(Рубрика «Точка зору»)
В останні місяці Україну охопила вакханалія пацифізму, «миру за будь-яку ціну». Хоча Україна не розпочинала бойові дії в 2014 році та не захоплювала збройною силою Кубань чи Воронезьку область, які нині належать РФ. Це саме Росія захопила Крим і почала воювати на Донбасі. Росія нині може припинити ту війну, яку сама ініціювала. Для цього їй лише треба піти з Криму і ОРДЛО. А Україна не може просто взяти й припинити нав’язану їй війну, бо окуповані її території, а не території Росії.
Заклики до миру рівноцінні закликам до капітуляції
Сьогодні заклики України до миру рівноцінні закликам до капітуляції. Російська армія не залишає Крим і Донбас. По всіх кордонах України стоїть механізована кремлівська орда (на сході, на півночі, в Білорусі, на півдні, на південному заході – у Придністров’ї, тільки захід ще не контрольований РФ, але й там є така чудова країна, як Угорщина…)
За такої ситуації треба докладати всіх зусиль для зміцнення оборони, а не для «миротворчих» танців. Древні римляни, великі знавці війни і миру, на підставі свого тисячолітнього досвіду взаємодії з агресивними варварами, казали: «Хочеш миру – готуйся до війни». А Зе-команда готується виключно до миру… Чи не отримають вони натомість великої війни?
Пацифізм Україну не врятує. Він її знищить
Зе-політики кажуть про реінтеграцію ОРДЛО (про Крим «забули»), проте без деокупації територій реінтеграція неможлива. Росія прагне не ОРДЛО повернути до України, а Україну до ОРДЛО і таким робом приєднати її, поставити під цілковитий контроль. А хіба заяви Путіна на пресконференції про те, що нібито землі Сходу і Причорномор’я України є «споконвічно російськими», засвідчують його прагнення до миру, на що так розраховує пан Зеленський? Ні, це свідчить про те, що стратегічний план «Новоросія» ніхто не здав у Москві до архіву. Навпаки, там готуються до його здійснення, до захоплення ще як мінімум половини України. А Зеленський все про мир…
Пацифізм Україну не врятує. Він її знищить. Саме пацифістська влада в Києві надихає Кремль на подальші антиукраїнські «подвиги». З пацифістами дуже зручно і легко воювати, їх можна нищити, а вони лише закликатимуть до миру… Наївно думати, що російський наступ можна зупинити зустрічами в Парижі, миролюбними утопіями і гаслами про взаєморозуміння.
Чому Путін активізувався? Він побачив у Києві дуже слабку, нерішучу, некомпетентну владу, що живе не в світі реальності, а в світі ілюзій. Росії було б гріх не скористатися цим у своїх імперіалістичних намірах. Зупинити ці наміри могла б тільки рішучість нації захищати свою країну. Що нинішня влада робить для формування такої рішучості? Нічого. А от для її послаблення – дуже багато.
За мир треба воювати, а не капітулювати
На 4-му телевізійному каналі відбулася днями цікава розмова ведучого екснардепа Андрія Іллєнка і знаного політолога Олексія Голобуцького про те, яке враження справляє нині українське суспільство.
«Батько» нинішньої влади Ігор Коломойський закликав до дефолту України
За словами Голобуцького: «У країні, де настрої формують три олігархічні телеканали, краще ніякі референдуми не проводити. В такій країні краще й вибори не проводити…» А які настрої може поширювати (і поширює!) «батько» нинішньої влади Ігор Коломойський? До речі, олігарх закликав до дефолту України. Вітаю: внутрішній дефолт уже є. Звісно, це не той глобальний, про який говорив Коломойський, але все ж таки…
Остання репліка Олексія Голобуцького була зовсім похмурою: «Після обрання Зеленського страшно подумати, кого ще може обрати український народ…» Кричуща некомпетентність, нерозуміння масою елементарних речей вже навіть не дивують.
Та картина світу, що існує у свідомості Зе-команди, має зовсім мало спільного з реальністю. Як зазначив Віталій Портников: «У Зе-команді поширена ілюзія, що треба не дратувати Путіна, говорити те, що йому подобається, робити те, що йому подобається, і тоді Путін перестане вбивати українців. Це психологія жертви. Ґвалтівника треба карати, інакше він буде ґвалтувати стільки, скільки йому заманеться».
А поки що Зе-команда намагається догодити Кремлю капітулянтством, перемир’ями (котрі геть нічого не дали ще за Порошенка), відведенням і відступом українських військ зі своїх позицій. А міністр оборони Загороднюк ощасливив ідеєю під час війни (!!!) відмовитися від призову до армії. І це тоді, коли невоююча Литва, член НАТО і Євросоюзу, відновила призовну армію. Суто професійна армія має декілька вад.
По-перше, це дуже дорого коштує. Ізраїль значно багатший від України, проте там є призовна армія, де служать всі, не тільки чоловіки, а й жінки.
По-друге, під час великої війни невеличка професійна армія не впорається, коли наступ на країну ведеться з різних напрямків. Крім того, професійні воїни не безсмертні. За рахунок кого будуть компенсуватися втрати? За рахунок перших-ліпших з вулиці? Без призовної армії не може бути навченого резерву людей з військовою спеціальністю: танкістів, артилеристів, зв’язківців, саперів, десантників і так далі. Так, вузьке коло Зе-«реформаторів», страшенно далекі вони від національних інтересів України…
Ті, хто голосував у 2019 році за «мир за будь-яку ціну», отримають, можливо, повномасштабну війну
Унаслідок пацифістської кампанії Україна сьогодні ближче ніж будь-коли до великої війни. Ті, хто голосував у 2019 році за «мир за будь-яку ціну», отримають, можливо, повномасштабну війну, з авіаударами по мирних містах, з обстрілом ракетами і так далі. За дурість історія карає… За мир треба воювати, а не капітулювати. Ті, хто «втомився» від війни в телевізорі, власноруч викопали глибоку яму собі та й всім громадянам країни. Зупинити всі ці жахи могла лише максимальна готовність до опору, що обіцяло б Кремлю величезні втрати. Натомість поведінка Зе-команди обіцяє Путіну легку прогулянку Україною на танках, особливо після потужного удару залякування по мирних містах.
Що врятує?
Нинішня влада поводиться так, ніби їй хтось дав гарантії, що повномасштабного наступу РФ не буде. Немає таких гарантій. А якби й були, то українці вже мали можливість відчути їхню цінність на прикладі Будапештського меморандуму…
Якщо Порошенко викликав у Кремлі ненависть, то нинішня влада – глибоку зневагу і гидливість
Гарантією від бомбувань українських міст можуть бути не якісь домовленості, не розмови в Парижі, Берліні чи Лондоні, а потужна українська система противітряної оборони, що загрожує агресорові великими втратами літаків і пілотів. Чи створено її сьогодні?
Гарантією від ворожих десантів на Одесу, Миколаїв, Херсон, Очаків із відрізанням України від моря може бути тільки українська система протикорабельних ракетних комплексів на всьому узбережжі країни. Чи подбала про це Зе-команда? Чи там думають лише про те, як справити приємне враження на Путіна? А мені здається, що якщо Порошенко викликав у Кремлі ненависть, то нинішня влада – глибоку зневагу і гидливість. В Москві обов’язково скористаються її некомпетентністю, боягузтвом і схильністю до нескінченних поступок агресорові. Москва визнає лише силу, поступки сприймає як слабкість і безмежно нахабніє. А політика Зе-команди є однозначно слабкою.
Так, і політика Порошенка була слабкою і двозначною, але Зе-політика – це вже апогей. Сьогодні Україна не справляє враження країни, що готова до ефективної оборони. Йдеться не лише про військові та матеріально-технічні аспекти, а насамперед про морально-психологічну готовність. Найменше її демонструє найвища влада…
Ігор Лосєв – кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології НаУКМА
(Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода)
