Вродливий літній бородань, чоловік середнього віку з уважним поглядом та молодий чоловік із тонкими рисами обличчя й довгим каштановим волоссям – ці образи з композиції «Хрещення Ісуса Христа» українського художника Івана Селезньова (1856–1936) привернули увагу українських науковців. А завідувач науково-дослідного сектору Національного заповідника «Софія Київська» Ірина Марголіна після тривалих досліджень дійшла висновку: ці образи мають історичні прототипи, тісно пов’язані з науковим та мистецьким життям України у другій половині XIX сторіччя. Хто ж зображений на біблійній композиції маляра Івана Селезньова, Марголіна розповіла Радіо Свобода.
– Упродовж тривалого часу, досліджуючи Кирилівську церкву, я вивчала творчість українського художника Івана Селезньова, який виконав у храмі кілька композицій. Я вивчала його біографію, творчість, його портрети і фотографії.
А коли у Софійському соборі у 2009 році з-під записів радянського періоду відкрили композицію Селезньова «Хрещення Ісуса Христа», я помітила, що один з героїв композиції (один із свідків хрещення) дуже схожий на фотографії та портрети самого маляра.
– Тобто, автор композиції зобразив себе?
– Так, це було цілком логічно припустити. Також виглядало логічним, що і двоє інших образів – свідків хрещення Ісуса – можуть мати прототипи. Я уважно дослідила композицію: один з її героїв, старець, напрочуд схожий на протоієрея Софійського собору та одного з перших дослідників храму Петра Лебединцева.
А чоловік середнього віку ніби «скопійований» з портрету відомого українського митця, організатора першої рисувальної школи в Києві Миколи Мурашка!
– Як ви думаєте, чому саме священника Лебединцева та колегу Мурашка Селезньов вирішив увіковічнити в композиції у Софійському соборі?
Мурашко стояв у витоків художнього виховання плеяди відомих українських митців, серед яких – Іван Їжакевич, Микола Пимоненко, Казимир Малевич
– Селезньов працював у храмі, коли Лебединцев обіймав там посаду протоієрея, при роботі над ескізами до розписів Селезньов не міг не рахуватися з думками та пропозиціями Лебединцева. Мурашко був першим вчителем самого Селезньова, він заснував першу малювальну школу в Києві та фактично стояв у витоків художнього виховання плеяди відомих українських митців, серед яких – Іван Їжакевич, Микола Пимоненко, Казимир Малевич. А себе, думаю, Селезньов зобразив згідно мистецькій «моді» тієї доби модерну…
Отже, коли ви заходите до Софійського собору, на південній стіні центральної нави (поздовжня або поперечна частина простору храму – ред.) вас віртуально зустрічають представники київської інтелектуальної еліти XIX сторіччя – Лебединцев, Мурашко, Селезньов.
– Ви казали про «записи радянської доби», що це означає?
Радянські концепції залишились у минулому – бажання знівелювати й приховати релігійний зміст, історію та сутність українського монументального християнського мистецтва, його національний характер
– За СРСР сформувалась певна реставраційна концепція щодо храмових розписів: у сакральних пам’ятках максимально відкривали давні фрески, а у місцях, де вони не збереглись, залишали розписи XVII–XIX століть. А щоб пастельний, погано збережений живопис давніх майстрів не контрастував з яскравим стінописом пізніших часів, то пізніший живопис «приглушували» шаром нейтральної фарби, реставратори навіть термін вигадали – «затюкувати».
Нині, коли радянські концепції залишились у минулому, ми, науковці, розуміємо: не контраст барв обумовив «затюкування», а бажання знівелювати й приховати релігійний зміст, історію та сутність українського монументального християнського мистецтва, його національний характер. Адже українські живописці XIX століття, той же Іван Селезньов прагнули якнайкраще відтворити біблійні сюжети на стінах стародавніх українських храмів.
