На засіданні комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України міністр культури Володимир Бородянський і недавно обраний керівник Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович презентували нове бачення роботи УІНП. Серед стратегічних кроків – завершення декомунізації, розширення тематики, посилення міжнародного діалогу щодо історичної пам’яті. Серед важливих напрямків не згадано про роботу над створенням Галузевого державного архіву УІНП. Неоднозначну реакцію викликали слова нового директора інституту про окремих особистостей, яких варто популяризувати.
Щодо розширення тематики, якою займається УІНП, внесли такі теми, як «депортація, шістдесятники, Голокост, АТО/ООС, пам’ять про історію до ХХ століття». Попереднє керівництво інституту особливу увагу приділяло тематиці Другої світової війни, складним історичним подіям і питанням та постатям, які викликають неоднозначну реакцію у суспільстві, є конфліктними у діалозі України з Польщею та Ізраїлем. Розвіювалось багато радянських міфів і стереотипів про тих чи інших українських діячів.
Треба обирати більше тих, які об’єднують українцівАнтон Дробович
«Інститут може продовжувати далі говорити про тих персон, про яких говорить, але треба обирати більше тих, які об’єднують українців. Наприклад, був діяч УНР Болбочан (полковник Петро Болбочан у 1918 році командував кримською групою армії УНР – ред.), Малевич (художник Казимир Малевич – ред.), Валерій Лобановський (футбольний тренер – ред.), ліквідатори ЧАЕС-герої. Тобто, люди щодо яких не точаться ніякі чвари», – сказав у коментарі для Радіо Свобода новий директор УІНП Антон Дробович.
Чи буде інститут займатися і говорити про таких українських історичних постатей, як провідник ОУН Степан Бандера, головнокомандувач УПА Роман Шухевич, та інших діячів ОУН і УПА? Антон Дробович відповів на це запитання Радіо Свобода.
Ніхто нікому не може нав’язувати героївАнтон Дробович
«Тут, перш за все, треба пояснити суспільству, чому ці люди, ці герої важливі для однієї частини суспільства, і розібратися, чому вони токсичні для іншої. Розповісти, як працювала радянська пропаганда. Просто питання щодо таких героїв має вирішуватись у громадському діалозі, ніхто нікому не може нав’язувати героїв – одна сторона іншій і навпаки. Тому щодо цих героїв повинне бути розуміння, щоб у Львові, Києві, Івано-Франківську могли пояснити, чому для тих чи інших людей ті чи інші герої важливі. Ніхто не має оперувати штампами радянської пропаганди, але, з іншого боку, ніхто не може ігнорувати об’єктивні історичні факти. Наприклад, як щодо персоналії Андрія Мельника (провідник ОУН – ред.), – наголосив Антон Дробович.
В українсько-польських відносинах складним є питання щодо Волинської трагедії 1943 року. Україна і Польща називають різне число жертв. Польська сторона вважає трагедію «етнічною чисткою з ознаками геноциду», при цьому не чує аргументи української сторони. Довкола цієї трагедії щороку лунають антиукраїнські заклики, які активно підтримують певні сили, яким невигідні нормальні українсько-польські відносини.
Хто винен у кровопролитті, хто його підтримав, спровокував, які втрати були серед українців і поляків? Ці запитання далі звучать. Довкола спільного історичного минулого українців і поляків багато емоцій і політики. Чи має новий керівник УІНП рецепт відокремити сучасну політику від історичної пам’яті?
Ми не можемо факти підганяти під ідеологіюАнтон Дробович
«Найперший спосіб – це опиратись на історичні факти і говорити тільки про те і визнавати, що мало місце і що можна підтвердити документами. Якщо є історичний факт, то з ним має змиритись будь-яка сторона і вести діалог на основі реальностей. Якщо є якісь факти, то їх треба обговорювати і не можна, аби якісь факти губилися, бо політично це комусь корисно. Це той шлях, яким йде Росія, і той шлях, яким йшов СРСР. Ми не можемо факти підганяти під ідеологію», – наголосив Антон Дробович.
Україна дозволила Польщі цього року проводити пошукові роботи та ексгумації останків польських жертв конфліктів і воєн. Така заборона була запроваджена у 2017 році, коли у Польщі, в селі Грушовичі, знесли український пам’ятник воякам УПА. Нещодавно польська сторона провела перші дослідження території у Львові, а загалом просить про пошукові роботи у 12 місцях в Україні. Водночас мають бути відновлені пам’ятники і могили українцям, які були зруйновані вандалами на території Польщі.
За словами Антона Дробовича, могили поляків в Україні, а українців у Польщі мають бути впорядковані і спільними зусиллями охоронятися. Також він сподівається, що буде видано спільний українсько-польський підручник із історії.
УІНП і його діяльність
УІНП має популяризувати, передусім, українську історію, національно-визвольна боротьба українського народу не може залишатись другорядною у роботі Інституту національної пам'яті, наголошує керівник пошуково-меморіального центру «Доля» у Львівській області Святослав Шеремета.
Потрібно стояти на засаді українських національних інтересівСвятослав Шеремета
«Потрібно стояти на засаді українських національних інтересів. Бо знову ж, як показує досвід роботи з представникам багатьох сусідніх країн, вони, у першу чергу, відстоюють свої інтереси і пробують нав’язувати своє трактування історичних подій українській стороні. Важливо, чи новий керівник УІНП зможе побудувати роботу інституту так, щоб відстоювати, у першу чергу, українські національні інтереси і щоби питання історії не стало заручником того, що представники інших сусідніх країн нав’язуватимуть трактування історії нам через таку толерантну позицію, яку декларує новий керівник УІНП», – каже Святослав Шеремета.
Про те, що варто більше популяризувати тих осіб, які об’єднують українців і поляків, українців і євреїв, наголошує чимало українських і польських представників різних середовищ. Адже є багато визначних військових, культурних, духовних діячів, які працювали задля поєднання народів. Водночас, щодо персон, які, на думку керівника УІНП, об’єднують українців в Україні, виникнуть великі дискусії.
Об’єднувати нас мають спільні дії і проєктиОльга Гончар
«Культ особистостей і персоналій – від цього треба взагалі відмовлятися. Тому що об’єднувати нас мають спільні дії і проєкти. На даний момент є такі особистості, що об’єднують», – вважає директор Меморіального музею «Територія терору» у Львові Ольга Гончар.
Презентацію пріоритетів політики національної пам’яті, яку оприлюднили міністр культури і новий директор УІНП, розкритикували деякі дописувачі в соціальних мережах, зокрема через відсутність серед стратегічних напрямків роботи над створенням Галузевого державного архіву УІНП.
«Ключовим елементом подібних інституцій – є збереження, вивчення та оприлюднення колись секретних архівів спецслужб тоталітарних режимів. Навколо цього збудовані усі подібні інституції у посттоталітарних країнах: у Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччині, Литві», про це написав на своїй сторінці у фейсбуці колишній заступник директора УІНП (2014року) та радник голови УІНП (2015–2016 років) Олександр Зінченко.
Він нагадує, що оприлюднення цих архівів і консолідація в архіві національної пам’яті є головною вимогою Закону про доступ до архівів комуністичного тоталітарного режиму в Україні.
Один із засновників історичного журналу «Локальна історія» Тарас Чолій, як приклад наводить діяльність Інституту національної пам’яті Польщі, який має доступ до всіх архівів.
Це має бути інституція, яка опікується архівамиТарас Чолій
«І українська інституція мала б мати доступ до усіх архівів тоталітарного періоду. Це фактично архіви, які формувалися органами влади, починаючи від 1920 до 1991 років. Це має бути інституція, яка опікується архівами тоталітарних режимів і яка займається дослідженнями періоду репресій щодо українців. Український інституту не займався процесами люстрації, бо не був і наділений від держави цими повноваженнями. В Україні процес люстрація так і не був початий і чи буде?» – наголошує Тарас Чолій.
4 грудня Кабінет міністрів України визнав викладача Національного педагогічного університету імені Драгоманова Антона Дробовича переможцем конкурсу на посаду голови Українського інституту національної пам’яті. Його мають представити колективу.
Антон Дробович – керівник освітніх програм Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», експерт з питань культури і освіти Інституту суспільно-економічних досліджень.
