінка не має права. Та й йти, загалом, нікуди: міські лазні зачинені на час карантину. Як виживати в цих умовах і чим загрожує таке ув'язнення? Це з'ясовував кореспондент телеканалу «Настоящего времени», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
Санкт-Петербург у Росії називають столицею комуналок: в місті досі понад 60 тисяч комунальних квартир, в яких живуть більше ніж 200 тисяч родин. Загальний коридор, загальна кухня, загальна ванна. Але у деяких і цього немає. Старовинний невисокий будинок номер 7 на 6-й Радянській вулиці, в парадній п'ять квартир. Це міг би бути райський куточок в історичному центрі Петербургу, але, судячи з плакатів на фасаді, – це комунальне пекло. Відразу кілька родин все життя живуть тут без душу і ванної кімнати.
«Ось мила голову вранці під раковиною, гарячим рушником мокрим розтираємося. Ну що робити... Взагалі, знаєте, XXI століття. І жити ось, ось так от, як в Африці, без ванної...» – говорить пенсіонерка Наталія Щетініна.
Плакати вона робить на зворотному боці відповідей з різних відомств, де їй не допомогли. Будинок, де вона живе, – аварійний. Проводити додаткові комунікації в ньому небезпечно.
«А миємося – коли лазня працює, ми миємося в лазні. Але оскільки зараз зачинено все, ми просто з тазиками... і так далі», – каже сусідка Наталії Щетініної Неллі Конькова.
Вище – ще одна комуналка, де живуть дев'ятеро людей. І теж немає ванної або хоча б душу. Дотримуватися самоізоляції в таких умовах, кажуть сусіди, нестерпно.
«Ізоляція – що це таке? Одна людина має бути ізольована. Ми коли виходимо три господині, готуємо, ми тремося сідниця об сідницю, я перепрошую. Ну яка це ізоляція?» – обурюється Тетяна Федухіна.
Часто комунальні квартири – це переплановане в радянські роки житло. Багато з тих, кому не дісталися ванни і туалети, обладнали їх на кухнях, у коморах або в будь-якому іншому, хоч трохи придатному для цього місці. Автор популярного блогу про петербурзьку архітектуру краєзнавець Максим Космін знає квартири, де немає навіть гарячої води.
«Досі є квартири в Петербурзі, де немає газових водонагрівачів і навіть центрального гарячого водопостачання, як на всій Петроградській стороні, – зазначає він. – Одна з квартир – велика гарна квартира з еркером, роялем в одній з кімнат, і досі в цій квартирі немає гарячої води».
Рятуючись від коронавірусу в таких складних умовах, мешканці комуналок ризикують нажити ворогів серед своїх же сусідів. Спалахи домашнього насильства фіксують навіть у родинах, які ізолюються в куди більш комфортних умовах. На загальній житловій площі конфлікти спалахують ще швидше, говорить психолог Жанна Романенко.
«У комуналці все одно різні родини, у них різний уклад, різний побут, – зауважує вона. – Якщо [навіть] в родині: один ходить, через тиждень починаєш звертати увагу, що тапочки шелестять, тут щось не те стоїть ... це навіть у близьких людей проявляється. А тут, виходить, інша родина зі своїм укладом – це все стає гостріше».
Муніципальний депутат Діана Сєрая (вона була кандидатом від «Розумного голосування» Навального) вже звернулася до Смольного, щоб влада відкрила Митнінські лазні і мешканцям комуналок будинку з плакатами було де помитися. У влади є на відповідь 30 днів.
Оригінал матеріалу – на сайті телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки»
