Відставка Олексія Гончарука з посади прем'єр-міністра стала однією з найгучніших подій у політичному та й економічному житті країни останнього часу. Він пішов із Кабміну – і зник на кілька тижнів. І першим своїм кроком повернення в публічний простір стало його інтерв'ю тижневику «Новое время». В ньому ексчиновник розповідає про причини своєї відставки, головну ваду Володимира Зеленського, істинну впливовість Андрія Єрмака і політичну непотоплюваність Арсена Авакова.
Також Гончарук наголошує на необхідності ухвалення парламентом законів про банки і про землю, що є необхідною умовою для надання траншу МВФ. Він стверджує, що сьогодні в публічній площині, на телеграм-каналах спостерігаються певні вкидання, промацування ґрунту на тему дефолту. Це дуже небезпечна історія, і хто б це не робив, це вороги держави, переконаний Гончарук.
Експрем'єр вважає, що сьогодні навіть сама собою спекуляція на ідеях дефолту, навіть діалог на цю тему як про можливий якийсь сценарій робить Україні дуже погану послугу. Держава має багато ворогів, Україна у стані війни з Росією. Але є й інформаційна війна, завдання якої – максимально дестабілізувати ситуацію. Сіяння хаосу для дестабілізації – це абсолютно точно сценарій росіян, який може призвести до збільшення їхнього впливу. Заголовок інтерв'ю – «Одкровення колишнього».
В українських президентів часто виникає ілюзія наявності вертикалі влади. Однак, як стверджує «Український тиждень», у кращому разі вона обмежується слухняним апаратом МВС і підпорядкованими йому підрозділами. У випадку Януковича цього забракло, і коли була спроба долучити до упокорення Майдану армію, система посипалася, констатує видання.
Пандемія – виклик іншого ґатунку, і тут навіть на початковій стадії розраховувати виключно на поліцейські сили не доводиться. Недореформований МОЗ, місцеві мафії, які в багатьох регіонах є реальною владою, величезний шмат тіньової економіки, неситі олігархи, паніка і як наслідок брак найнеобхіднішого – засобів індивідуального захисту – як дати ради цьому? В сценарії серіалу «Слуга народу» такий поворот сюжету не був передбачений.
Утім, несправедливо було б у ситуації, що склалася, звинувачувати в усьому лише чинну владу, зазначає автор статті Дмитро Крапивенко. Від неї залежить чимало, але не все. Гречку і туалетний папір скуповують не люди з Банкової, панічні фейки в соцмережах поширюють звичайні посполиті, часто «за покликом серця». І річ не в концентрації поліцейських на квадратний метр площі. Плата за інфантильність настає доволі швидко – темпи поширення вірусу свідчать саме про це. Разом з тим спільна біда вкотре розбурхала волонтерську енергію: небайдужі громадяни й під час карантину готові підставити плече медикам, на яких, як зазначає тижневик, сьогодні й уся надія.
Ну, а для тих, хто звик сподіватись на Бога, теж є новини: і священники, і віряни повинні визначитися, в якому столітті вони живуть: у темні віки, коли поцілувати ікону й померти було соціальною нормою, чи у ХХІ столітті, де навіть ченці шанують санітарні норми, а храм за потреби можуть перетворити на шпиталь, коли у звичайних лікарнях бракуватиме місць. Заголовок публікації – «Перевірка спроможності».
В умовах відсутності грошей та чітких перспектив, коронавірус багатьом уже не здаватиметься найнагальнішою проблемою, попереджає «Український тиждень». Видання пише, що карантин не вирішує проблем, а лише дає час на пошуки рішень. Однак досі немає чітких сигналів від влади, що вона це усвідомлює. Натомість українці мають вже понад двотижневу дискусію про необхідність введення надзвичайного стану.
Серед головних ознак останніх днів – спроба президента Зеленського домовитись з великим бізнесом. Між великими бізнесменами та олігархами розділили цілі області, де вони мають найбільші активи. Історія з олігархічним десантом у регіони показова, оскільки сталася на тлі фактичного демаршу місцевої влади в перші дні надзвичайної ситуації. Чимало місцевих очільників, зокрема, мер Дніпра Борис Філатов, звинуватили владу в грабунку місцевих бюджетів через ухвалення Верховною Радою «антивірусного» закону про послаблення податкового режиму.
Олігархи можуть допомогти, але з історії відомо, що відсоток за таким «кредитом» буде гіршим за умови МВФ, які часто критикують члени керівної партії «Слуга народу». Звернення до великого бізнесу свідчить, що Зеленський сам не вірить у «нові обличчя», які привів до влади. Докладніше проблема висвітлюється в статті «Проблема квітня».
Наскільки рішуче Україна занурюється у карантин, настільки ж упевнено зростають цифри захворюваності. І фахівці впевнені: все це лише початковий етап. Андрій Александрін, вірусолог і голова організації «Інфекційний контроль в Україні», якого цитує «Новое время», припускає, що коронавірусом перехворіє чверть населення країни. Втім, 80% із них відбудуться легкою формою. Але інші, – а йдеться майже про 2 мільйона осіб – будуть змушені боротися з COVID-19 за своє життя.
Експерти тижневика досліджували, що взагалі до снаги українській медицині, коли йдеться про коронавірус. І з’ясували, що проблем поки більше, ніж можливостей. Докладніше про них йдеться в матеріалі «Коронавірус біля воріт. Наскільки готова українська медицина протистояти епідемії?»
