«Не знаємо і, напевно, не дізнаємося, що було на зустрічі Зеленського з Путіним. Це проявиться поступово, з реальних дій влади», – наголошує в «Газеті по-українськи» колишній командир роти батальону «Айдар», науковець Євген Дикий. Він вважає, що під час «нормандської зустрічі» Володимир Зеленський не ставив за мету протистояти Путіну. Президент досі не усвідомив, що навпроти нього – ворог. Триває протистояння, а не «бізнес-тьоркі». Москва не домовляється і не дружить. Може тільки прогинати під себе і поглинати. Це видно на прикладі Білорусі. Але ще є шанс, що президент це зрозуміє.
Щодо реформ нової влади, то тут більше мінусів, аніж плюсів, наголошує Дикий. Він вважає, що Міністерство освіти і науки чи не єдине, в якому після зміни влади не відбулося реваншу. Нехай і поступово, але продовжують реформи, особливо по лінії науки.
Натомість повний провал у системі охорони здоров’я. Медична реформа Уляни Супрун стала найбільш глибокою і системною з усього, що відбулося в країні за попередні роки. І зараз по ній б’ють з усієї сили.
Під загрозою опинилися реформи в галузі культури. У Верховній Раді зареєстрували законопроект «слуги народу» Максима Бужанського про скасування мовного закону. Відкат може бути сильним. Тим більше, Росії потрібна саме така гуманітарна політика.
Колишній айдарівець сумнівається, що на Банковій ставлять таку мету, як повернути Крим. І вважає, що будь-який український президент мав би діяти щодо Донбасу і Криму приблизно так, як це робив Порошенко. Його також обирали як президента миру. І він намагався досягнути «перемир’я» та «припинення вогню». Але швидко зрозумів: Росії плювати, який тут президент. Тому треба готуватися й до «хорватського варіанту» – силового визволення територій. Маємо бути до цього готові, наголошує Євген Дикий.
В незалежній Україні на перших порах мав бути розумний авторитаризм, щоб створити правила. Людям потрібно було допомогти стати громадянами країни нового вже часу. Перевести з пострадянського стану хитким і вузьким місточком, між Сціллою та Харибдою, до іншого майбутнього. Хтось повинен був узяти за руку і перевести. А потім додавати вже свободи, переконана редакторка газети «День» Лариса Івшина. Натомість еліти, які опанували управлінням, будували свою діяльність уже у вигляді ілюзії незалежної держави з механізмами пограбування матеріального ресурсу УРСР.
Цього року склалося так, що відтворюється саме та модель, яка так добре відображена в першому історичному романі «Чорна рада». Для неї немає авторитетів. Вона заважає піднятися справжній еліті. Тому сьогодні головне – не допустити подальшої Руїни. Докладніше йдеться в матеріалі «Як прокласти маршрут між Сціллою «злочинного цинізму» та Харибдою «злочинного романтизму»…»
В Україні відбулися перші місцеві вибори в об’єднані територіальні громади, які створюються в рамках реформи децентралізації, що почалася ще в 2015 році. Але вже в 2019 році місцеве самоврядування опинилось під загрозою, стверджує газета «Україна молода». Йдеться про те, що внесені президентом Володимиром Зеленським зміни до Конституції України (щодо децентралізації влади) перетягують шальки терезів децентралізаційної рівноваги від більш самостійного розвитку регіонів на бік поглинання центром усіх незалежних самоврядних ініціатив. І цим ставиться під сумнів відповідність наявних процесів із визначеним раніше розумінням децентралізації.
Схоже, що просто сам термін «децентралізація» використовується як ширма для закордонних інвесторів, а насправді в сучасному процесі формування органів місцевого самоврядування проглядається політичне самозакріпачення, з одного боку, та шлях, що спрощує можливу федералізацію, а її вуха стирчать із останньої зустрічі президентів України та Росії в нормандському форматі – з іншого. Тепер газетярам цікаво буде поспостерігати за реакцією суспільства, політикуму за рівнем здоров’я чи імунодефіциту. Бо «історія питання» свідчить про жорстку спробу спекулятивної маніпуляції «децентралізація-федералізація» «тримачів» пакета політичних акцій на місцях. А свідома (чи бездумна) участь у сконструйованому східними сценаристами процесі здатна вплинути на хід української історії. На цьому наголошується в статті «Сюрпризи кучеряві і пригладжені, або Вибори в ОТГ– початок таймінгу для «слуг»?»
