«Яд Вашем» пояснив, за яких умов може розглянути можливість визнання митрополита Шептицького «Праведником світу»

Ізраїльський інститут «Яд Вашем» повторно розгляне справу щодо визнання митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького (1865–1944 рр.) «Праведником народів світу», якщо отримає невідомі досі документи і свідчення, які по-новому висвітлюють діяльність митрополита в період німецької окупації. Чи співпрацював із німецькою адміністрацією митрополит? Чи благословив дивізію військ СС «Галичина»? Чому інститут «Яд Вашем», попри десятки свідчень урятованих євреїв у час Голокосту, зволікає із наданням українському митрополитові звання «Праведника»?

Ізраїльський національний меморіал Голокосту «Яд Вашем» відповів на звернення групи українських науковців, духовенства, громадських діячів.

Колективний лист із проханням визнати митрополита Андрея Шептицького «Праведником народів світу» особисто передав наприкінці року в інститут відповідальний у справах монашества Львівської архиєпархії УГКЦ отець Юстин Бойко.

«Те, що інститут офіційно повідомив, що готовий переглянути справу, якщо надійдуть нові документи або будуть нові аргументації щодо питання визнання митрополита, як на мене, відкриває двері для діалогу між українськими інституціями і «Яд Вашемом». Треба починати працю над біографією митрополита, сформувати команду науковців, щоб відповісти на незрозумілі для комісії «Яд Вашем» питання. Визнання митрополита Шептицького «Праведником народів світу» – питання історичної справедливості для українців і це питання честі та боргу перед ним євреїв», – каже отець Юстин Бойко.

Ізраїль присвоює почесне звання «Праведника світу» представникам різних народів, які у роки Другої світової війни врятували життя євреїв від нацистів, виявивши при цьому мужність. Митрополит Андрей Шептицький і його брат Климентій врятували від смерті близько 200 євреїв, як стверджують дослідники.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

150-річчя від народження Климентія Шептицького. Аристократ, архимандрит УГКЦ загинув у в'язниці Москви

Єврейське населення переховували у митрополичих палатах, монастирях, у церковних приміщеннях, на фабриках, ризикуючи власним життям. Саме митрополит був відповідальний за порятунок. Він не міг наказувати монахам переховувати євреїв, але показував на власному прикладі, його брат, отець Климентій Шептицький виконував розпорядження митрополита і греко-католицькі монахи і священники рятували єврейське населення. Ще у 1996 році отець Климентій Шептицький визнаний «Праведником», а митрополит – досі ні.

«Як і будь-яку іншу справу про порятунок євреїв у роки Другої світової війни, яка була відхилена комісією, справу митрополита Андрея можна повернути на повторний розгляд, якщо будуть отримані невідомі дотепер документи і свідчення, які по-новому висвітлюють діяльність митрополита в період німецької окупації», – мовиться в офіційній відповіді інституту, підписаній Катею Гусаровою із відділу «Праведники народів світу».

Схожу відповідь про відновлення справи митрополита інститут «Яд Вашем» давав не один раз у попередні роки, зокрема врятованим євреям Куртові Левіну, Адамові Ротфельду, Лілі Штерн-Польман, а також дослідникам.

Рабин Давид Кагане домагався від «Яд Вашему» удостоїти митрополита Андрея Шептицького звання ще з 1960-х років, але відповідь комісії завжди була негативною.

Ізраїльський історик Шимон Редліх таку ситуацію із неприсвоєнням звання «Праведника» митрополитові Шептицькому називав «несправедливістю не лише щодо постаті самого митрополита, але й щодо врятованих ним людей».

Закиди «Яд Вашему» і спростування

Як виглядає справа митрополита Андрея Шептицького сьогодні в інституті «Яд Вашем», які там є документи, свідчення, конкретні закиди щодо діяльності цієї постаті – достеменно невідомо, кажуть дослідники. Як і те, на чому базуються, коли твердять «про співпрацю митрополита Андрея Шептицького з нацистами».

Українській стороні треба побачити документи попередніх слухань комісії, щоб зрозуміти, через що відмовлено, чому митрополита визнали українським націоналістом, які саме факти дозволили зупинити процес проголошення Андрея Шептицького «Праведником».

На сторінці інституту «Яд Вашем» є невелика стаття про главу греко-католицької церкви, де мовиться, що Андрей Шептицький «підтримав німецьку армію як рятівника українців від радянських більшовиків, схвалив формування української дивізії в складі СС, що один із найближчих помічників митрополита служив головним капеланом дивізії, що Андрей Шептицький нічого не робив, щоб зупинити українських націоналістів».

Відтак ізраїльський інститут закидає митрополитові Андрею Шептицькому співпрацю з нацистською адміністрацією, тобто що він привітав у 1941 році прихід німецької армії, що нібито писав Гітлеру, що підтримував створення української дивізії Ваффен СС «Галичина», що не зупинив у перші дні німецької окупації, у липні 1941 року, єврейські погроми у Львові.

Читайте тут: ОУН не причетна до знищення єврейського населення у Львові в 1941 році

1 липня 1941 року вийшло пастирське послання митрополита з нагоди проголошення Української держави, що відбулось 30 червня. Радянські війська відступила, розстрілюючи та знищуючи тисячі людей, яких безпідставно ув’язнили.

Гори тіл знайшли у в’язничних дворах, катівнях та камерах. При тому НКВС намагався приховати позасудове масове знищення людей – тіла загортали землею у ровах, бетонували у підвалах і навіть засипали вапном та заливали водою.

Іще тисячі жителів західної України були вивезені у концтабори Сибіру.

Тож для населення Галичини радянська окупаційна влада була «диявольською».

Однак це поки, вочевидь, не стало відправним пунктом у розумінні послання Шептицького. Послання митрополита досі розцінюють як підставу для звинувачень у колаборації із фашистами.

«Побідоносну німецьку армію витаємо як освободительку від ворога» – зокрема, посилаються на таке речення послання Андрея Шептицького.

Рабин Давид Кагане, який був свідком цих подій і родину якого врятували брати Шептицькі, свого часу прокоментував текст комісії «Яд Вашем», що митрополит дав зрозуміти українським політичним провідникам і німецьким керманичам: коли мова йде про українське політичне утворення, то його учасниками мають бути всі громадяни, без огляду на віросповідання чи суспільну верству.

Ліліана Гентош, дослідниця спадщини митрополита Андрея Шептицького і автор книжки і низки статей, присвячених цій постаті, вивчала документи у польських і архівах, Конгрегації в справах для східних церков Ватикану.

За словами науковця, читаючи той чи інший документ, слід розуміти обставини його написання. А контекст життя митрополита Шептицького надзвичайно складний.

Андрей Шептицький керував УГКЦ з 1901 до 1944 років, і за цей час були дві світові війни, польсько-українське збройне протистояння, міжвоєнний нестабільний період,сім разів змінювалась влада (австрійська, російська, українська, польська, радянська (совєтська), німецька, радянська).

У цей дуже складний час він зумів зберегти УГКЦ і українство.

Немає оригінальних документів, які б свідчили про співпрацю митрополита з німецькою адміністрацією, каже дослідниця.

«У німецьких архівах є небагато документів, які стосувалися греко-католицької церкви. Маю деякі фотокопії, які мені надали. Ватиканські архіви відкриються цього року. В архіві Конгрегації для східних церков є листи 1939–1944 років, цікаві документи.

Найбільш важливим відкриттям була фотокопія оригіналу листа митрополита до Гітлера.

На останній сторінці є 5 підписантів, і серед них нібито «підпис митрополита» – чіткий, каліграфічно виписаний.

Однак дослідники звертають увагу, що у той період унаслідок перенесених хвороб Андрей Шептицький уже не міг чітко писати. Його підписи того періоду – 1941–1942 роки – це нечітко написана заледве одна літера.

Багато істориків стверджують, що насправді Шептицький не писав і не підписував того колективного листа до Гітлера.

Інший лист 23 вересня 1941 року – так зване привітання-лист до Адольфа Гітлера, де нібито митрополит його вітає «із взятієм златоглавого города Кієва».

Єдиний примірник листа, який є, – російською мовою.

Німецькомовного оригіналу не знайдено.

Маємо нібито російськомовний переклад, зроблений старшим лейтенантом 2-го відділу НКВС у Києві Грінкругом.

Дати перекладу нема, але у березні 1946 року ця структура була перейменована на МДБ.

Тобто цей переклад мав бути зроблений до березня 1946 року. Значить, протривало кілька місяців від перемоги у травні 1945 року, щоб лист було віднайдено, перевезено спочатку у Москву, відсепаровано від інших документів і відправлено у Київ для перекладу.

Дослідники вважають це малоймовірним. Бо документи міністерств для окупованих територій, як і інші документи міністерств Райху, були вивезені на початку 1945 року з Берліна і заховані у різних сховах у зоні західних союзників.

Можна припустити, що лист був виготовлений у Києві 2 відділом НКВС у 1945 році або на початку 1946 року і був свого роду підготовкою до арештів серед духовенства.

«Є послання митрополита від 1 липня і 5 липня 1941 року. Послання від 1 липня підписане митрополитом, від 5 липня лист не підписаний митрополитом, це фальшування. Ба більше того, у 1944 році під час зустрічі з Карін-Даниленком (радянський розвідник – ред.) митрополит йому сказав, що не підписував і не писав тексту, який був опублікований в «Українських вістях» у Кракові від 5 липня.

А текст послання від 1 липня 1941 року доволі нейтральний. Митрополит констатує зміну влади. Мусимо уважно подивитись його чернетку, що викреслив, і бачимо, що це його рука. Ці документи потребують уважного дослідження. «Краківські вісті» опублікували ще одну фальшивку у тому ж липні 1941 року, її опротестував митрополичий ординаріат, це заклик митрополита – звернення до українських хліборобів здавати продукти німецькій армії. Митрополит цього не робив», – стверджує Ліліана Гентош у розмові із Радіо Свобода.

Дослідниця акцентує увагу на тому, що митрополит Андрей Шептицький від початку серпня до початку вересня 1941 року був у дуже поганому стані, він не покидав своєї кімнати.

На момент приходу німецьких окупантів митрополитові було 76 років, він не міг ходити самостійно. Лише у вересні 1941 року його перевезли з палат на зустріч із керівництвом німецьких окупаційних сил, які він просив про звільнення української інтелігенції з тюрем.

«Але це не означає, що він співпрацював з німецькою окупаційною адміністрацією. Важко кваліфікувати термін співпраці чи колаборації, тому що він, як керівник Церкви, мусів входити в якісь контакти, відносини з окупаційною адміністрацією, тобто не міг закритись й ігнорувати. Більше того, на ньому лежала відповідальність за те, щоб Церква функціонувала і щоб могла провадити свою діяльність і стати інституцією, яка відповідала не тільки за вічне, але полегшити життя людям», – продовжує Ліліана Гентош.

З тих джерел, які вивчала дослідниця, які відомі іншим науковцям, на сьогодні відомо, що немає жодного документа, що підтверджує благословення митрополита на створення дивізії військ СС «Галичина».

Його підпис стоїть лише на дозволах деяким священникам (є перелік) служити військовими капеланами в дивізії.

«Його попросив отець Лаба, і це нормальна практика в роки війни. Він, як архиєпископ і митрополит, звертається до німецького керівництва дозволити служити військовим капеланам. А на богослужінні, коли виступала дивізія, був присутній єпископ Йосип Сліпий. Це фото часто неправильно підписують. Є такі моменти, що митрополит не захотів на прохання Вермахту звернутись до парафіян із закликом вступати в дивізію. Він цього не зробив, хоча його просили.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Патріарх Йосип Сліпий у минулому столітті потряс усім світом

Засновник дивізії Володимир Кубійович пише, що «митрополит благословив створення дивізію», бо Кубійовичу було вигідне перекладання відповідальності. Також тоді було вигідно іншим політичним українським силам показати, що «митрополит підтримував створення дивізії». Є документ – свідчення доктора Всеволода Фредеріка, це псевдо французького професора Рене Мартеля, який приїхав у вересні 1943 року зустрітись із митрополитом на завдання Міністерства східних окупованих територій. З ним митрополит був знайомив давно. Мартель приязно ставився до українців. Є рапорт про зустріч.

Текст цікавий, і є копія донесення, де Шептицький каже, що не бачить нічого поганого у формуванні українських частин, бо ці частини можуть захистити мирне населення у момент, коли відступлять німці, а радянські війська ще не прийдуть, і утвориться неймовірний хаос. Крім того, він вважав, що в Галичині і на Волині оперує велика кількість банд різного політичного забарвлення, які сіють неймовірні злочини проти мирного населення, і це його дуже непокоїть. Тут же ж у цій розмові митрополит сказав, що «те, що німці зробили з євреями, ніщо не може виправдати – це неймовірний злочин».

Свідчення Мартеля важливі.

Відносини Шептицького і німецької окупаційної влади були вкрай напруженими. Митрополит не мав жодних ілюзій щодо німців. Всі його кроки були продиктовані бажанням, щоб його Церква вижила, і німці не мали до нього особливої довіри. Німці йому не довіряли, а митрополит далеко їм не довіряв, абсолютно з перших дні війни був вражений тим, що відбувається», – наголосила дослідниця спадщини митрополита Андрея Шептицького Ліліана Гентош.

Немає інституції про вивчення спадщини митрополита Шептицького

Щоб відповісти на запитання щодо життя і діяльності митрополита, розвіяти всі ті радянські міфи, які створювались десятиліттями, викрити фальшиві документи, написані НКВС і МДБ, – важливо написати повну науково обґрунтовану біографію митрополита Андрея Шептицького, наголосив в інтерв’ю Радіо Свобода глава УГКЦ Святослав (Шевчук).

Однак на сьогодні, немає жодної інституції в Україні, яка б досліджувала спадщину митрополита. За роки незалежності України, коли є доступ до архівів, церква не розпочала роботу над написанням повної біографії митрополита Андрея Шептицького.

Митрополит Андрей Шептицький виступав проти переслідування і знищення євреїв, засуджував нелюдське ставлення до євреїв, звинувачував фашистський режим у вбивстві євреїв, інформував папу Римського про злочини нацистів проти євреїв, відкрито писав і німецькій адміністрації.

З пастирським посланням «Не убий» митрополит звернувся до вірян 21 листопада 1942 року, де закликав не йти на «політичні вбивства».

«Відповідь, яку надав «Яд Вашем», може спонукати українську сторону повернутися до дослідження біографії і спадщини митрополита Андрея Шептицького. Попри різні твердження, на сьогодні не ведеться ніякої роботи щодо написання його біографії.

Є три праці, які більш-менш висвітлюють певні періоди життя і діяльності митрополита Андрея Шептицького: біографія, написана польською вченою Мадленою Новак із Гданська, дослідження Ліліани Гентош, яка говорить про міжвоєнний період, дослідження Августина Баб’яка, який описує подорож митрополита у 20-х роках до США і Європи. Ні світські, ні церковні українські вчені ніяким чином не спромоглися відобразити повну картину із життя митрополита.

Відомо про понад 14 документів, які видав під час Голокосту митрополит Андрей, протестуючи проти дій німецької адміністрації і німецької армії у ставленні до німецького населення Галичини.

У 1943 році було дане інтерв’ю примасом РКЦ Августом Глондом, де він говорив, що Ватикан через митрополита фінансував справу порятунку євреїв, але досі ніхто цього не вивчав і не досліджував. Ми не можемо нічого протиставити, бо ми не володіємо засобами науковими, інституціями і дослідниками, які б дозволили фахово приступити до вивчення справи.

Такі документи є в архівах німецьких і Ватикану, які б пролили світло на події 40-х років.

Добре було б підготувати папку із оригіналами і копіями з тими документами, які доступні у Львові. Зокрема, це листи до Ватикану, що є у львівському архіві, тут можна було підготувати пастирські послання ще раз, перекласти англійською мовою. Долучити свідчення євреїв, які зафіксовані в архіві Святоуспенської Унівської лаври», – каже автор біографії отця Климентія Шептицького Іван Матковський.

Діалог – важливий

Розпочати діалог з «Яд Вашемом» сьогодні дуже важливо, кажуть співрозмовники. Написані десятки статей як українськими, так і іноземними авторами про порятунок митрополитом Андреєм Шептицьким єврейського населення, спогади врятованих євреїв, більшість з яких відійшла у вічний світ, так і не дочекавшись визнання митрополита «Праведником народів світу», проаналізована діяльність митрополита у тій чи іншій ситуації.

Перепоною щодо визнання митрополита УГКЦ Андрея Шептицького «Праведником світу» є ще й ментальне кліше, зауважує Ліліана Гентош, яке базується на радянських міфах.

«Це ментальне кліше «сприяє», що митрополит сприймався, у першу чергу як «колаборант, фашист». Це наслідки свого роду радянських міфів. Можемо допустити, що серед людей, які працюють в «Яд Вашемі», є вихідці з СРСР, які перейшли через радянську систему шкільництва і радянської пропаганди. Цей міф активно поширюється російськими православними колами. Ми повинні розуміти, що працівники інституту – це теж люди, які мають погляди, які сформовані їхньою освітою», – зауважила науковець.

Заможний і високоосвічений граф, аристократ, який став монахом-василіанином, поширив і відродив два чернечі чини, реформував Українську греко-католицьку церкву, знав понад 10 мов, меценат, мистецтвознавець, розумівся в економічних і соціальних питаннях, зі стратегічним мисленням, але з турботою про тих, хто поруч, людина, до якої дослухався Ватикан і цінували у світі, праведник свого часу, хто зумів у важкі умови зберегти Церкву і народ, – митрополит Андрей Шептицький – досі незбагненний і неосяжний для сучасників.

Американська правозахисна організація «Антидифамаційна ліга» у 2013 році удостоїла митрополита УГКЦ Андрея Шептицького нагороди імені Яна Карського за мужність і героїзм у порятунку євреїв.

«Було б великою несправедливістю й далі зволікати з прославленням того, хто в час, коли інші робили так мало, настільки наполегливо продовжував робити так багато», – писав доктор Юліян Бусґанґ, єврей, який народився у Львові.

Читайте ще:

30 років тому УГКЦ вийшла з підпілля і вимагала легалізації від Кремля

Патріархат УГКЦ і беатифікація митрополита Шептицького – слово за папою Франциском​

«Тут я бачу Бога» – священик Еміліан Ковч, який був в ОУН і рятував євреїв, про концтабір Майданек