(Рубрика «Точка зору»)
Денис Шмигаль на посаді керівника уряду замінив Олексія Гончарука. Для цього влада навмисне скликала позачергове засідання парламенту, хоча справжню причину, для чого збирають народних депутатів, трохи часу намагалася тримати в таємниці.
З одного боку, така різка зміна виглядає алогічною, адже ще нещодавно Зеленський начебто дав Гончарукові другий шанс. Виглядало на те, що зміни в уряді відбудуться, але не стануть кардинальними. Натомість пертурбацій зазнав майже весь склад Кабміну (окрім вічно тимчасового Арсена Авакова та ще кількох персон), включно із головою уряду.
Причин на це є одразу кілька. На втрату президентської довіри Гончаруком наклалися інші обставини. Зокрема злив запису розмови, де прем’єр з частиною міністрів обговорює Зеленського. А ще просідання рейтингів, як уряду, так і президента, пришвидшили цей процес. Як і необхідність до річниці інавгурації Зеленського похвалитися якимись показниками, котрі б народ міг би вважати, як мінімум прийнятними для такої події. Бажано, аби вони були не лише економічного характеру, а й на ниві боротьби із корупцією (ті самі обіцянки «садити», бо прийшла весна). Тому варто очікувати змін і в силовому блоці.
У своїй промові перед голосуванням за відставку уряду Гончарука Володимир Зеленський говорив про те, що Кабмін не справився із комунікацією. Вона дійсно провалена. Але це стосується усієї владної команди, окрім, можливо, самого президента.
Попри всі нюанси, відставка уряду Гончарука саме зараз видається трохи поспішною та алогічною
Зеленському здається, що його стратегія спілкування з виборцями є єдиновірною. Тому Гончарук навіть намагався вторити главі держави зі своєю «Чашкою прем’єра» та їздою на самокаті. Проте випадок Зеленського особливий. Народ сприймає його в засадничо інших іпостасях (і як коміка, і як Голобородька, і просто як зірку), ніж інших представників сучасної влади. Тому спроби перейняти в нього ненав’язливий спосіб спілкування іншими політиками (не селебріті) з його команди завше приречені на провал, адже це виглядає штучно.
Загалом скидається на те, що Зеленський схильний до рішучих кадрових змін і несприйняття комунікаційних провалів (якщо не брати до уваги Авакова та справу Шеремета, проте Аваков – це зовсім інша історія), що підтверджують відставки голів облдержадміністрацій. Так, поплатився своєю посадою Ігор Сопель із Тернопільської ОДА, що не справився із протестами місцевих жителів проти заселення на карантин українців з Уханю в санаторії поблизу села Конопківка.
На ще одну причину натякав сам Гончарук у своїй промові перед відставкою. Йдеться про вплив олігархів. Схоже, що Зеленський в новому Кабміні вирішив збалансувати вплив олігархів, додавши до людей Ігоря Коломойського соратників Ріната Ахметова. Саме прем’єр Денис Шмигаль очолював Бурштинську ТЕС, котра належить багаторічному лідерові рейтингів найбагатшої людини України.
Відбувалося чергове промацування настроїв населення на готовність народу до повернення у владу посіпак режиму Януковича
Попри всі ці нюанси, відставка уряду Гончарука саме зараз видається трохи поспішною та алогічною. Передовсім тому, що старий Кабмін ще міг би зібрати на себе куди більшу порцію негативу. Зокрема тому, що ще не минув «ефект зимових платіжок». І хоч оплата за лютий начебто має бути нижчою, ніж за попередні зимові місяці, та все одно високою.
Але також і через прихід коронавірусу в Україну. Важко прогнозувати наслідки цієї події, але неефективна діяльність влади, можливе стрімке поширення вірусу та просідання економіки, котре він може викликати – ще сильніше вдарять по рейтингах Зеленського та компанії.
Це означає, що результати президентові потрібні якнайшвидше, тому він не має часу чекати, коли його рейтинги покотяться вниз, слідом за показниками довіри до Гончарука. Тому нова команда повинна працювати на результат негайно.
Що засвідчила ситуація?
Призначенню нового прем’єра передувало традиційне для теперішнього керівництва країни шоу чуток та зливів. Відбувалося чергове промацування настроїв населення. Цього разу – на готовність народу до повернення у владу посіпак режиму Януковича (передовсім згадувалися кандидатури Сергія Тігіпка та Валерія Хорошковського). При чому не на дрібні посади, а на ключові в уряді.
Також ця пальпація суспільних настроїв стосувалася й теми зміни владної парадигми від «нових облич» до «професіоналів» та «господарників». Проте в обох випадках, наче вирішили, що поки з цим поспішати ще рано. Власне, призначення Дениса Шмигаля засвідчує, що на даний момент президент неготовий до рішучих розворотів або вважає, що до цього неготовий соціум і його потрібно підготувати.
Скільки відміряно новому Кабміну?
Відставки уряду Шмигаля варто очікувати або після сильного провалу (наприклад, за результатами місцевих виборів чи серйозних проблем в економіці), або коли Зеленський виявить готовність змінити вектор своєї політики. Передовсім, якщо мова піде про порозуміння з Росією, зміну зовнішньополітичного вектору чи про зміни сфер олігархічного впливу.
Восени також можна очікувати й дочасних парламентських виборів разом із місцевими
Новий Кабмін сформований на колінці й із представників дуже різних груп впливу, що не додає йому передумов для довголіття. Проте в Україні мало що є таким довготривалим, як тимчасові урядовці. Якщо не вірите – запитайте в Арсена Авакова.
Восени також можна очікувати й дочасних парламентських виборів разом із місцевими. Це стане можливим, якщо влада захоче перестрахуватися від подальшого падіння своїх рейтингів. При чому розпуск Ради просто мусить відбутися з елементами шоу, аби аудиторія перед телеекранами, затамувавши подих, споглядала, як добрий цар-батюшка розганяє холопів, котрі зажерлися й не хочуть ні чорта робити.
Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода