Українському народові бажаю знову проявити незламність, а собі – стати на ноги – поранений боєць про 2020 рік

Щомісяця у Військово-медичний клінічний центр Західного регіону, що відомий як військовий шпиталь у Львові, у 2019 році прибував борт із пораненими військовослужбовцями у зоні бойових дій. За цей рік медики провели понад 6 тисяч операцій. Яким був 2019 рік для поранених бійців? Що очікують вони від 2020 року?

У реабілітаційному центрі 25-річний Тимофій Мишаков старанно займається вправами. Боєць пересувається в інвалідному візку, поруч із ним працює реабілітолог. Тимофій родом із Херсонщини, пішов на строкову службу у 2013 році, у 2016 році звільнився з війська, трішки відпочив і знову повернувся в армію.

«Зрозумів, що армія – моє, а «цивілка» – нецікаво», – говорить молодший сержант.

Він проходив військову службу у 19-й окремій ракетній бригаді, виконував бойові завдання у зоні бойових дій на Донбасі у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Цей рік боєць запам’ятає не лише службою, але й у пам’яті залишиться 11 листопада. У цей день на передовій на Донбасі російські гібридні сили 7 разів порушили режим припинення вогню. Противник обстріляв позиції українських підрозділів із заборонених Мінськими домовленостями мінометів калібру 82 мм, а також гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та іншої стрілецької зброї. Обстріли були у різних місцях і, зокрема, біля Гнутового, де Тимофій Мишаков був поранений. У Львів прибув останнім бортом із Харківського шпиталю, де його лікарі прооперували.

«Я був поранений за Гнутовим, біля Водяного, ворог кидав міни і снайпер зачепив мене. Поранення отримав у хребет, вихід у праву легеню. Руками рухаю, а ніг не відчуваю. Все зажило, лише на ноги б мені стати. Дякую друзям, що не залишили і надали першу допомогу, встигли евакуювати і направити у шпиталь у Маріуполь. Потім перевезли в Харків. Рік 2019-й, як рік. Усе буває, війна є війна. Від 2020-го чекаю стати на ноги і бігати, й далі займатися своєю справою – служити в армії. Є і кохання, може одружусь», – ділиться своїми думками про рік, що минає, і мріями про 2020 рік молодший сержант Тимофій Мишаков.

У львівському військовому шпиталі Тимофій Мишаков проходить реабілітацію, як і 31-річний Іван Лоїзов, військовослужбовець 54-ї окремої механізованої бригади.

Іван ще пересувається в інвалідному візку, але вже піднімається і за допомогою рамки робить кроки. А ще у липні цього року нижню частину ніг узагалі не відчував. Іван Лоїзов теж запам’ятає 2019 рік, як 22 березня у нього влучила куля снайпера у хребет. Він тоді прощався із життям. Друзі несли побратима 2 кілометри. Позаду у військовослужбовця операції, лікування у шпиталях Харкова і Києва. Тепер проходить реабілітацію у Львові.

Іван Лоїзов – інженер за фахом, родом із Донецької області. Пішов служити добровольцем у 2015 році, брав участь у боях на Світлодарській дузі, у Дебальцевому. Мама від першого дня перебування сина у шпиталі – була поруч. Новий 2020 рік Іван Лоїзов зустріне у госпіталі разом із мамою.

«2019 рік вийшов для мене трішки складний, бо я отримав поранення. Зараз відновлюсь. Є перспектива стати на ноги. Для військових, загалом, цей рік особливо від попередніх не відрізняється: багато поранень, багато втрат, незважаючи на якісь наміри влади піти на примирення, але не зовсім зрозуміло, з ким і на яких умовах. Мир не так потрібно добиватись, не на переговорах. Для суспільства цей рік – без змін, як останні роки. Для мене 2019 був щедрим на людей, яких я так багато зустрів після поранення, які мені допомагали в Харкові, Києві, а тепер у Львові. Це дуже тішить і піднімає настрій. У цьому році зрозумів, що, на жаль, український народ укотре помилився зі своїм вибором. Хоча українці потім доказували, що можуть виправляти помилки, проявляти волю, характер і незламність. У 2020 році українському народові бажаю нарешті проявити знову свою незламність, волю і силу духу. А для себе побажаю стати на ноги і повернутись додому, бо я там майже рік не був і дуже скучив», – зазначив український військовослужбовець Іван Лоїзов.

До слова, поранений боєць цього року відмовився від волонтерської грошової допомоги, віддавши її більш потребуючій людині. У військовому шпиталі у Львові він, як інші поранені та хворі військовослужбовці, відновлюється не лише фізично, але й психологічно.

Боєць 44-ї окремої артилерійської бригади Юрій Дончак півтори тижні проходить лікування у львівському госпіталі, має проблеми зі спиною. Він родом із Тернополя.

«Досить продуктивний рік, якщо в загальному для української армії. Лише бентежить одна ситуація – з розведенням військ. Хотів би побажати мирного неба над головою, бо всі люди цього хочуть, щоб всі хлопці з лінії розмежування повернулись до своїх родин. У 2020 році у мене завершується контракт, але я налаштований позитивно. Якщо дозволить здоров’я – продовжу службу», – говорить військовослужбовець Юрій Дончак.

У Військово-медичний центр Західного регіону у Львові від початку бойових дій на Донбасі привозять військовослужбовців із нейротравмами, черепно-мозговими, травмами спинного мозку, політравмами з ураженням опорно-рухової системи, тобто у лежачому стані, потім бійці пересідають в інвалідний візок. Лікування триває рік і більше, оскільки по різному проявляються наслідки вибухово-вогнепальних поранень. Десятки бійців змогли продовжити лікування за кордоном, якщо вдалось знайти волонтерську допомогу.

У реабілітаційному відділенні одночасно можуть проходити лікування 20 хворих. З бійцями працюють фахові медики, а це фізичні терапевти, ерготерапевти, терапевти мовлення, психологи, медичні сестри, розповідає головний лікар Військово-медичного центру Західного регіону Іван Гайда. У Львів приїжджають канадські, американські лікарі.

«Перед нашим госпіталем ще три рівні надання медичної допомоги, згідно зі стандартами НАТО і за нашими стандартами, ми на рівні медичної спеціалізованої допомоги, як і Дніпро, а перед тим є кваліфікована медична допомога, яку надає бійцям мобільний госпіталь, ще є лікарсько-сестринські бригади, які надають кваліфіковану допомогу. І коли усунено небезпеку для життя бійця, його евакуюють уже у глиб країни. Цього року пролікували лише у стінах нашого центру у Львові понад 16 тисяч пацієнтів, а це 75% обов’язковий контингент. У 2020 році очікуємо більш достойнішого фінансування. Не дивлячись на те, що держава надзвичайно покращила фінансування, все таки 70% всього того, що ми отримуємо зі зведеного бюджету, це утримання особового складу, 30% – це на все інше. Якщо говорити про розвиток, потрібно виходити 50 на 50, тоді буде прорив», – говорить головний лікар Іван Гайда.

Цей рік для медичного закладу завершується гарною новиною – японська організація ЮНОПС (Управління Організації Об’єднаних Націй з обслуговування проєктів) придбала для військового шпиталю новий найсучасніший комп’ютерний томограф, який у 20 разів потужніший, аніж є у шпиталі. Вже у січні японські фахівці навчатимуть українських колег.

Сучасне обладнання, фахові медики, щоденні тренування поранених бійців, підтримка друзів і рідних, волонтерів дає їм силу і віру, що 2020 рік буде для них щасливим.