Аналітичний центр УКУ разом із Українським католицьким університетом в Києві уже вдруге організував обговорення головних викликів, які стоять перед Україною і світом. У міжнародній конференції «UCU Global: людська гідність у часи мета-впливів» взяли участь аналітики, дипломати, бізнесмени, медійники, дипломати та представники духовенства. Із підсумковим словом виступив митрополит Української греко-католицької церкви Борис Ґудзяк.
- Чи може така цінність, як «людська гідність», бути основою для ухвалення рішень у бізнесі, державній та міжнародній політиці?
- Чи є приклади того, що гідна поведінка у бізнесі є ефективною і приносить тривалі позитивні результати?
- Де знаходяться «червоні лінії» в державній політиці, перетин яких перетворює державу в порушника прав людини?
- Які мірила «гідної поведінки»?
- Еліта має демонструвати зразки такої поведінки чи кожна людина сама має дбати про неперетин «червоних ліній»?
- Чи можна вести діалог із ворогом і зберігати при цьому гідність?
- І, нарешті, що відбувається із глобальною системою безпеки – чи відповідає вона сучасним викликам?
Своїм баченням можливих відповідей на ці запитання ділилися: Ян Пєкло, надзвичайний і повноважний посол Польщі в Україні з 2016-го до 2019 року; Дмитро Теперик, директор Міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS) із Естонії; Браян Бріваті, історик, директор Меморіального фонду Джона Сміта (в 2008-2012 роках) із Великої Британії; Олександр Литвиненко, директор Національного інституту стратегічних досліджень; Зураб Аласанія, голова правління «UA: Суспільне мовлення»; Надія Васильєва, заступниця генерального директора ДК «Укроборонпром», Орест Вачков, засновник та керівник FRESHPR, Данило Яневський, автор книг та керівник медійних проєктів.
Перша частина обговорення стосувалася «політичних та безпекових викликів».
Дискусії модерували Остап Кривдик, керівник програми «Україна та світ» Аналітичного центру УКУ та Оксана Кулаковська, директорка Аналітичного центру УКУ.
У другій частині обговорення говорили про «технологічні, бізнес- та інформаційні впливи».
Кілька цитат із дискусії:
- Остап Кривдик: «Гідність – це основа свобода людини. Ми зараз є свідком ідеологічного зіткнення між вільними і невільним світами».
- Ян Пєкло: «Я був членом руху «Солідарність». Я пам’ятаю той ентузіазм, який нас опанував, коли Кароль Войтила став папою Римським. Він добре знав, що таке комунізм.І коли Іван Павло II приїхав у Польщу, то прийшли сотні тисяч людей. І він сказав тоді нам, він сказав Польщі: «Не бійтеся!». І це стало тим, без чого ми б розбудували нашу «Солідарність», тим, без чого не впав би Берлінський мир. Не бійтеся відстоювати гідність».
- Дмитро Теперик: «Велике значення мають приклади колегіальної співпраці, колегіальної дії з відстоювання цінностей. Досвід України – корисний для Європи тим, що показує, як треба відстоювати свої цінності».
- Браян Бріваті:«Захист найменшого і найслабшого є найпереконливішим. Світ не має вибору, йому треба вести діалог з Росією. Але при цьому треба пам'ятати, що Росія використовує ще й релігійний чинник, вона просуває ідею «православної цивілізації, базованої на традиційних цінностях», на протиставлянні із західним світом».
- Олександр Литвиненко:«Чи можливий діалог з ворогом? Так, і вся історія людства показує, що такі діалоги завжди вели. Але, щоб вести діалог з ворогом для своєї користі, треба чітко розуміти, що нам потрібно, чим ми можемо поступитися і що за це отримаємо. Ми мусимо чесно подивитися на самих себе і казати собі та іншим правду і тільки правду».
- Зураб Аласанія: «Тепер весь бізнес стає медійним, а традиційні ЗМІ втрачають свою роль. Телебачення поки впливає на 70% аудиторії, але це ненадовго, це на 5-6 наступних років. Зараз наростає вплив інтернету, а там – хаос. У кожного своя правда».
- Надія Васильєва: «Хаос створили люди, отримавши необмежений доступ продукувати інформацію. З цим треба навчитися жити. Люди мають голос завдяки соціальним мережам, а це додає і гідності, і відповідальності. І хоч інтернет містить дуже багато інформації про конкретних людей, а відтак зростають загрози, люди починають розуміти, що їм треба вчитися правильно поводити себе онлайн».
- Орест Вачков:«Піар – це про цінності. Поганий піарник – це той, який не відстоює цінності. Ми намагаємося довести, що поводити себе гідно у бізнесі набагато продуктивніше, аніж використовувати неетичні шляхи досягнення результату».
- Данило Яневський: «Ми є синтезом цивілізацій. Для різних груп людей мають бути сформовані різні меседжі і запаковуватися у різні медійні продукти, і розсилатися різними інформаційними каналами. Але при цьому ми усі потребуємо моральних імперативів. Є запит на моральні імперативи».
- Оксана Кулаковська: «Системні запобіжники виникають разом із викликами».
Підсумкове слово митрополита Бориса Ґудзяка:
– «Global» – перше слово, яке тут заявлене...
Мене церква попросила знову переїхати...
Я ще не був в Африці, я майже не знаю Азії – тобто моя перспектива обмежена.
Але я весь час перебуваю в русі. Я народився в Америці, 32 роки прожив у Європі – в різних країнах... Я рік був у Радянському Союзі. В Україні я – понад два десятиліття...
І з того, що я бачу, скрізь є багато спільного.
Можливо, кожен згущує кольори свого часу. Але, як на мене, великим викликом, який проявляється скрізь, є відчуття самотності.
Великим викликом, який проявляється скрізь, є відчуття самотності
Попри те, що люди тепер мають можливість безперешкодно комунікувати один з одним в інтернеті, дуже багато людей відчувають себе самотніми.
Кожна людина потребує ще когось...
Розділена радість подвоюється, розділене страждання легшає.
Людині важко відчувати себе гідною, якщо вона самотня.
Співпричетність дає людині можливість відчути гідність.
Для глобальної гідності ми потребуємо дуже конкретних жестів співпричетності.
У світі є те, що усіх об'єднує, і ті, хто об'єднує.
Мати Тереза – ось об’єднавча особистість. Вона займалася тими, кому вже, як видавалося, ніщо вже не могло допомогти.
Ця її радикальність промовила до всього світу.
Нам треба зважитися на ці речі теж...
- Про правду
В Америці вирує буря навколо того, що єпископи не відважилися говорити правду про тих, хто вчиняв сексуальні дії щодо неповнолітніх ...
Люди боялися говорити правду, думали, що, може, якось без них то все владнається... А в результаті втрачається віра у справедливість і добро.
Добро не пропадає, але ефект зла триває...
Правда необхідна. І вона є, хочемо ми того чи ні.
Якщо, наприклад, я хочу бути родичем Наполеона, то це не зробить мене родичем Наполеона...
Але тепер багато людей кажуть, що вони хочуть, щоб 2+2=5, бо «мені так треба».
Вислуховувати їх, можливо й потрібно, але неможливо з ними погодитися.
Щоб вести діалог, потрібна не лише інша людина, а й спільний знаменник. Допомогти комусь – ось цей спільний знаменник.
- Про Любомира Гузара і гумор
Нас надихало те, як Любомир Гузар нас слухав. Він ніби витворював місце для кожної людини, яка говорила.
Гумор – це дитина таїнства. Гумор – часто це різкий поворот, що знімає напруження
І ще він мав гумор. Він жартував із самого себе. А гумор – це дитина таїнства. Гумор – часто це різкий поворот, що знімає напруження і дозволяє перейти до кращого розуміння, усвідомлення.
Ісус, як мені здається, був великим гумористом...
Пам’ятаєте історію про жінку, яка, можливо, наробила багато чого такого, що зробило нещасливими родини і дітей. Навколо неї зібралося багато людей, які вже вибирали камінці, якими будуть її бити...
Вони вже відчувають ту напругу, з якою вони її будуть вбивати.
А яка напруга була у тій жінці? Вона чекала страшної, довгої, болючої смерті.
І тут Христос ... щось пише у пилюці ... Це, до слова, чи не єдине місце у святому письмі, де Христос пише. А потім промовляє: «Хто не без гріха, нехай перший кине камінь».
Напруга раптом зникає у тих руках, які тримали камені. Камені випадають із пальців і чоловіки ідуть додому...
Христос звертається до жінки: «Іди і не гріши».
Любомир Гузар умів з усмішкою і потрібним словом нагадати нам, ким ми є.
Я сподіваюся, що церква здатна з гумором до самої себе робити прості речі.
Якщо дотепно з себе самого посміятися, то появиться легкість і наснага робити конкретні речі. Наша гідність буде поширюватися.
Я вражений жестами і кроками папи Франциска. Він робить такі прості речі... Як от миє ноги хворому чи доторкається до обличчя, спотвореного хворобою.
Зараз є великий брак авторитетів, але я надіюся, що люди з відкритим серцем у Києві є.
Я дуже вірю, що Україна справді, як вважає Френсіс Фукуяма, перебуває «на передовій світової битви» за можливість людей відчувати себе гідно.
Читайте ще:
Україна всіх повертає до реальності: і Росію, і Трампа – Померанцев у книзі «Це не пропаганда...»
«Допоможіть біженцям, і вони будуть апостолами єдності України» – Любомир Гузар
