Патологічна недовіра українців до державних інституцій є однією з причин початку Майданів в Україні, вважає український історик, публіцист Олександр Зінченко. Про українське суспільство до Революції гідності, про те, як змінились українці після Майдану, історик говорив у Празі, презентуючи лекцію під назвою «Польські олені, Обама та Євромайдан».
Зал Бібліотеки імені Вацлава Гавела у Празі був заповнений. У шосту річницю Революції гідності послухати про вислід тих подій і зміни, які відбулись в українському суспільстві, прийшли не лише українці, які проживають у Празі, але й багато чехів, які цікавляться українською тематикою.
Сьогодні інтерес чехів до України спадає, зазначили Радіо Свобода окремі присутні. Це при тім, що, за інформацією чеського уряду, у цій країні проживає і працює близько 140 тисяч українців і трудова міграція продовжує зростати, як і чисельність студентів із України.
До України в Чехії зник інтересДавід Стулік
«Пересічна людина в Чехії знає про Майдан і розуміє, що в Україні відбулося. Але це був момент, коли про це писали чеські ЗМІ, тому всі знали про Революцію гідності. Інша проблема, що після Майдану увага до України зменшилася і зараз пересічний чех не розуміє, що відбувається в Україні. Тут провина не лише української влади, а й кожного. Це питання нинішнього часу, коли одна подія перекриває іншу, криза – іншу кризу. До України в Чехії зник інтерес, бо конфлікт на сході країни триває до цього часу, тому є менше зацікавлення. Україна повинна сама розповідати про свої успіхи і позитивні зміни. У головах чехів Україна залишається як країна, яка на межі зникнення, має великі проблеми, де велика корупція, звідки виїжджають люди. Тому, на жаль, дуже одностороння чорно-біла картина», – зауважив модератор заходу, аналітик центру «Європейські цінності» Давід Стулік, який довший час працював речником представництва Євросоюзу в Україні.
Чорного забарвлення про Україну додає і російська пропаганда, що теж має вплив на чехів, кажуть деякі присутні. Чехи сьогодні вже трішки втомилися від теми України, зазначив Радіо Свобода чеський перекладач Мирослав Томек, події Майдану викликають зацікавлення у певного кола людей.
Чому виник Євромайдан: історична перспектива і порівняння з іншими рухами
Український Майдан історик подав у контексті світових рухів за права людини. На прикладі інших країн він показав, що різниці, які існують між українськими регіонами є типовими для великих країн, а історія та цінності, вкорінені на цих територіях, зберігають ці різниці. Наприклад, голосування на президентських виборах у США, коли обрали президента Барака Обаму, засвідчило існування відмінної політичної культури в штатах, де довше існувало рабство. Так само і польська електоральна мапа досі відтворює поділи Польщі кінця ХVIII століття – в районах, що належали Австро-угорській імперії та Прусії є щільніша мережа залізниць і там голосують за лібералів, на відміну від тих частин Польщі, які відійшли до Російської імперії. Що найдивовижніше, навіть на рівні тваринного світу цей поділ зберігається – польські олені, які увійшли в назву лекції, воліють жити на ліберальнішій території Польщі.
Як у цю історію вписується Майдан? Чому він збирав мільйони людей? Чому «вибухнула» Революція гідності? Як це вплинуло на українське суспільство і його змінило? На ці запитання історик Олександр Зінченко звернув увагу у виступі, проаналізувавши травми минулого у постгеноцидних і посттоталітарних суспільствах. Травми, зауважує, і визначають поведінкові стереотипи людей, що також стало причиною Євромайдану в Україні.
Тяжіння минулого проявляється через травми і поведінкові стереотипиОлександр Зінченко
«У 1918 році Україна стала полем битви для багатьох армій. Економічні і демографічні показники у 1921 провалилися до показників навіть XVIII століття. Деякі міста втратили до третини населення. У 1933 році демографічні показники провалюються за межі координатної сітки. Середня тривалість життя в Україні у 1933 році для хлопчиків – 9 років, для дівчаток – 11. На тлі цього демографічне провалля 1943 року виглядає як зростання демографічних показників, на тлі бази, що утворилася у 1933 році. Ми бачимо, що після 1989 року відбувається постійний рух і після 1999 року помітний економічний рух. Це пояснює, чому травми минулого дуже часто впливають на сталість економічного розвитку. Катастрофи породжують травми. І ці травми успадковуються через поведінкові стереотипи як рецепти виживання. В Україні кожне покоління переживало кілька травматогенних ситуацій. Тяжіння минулого в якийсь спосіб проявляється через травми і поведінкові стереотипи. Протягом ХХ століття було багато травматичних моментів», – каже Олександр Зінченко.
Науковець наголосив на кількох травмах, які пережили українці у ХХ столітті. А це – зокрема, доноси, які були поширеним явищем у часи окупаційних режимів в Україні. Саме доноси спричинили недовіру один до одного, каже він, люди почувались у небезпеці і недовіряли навіть найближчим особам, бо не знали, чого можна від них очікувати. Тому, каже, у радянський тоталітарний період багато людей боялись розповідати правду навіть своїм дітям, була величезна недовіра українців до влади, бо вона ані в колоніальний період, ані в тоталітарний не була інструментом у руках суспільства, а тільки загрозою для нього. Це і формує стереотип «злочинної влади», переконаний він.
Олександр Зінченко проілюстрував економічні показники часів незалежності України, а також рівень довіри людей до ключових державних інституцій. Для прикладу, каже, спостерігалось економічне зростання при президентстві Віктора Ющенка, якого замінив Віктор Янукович, бо перемогла його риторика, що «ми подолаємо помаранчеву руїну» – тоді на ці слова позитивно відреагували 12,5 мільйонів українських виборців.
Патологічна недовіра до державних інституційОлександр Зінченко
«Чому? Бо не довіряли чинній владі. Це при тому, що влада Ющенка була більш ефективна, аніж Януковича. З 2012-го падає ВВП, зростає держборг, падають золотовалютні резерви. Це не могло все разом не спричинити якоїсь катастрофи. Це спричинило і геополітичні хитання Януковича. Патологічна недовіра до державних інституцій стає дуже часто каталізатором в Україні отаких катастрофічних політичних процесів», – наголосив Олександр Зінченко.
«Проактивною частиною були 15% українців»
Недовіра до державних інституцій стала причиною, чому українці вийшли на Майдан, а це, вважає Олександр Зінченко, є наслідком травматизації українців у минулому.
Суспільство не змогло подолати травматичне ставлення до владиОлександр Зінченко
«Формати протидії злочинній владі теж були вигадані і сформовані як стратегії успіху в минулому, йдеться про віча, про формат табору Січі. Інші складові цієї формули Майдану – відновлення довіри між людьми і прагнення свободи. Бо українське суспільство не змогло подолати травматичне ставлення до влади за часи незалежності, але водночас за часи незалежності відновилася горизонтальна довіра між людьми. Активних людей залишалося не так багато. Абсолютна більшість спостерігала за Майданом, а проактивною частиною були 15% українців, які перевернули піраміду Маслоу (ієрархічна система потреб людини, – ред.), поставивши на перше місце свободу та самореалізацію, а не безпеку та забезпечення фізичних потреб, і збалансували її на якийсь час. Але це не могло тривати довго», – говорить історик.
Революція гідності змінила українців, кажуть історики, передусім зросли їхні патріотичні почуття, як і громадянська ідентичність, українці подолали деякі страхи, які тяжіли над ними десятиліттями. Якщо, згідно з соціологічними даними, у 2000 році 72% українців боялися голоду, то на сьогодні найменший відсоток людей, які мають такий страх. Водночас до Майдану українці не вельми задумувались над тим, що на них і країну може напасти ворог, захопити території, що можливий розпад держави, говорить Олександр Зінченко:
З’явились інші парадокси. 60,5% вважають, що для нормального розвитку України потрібна сильна рука, а не розмови про демократіюОлександр Зінченко
«На тлі Майдану і російської агресії ці страхи зросли. Зараз українці навчились давати раду цим фобіям. Але з’явились інші парадокси. 60,5% вважають, що для нормального розвитку України потрібна сильна рука, а не розмови про демократію. Сталін залишається найбільш неприйнятним для українців історичним діячем. Перед Майданом його не сприймали 62% українців, а після – 70%, зараз – це вже 58%».
За його словами, після Майдану відбулось кілька позитивних змін, і багато українців вважають, що їхнє життя залежить від них. Водночас, додає, 73% виявились не готові брати відповідальність у свої власні руки, не визначились або вважають, що їхнє життя залежить від зовнішніх обставин. За його словами, Майдан показав, що українське суспільство відновлюється після тоталітарного минулого. Якщо довіра до людей у часи революцій збільшується, то недовіра до державних інституцій надалі залишається неопрацьованою травмою минулого, наголошує історик, але свобода слова для більшості українців є ключовою цінністю.
«Щойно сильна рука доходить до свободи слова, українці відвертаються від таких політиків. Існують червоні лінії, які не можна переходити», – наголосив Олександр Зінченко, який у своєму виступі наводив соціологічні дані «Моніторингу соціальних змін» Інституту соціології НАНУ.
Ще більше дізнатись про Майдан в Україні, переглянути фотографії чехи зможуть 23 лютого у Празі. Посольство України у Чехії презентуватиме виставку фотографій, присвячену Революції гідності.
