Брязкіт зброї, дзвін кольчуги. «З нами небесне воїнство», – лунало княже гало над лавами воїнів часів України-Русі. В Х-ХІІ століттях війни вели часто. Якою була зброя руських воїнів, військово-політичної еліти, розповів старший науковий співробітник Національного військово-історичного музею Євген Шупік.
– На ХІ століття основною бойовою одиницею княжого війська був кінний дружинник, основною зброєю вершника – спис. Основний військовий прийом був таранний удар кінською лавою.
– А якщо спис зламався, наприклад?
– У цьому випадку дружинник використовував вторинну зброю – меч, чекан, невеликі бойові сокири. Захист, то були здебільшого кольчуги та шоломи
Піші воїни у польових битвах відігравали вторинну роль. Цю частину війська становили найчастіше озброєні слуги і княжі піддані.
– То якою була військова ієрархія?
– Професійних воїнів тоді було відносно небагато, їх було дорого утримувати. Тож основною бойовою силою армії було кілька сотень або кілька тисяч кінних воїнів і допоміжна сила «піхотинців», слуг, челяді, отроків, як тоді називали молодих людей, юнаків.
– Де зброю виробляли?
– Здебільшого вона мала західноєвропейське походження. Шоломи могли бути кавказькі або хазарські. Простіші речі, такі як луки чи списи, вироблялись на місці.
Археологічні знахідки демонструють: мечі були виготовлені на Рейні, мечі – німецької чи хазарської роботи. Зброя та обладунки були цінними речами й передавались у спадок. Кольчуга виготовлялася із заліза.
