Сьогодні, як і 100 років тому, мова йде про те, бути чи не бути вільній, незалежній, соборній Українській державі. Більш того, чи існуватимуть українська нація, її ідентичність, мова, історія, культура, церква? Адже всьому цьому загрожує смертельна небезпека, стверджує дописувач газети «День» Іван Гошуляк.
І чи розуміє це витворена олігархічними кланами й проросійською пропагандою нинішня влада? Чи усвідомлюють це керівники політичних партій і громадських організацій, які в запалі передвиборчих баталій мало не перегризли один одного, забувши навіть в умовах війни про необхідність збереження країни? Нарешті, чи розуміє це заклопотаний численними внутрішніми негараздами і глобальними проблемами зовнішній світ в особі лідерів впливових держав? Адже наслідки можливої катастрофи потрясуть не лише Європу, але й увесь світ, наголошує автор.
У дописувача викликає також тривогу зросла активізація всередині країни антиукраїнських сил, прихильників так званого «русского мира». Спираючись на всебічну підтримку з боку Росії та деяких українських олігархів, вони проникли в структури державної влади, оволоділи багатьма телеканалами, іншими ЗМІ й розгорнули шалену пропагандистську кампанію проти державності та соборності України. На жаль, владні структури часто зовсім не звертають на це уваги, констатує автор.
Він пише, що для збереження соборності України потрібна єдність усіх українців. Не випадково і Українська козацька держава, створена Богданом Хмельницьким, і згодом Українська Народна Республіка, і Гетьманат Павла Скоропадського були повалені, насамперед, через внутрішню українську Руїну, розкол українства на різні політичні табори, чим вміло скористалися зовнішні вороги. Не секрет, що путінська Росія з усіх сил прагне реалізувати саме такий сценарій розвитку подій в Україні.
І, насамкінець, автор нагадує слова Юрія Шевельова про трьох страшних ворогів національного відродження України – Москву, український провінціалізм (комплекс малоросійства й меншовартості) та Кочубеївщину. Стаття називається «Коли Росія краде чужу історію...»
А в матеріалі «Як Україні захистити морські рубежі?» газета «День» наголошує на необхідності мінімізації військової загрози з моря. На думку військових експертів, Києву слід негайно налагодити серійний випуск високоточних засобів ураження. Зокрема, високомобільних берегових комплексів, оснащених високоточними ракетами, здатними – після нанесення ударів по морських цілях – швидко змінювати місце розташування. І це вже робиться. Більше того, державні випробування довели їхню високу ефективність. Насамперед ракетного комплексу «Нептун», який спроможний вражати цілі на відстані до 300 кілометрів. Щоправда, при бажанні її «можна легко збільшити до 1-1,5 тисячі кілометрів.
Дехто скептично ставиться до озброєння наших ВМС катерами: мовляв, хіба вони здатні протистояти тим же фрегатам чи навіть корветам, яких у Росії вдосталь? Здатні, наголошує газета. Насамперед у близькій морській зоні України, особливо якщо вони будуть оснащені високоточною зброєю ураження, зокрема ракетами, здатними долати системи захисту ворожих суден.
Українська авіаційна промисловість, що мала колись потужний потенціал, як і її головне підприємство ДП «Антонов», сьогодні перебуває в стані стагнації. Як таке могло статися в країні, яка пишається своїми літаками, які встановили десятки світових рекордів, більшість з яких, до речі, не змогли побити інші країни? Висновок очевидний, наголошує газета «Голос України». До тяжких наслідків призвело непродумане реформування галузі та відсутність дієвої державної підтримки. Про те, як виправити ситуацію, йдеться в матеріалі «Українське авіабудування: робота над помилками».
У Книжковій палаті України вагому частину фонду 1917 року становлять друковані праці одного з фундаторів української державності Михайла Грушевського. Постать голови першого парламенту України – унікальна і досі до кінця не усвідомлена. Про деякі роботи Грушевського та їхнє значення для прийдешніх поколінь розповідає газета «Голос України» у публікації «Михайло Грушевський: здалеку і зблизька».
