Сто років тому – у жовтні 1919 року – Нестор Махно на чолі Революційної повстанської армії України захопив величезні території у південно-східних регіонах України, вибивши звідти російських білогвардійців. На цій території «батько» Махно вдався до спроби побудувати свою анархістську державу. Відтак на частині територій сучасних Дніпропетровської, Запорізької, Луганської і Донецької областей постала так звана Південноукраїнська трудова федерація. Вона проіснувала недовго, бо з усіх боків була оточена ворожими силами.
Про особливості державотворення по-махновськи Радіо Свобода поговорило з дослідником історії махновського руху Данилом Ковалем.
– Деякі історики кажуть, що назву Південноукраїнська трудова федерація придумали вже постфактум. Зрештою, в історії так буває. Якої позиції ви дотримуєтеся – це автентична назва чи її потім додумали?
– Це назва, яку потім додумали. Справжня назва – Вільний район. Саме так він існує у спогадах Нестора Махна і в «Історії махновського руху» Петра Аршинова.
– Наскільки ця назва, якщо її додумали, відповідає суті?
– Повністю відповідає. По-перше, вона була розташована на Півдні України, по-друге, в основі будівництва органів місцевого самоврядування лежав трудовий принцип, по-третє, в основі лежав федеративний принцип. Був поділ на волості, волості збиралися на з’їзди представників різних місцевих рад, також збиралися загальні з’їзди селян, робітників і повстанців Вільного району. Усього було п’ять таких з’їздів. Тому загалом коректно.
– У цього Вільного району був постійно діючий орган влади?
– Безумовно. Була утворена Військово-революційна рада – як постійний діючий орган Вільного району.
– Це законодавчий, виконавчий чи який орган?
– Законодавчим органом були ці з’їзди, а це був як виконавчий орган. Але в процесі своєї діяльності він, можна сказати, узурпував частину повноважень з’їздів. Військово-революційна рада складалася з 21 особи: 12 представників від села і 9 представників від армії та з міст. Але в процесі розвитку вона то збільшувалася, то зменшувалася. Врешті, у травні 1920 року командувач Революційно-повстанської армії України Нестор Махно очолив Військово-революційну раду, об’єднавши у своїх руках і військову, і цивільну владу. Таким чином він підтвердив звинувачення керівника конфедерації анархістських організацій України «Набат» Арона Барона, який звинувачував Махна у відході від анархізму й побудові власної держави.
– Справді, Махно проголошував анархістські гасла. А анархія, в теорії, заперечує державу. І тут він встановлює якусь владу, а влада – це держава.
– Для розуміння потрібно знати, що у Махна було два ідеали. Перший ідеал з’явився у Спілці бідних хліборобів, коли він був молодим терористом. Це було запорозьке козацтво. Тому що керівник Спілки бідних хліборобів казав, що вони є нащадками запорозьких козаків і продовжують їхню справу.
– А що це за Спілка бідних хліборобів?
– Об’єднання анархо-комуністів Гуляйполя. Свою політичну кар’єру Махно починав з Української соціал-демократичної партії. Та оскільки вона тільки роздавала газети в Гуляйполі, то йому це набридло. І невдовзі він подався до анархістів.
Весь час Махно намагався поєднати два ідеали: ідеал анархії та ідеал Запорозької Січі
Треба розуміти, що весь час Махно намагався поєднати два ідеали: ідеал анархії та ідеал Запорозької Січі. Він у своїх спогадах називає збори селян Гуляйполя у 1917 році справжньою Запорозькою Січчю.
Якщо подивитися риторику офіційних видань махновського руху, то вона дуже змінюється. У 1919 році з’являється питання, що потрібно сформувати єдиний орган, який представляв би волю селян і робітників. Як писав Мирослав Ірчан у праці «Махно і махновці», Нестор Махно казав, що має бути єдиний представницький орган, який пропише повністю закони для всієї України.
У процесі формування цього Вільного району вони відходять від майже всіх засад анархізму й анархо-комунізму
До речі, у 1919 році махновський рух переростає свою регіональну природу й стає всеукраїнським. Махно про це заявляв у своїй газеті «Путь к свободе». У процесі формування цього Вільного району вони відходять від майже всіх засад анархізму й анархо-комунізму. Наприклад, у січні 1920 року в спільному зверненні Військово-революційної ради й командирів Революційно-повстанської армії України йдеться про те, що метою боротьби є знищення більшовицької диктатури, буржуазно-поміщицького ладу і побудова справжнього соціалістичного ладу. Але соціалістичний лад передбачає наявність держави! В лютому 1920 року вони пишуть, що повинні відбутися Всеукраїнські установчі збори, на яких мають бути виписані закони, за якими буде жити вся Україна.
– А Махно мислив в українському контексті чи у загальноросійському? Адже з Петлюрою у нього було епізодичне спілкування, а з більшовиками – постійне. Махно з Москвою значно інтенсивніше спілкувався.
– Основна дата – це 20 вересня 1919 року, коли у Жмеринці була підписана угода про об’єднання петлюрівського й махновського рухів навколо ідеї самостійної Української народної республіки з автономним районом, де діяла би влада безпартійних вільних рад.
А в листопаді Махно укладає союзну угоду з боротьбистами – це були українські націонал-комуністи. Головна мета – побудувати українську радянську республіку.
Махно ніколи офіційно не проголошував розриву угоди з Петлюрою
Цікаво, що після того, як шляхи Петлюри й Махна розійшлися – бо армія УНР відступала на захід, а махновці наступали на схід – Махно ніколи офіційно не проголошував розриву цієї угоди з Петлюрою. Ба більше, прописуючи у 1921 році нову концепцію махновського руху, він зазначав, що його метою є побудова української радянської держави з всеукраїнським з’їздом рад – як законодавчою владою, і всеукраїнським центральним виконавчим комітетом – як виконавчою владою. Також він прописував, що вони будуть діяти спільно з повстанцями УНР. У 1919-1921 роках Махно співпрацював з отаманами петлюрівської орієнтації, якщо вони були в цій місцевості.
– Але він із більшовиками так само співпрацював. Союз із петлюрівськими отаманами не заважав йому мати справу з Червоною армією та з більшовиками.
– Дуже цікаво, що Махно на початку 1920 року відмовився йти допомагати захоплювати Польщу, яка була в союзі з УНР. Адже йти на Польщу означало йти проти УНР.
– Повернімося до цього Вільного району. Як там діяли органи влади?
– Була Військово-революційна рада, як представництво 32 волостей. Вона об’єднувала представників селянських сходів, представників робітничих організацій, профспілок і військових частин.
– Тобто, делегували колективи.
– Колективи делегували своїх представників, які з’їжджалися на з’їзди селян, робітників і повстанців, оновлювали Військово-революційну раду й давали їй певні завдання. Ці завдання виконували комітети й комісії, які діяли при Військово-революційній раді.
Планували створити децентралізовану банківську систему, на основі народних банків
Наприклад, у них була комісія, яка займалася, зокрема, освітніми справами. Вони виділили один мільйон карбованців на шкільну освіту. Планували створити децентралізовану банківську систему, на основі народних банків, напівкооперативних.
– А як це – народний банк?
– Наприклад, те що було на початку ХХ століття на Галичині, де на основі кооперативів формувалися фінансові спілки. Таким чином це було щось близьке до спілок фінансової взаємодопомоги.
– Це кредитні спілки. А які у них тоді були в обігу гроші?
Був спеціальний курс валют: радянського рубля до керенок, до карбованців УНР і так далі. Найбільше цінувалися керенки, а найменше – радянські рублі
– Це дуже цікаво. У Катеринославі махновці захопили великі суми грошей. На 70% це були радянські рублі. Білаш, начальник штабу армії Махна, у своїх спогадах наводить, що був спеціальний курс валют: радянського рубля до керенок, до карбованців УНР і так далі. Найбільше цінувалися керенки, а найменше – радянські рублі. І коли вони витратили все, окрім радянських рублів, які ніхто не хотів брати, то довелося видати окрему постанову: той, хто відмовляється приймати радянські рублі у представників махновської влади, буде оголошений ворогом махновського руху і його майно може підлягати конфіскації.
Хотіли у Катеринославі друкувати власні гроші, але у них не вийшло, бо банально не знайшли потрібної фарби
До речі, анархісти мають виступати за знищення грошей взагалі, а вони навпаки – змушували. Відомо, ніби махновці ставили на ці гроші свої штампи, але фахові історики кажуть, що більша частина таких штампів – це пізніша підробка. Також хотіли у Катеринославі друкувати власні гроші, але у них не вийшло, бо банально не знайшли потрібної фарби. Тож, ходили різні гроші. У них був дуже складний валютний курс і намагалися в ньому лавірувати, щоб не завалити економічну систему.
– А хто цим займався? Це ж якась потрібна фінансова комісія чи міністерство.
Вчителі ходили делегаціями до Нестора Махна, і він публічно видавав їм гори грошей для розвитку шкільної справи
– Безумовно. Був окремий комітет при Військово-революційний раді, який займався цими питаннями. Бюджету у них не було, тому, наприклад, вчителі ходили делегаціями до Нестора Махна, і він публічно видавав їм гори грошей для розвитку шкільної справи.
Вони не встигли зробити повноцінну фінансову систему, а відтак не змогли нормалізувати економічні зв’язки села і міста. Село перейшло на самозабезпечення. У Катеринославі, Олександрівську – зараз це Дніпро та Запоріжжя – були заводи, які виробляли до Першої світової війни аграрну техніку. Але село перейшло на технології XVII-XVIIIстоліття: воли, плуги. Це була проблема.
Махно заохочував місцеве самоврядування і в селах, і в містах. Але інколи Військово-революційна рада ухвалювала рішення і спускала їх у волосні ради.
– Виходить, там було й центральне керівництво?
– Так. Військово-революційну раду обирали з’їзди селян, робітників і повстанців. Але, наприклад, у листопаді та в грудні 1919-го Нестор Махно двічі самостійно переформатовував її склад. Він усунув анархіста Всеволода Воліна з посади голови Військово-революційної ради. Відправив його в Кривий Ріг займатися агітацією. А на його місце поставив менш амбітну людину.
– Ви кажете: робітники, селяни й повстанці. А ті ж учителі, інші інтелігентські прошарки як делегували?
У 1917 році у першій гуляйпільській раді з 28 представників шестеро були вчителями. Махно приділяв велику увагу вчителям
– Якщо це були вчителі міст – ішли по квоті міст, якщо вчителі села –йшли по квоті села. До речі, в 1917 році у першій гуляйпільській раді з 28 представників шестеро були вчителями. Махно приділяв велику увагу вчителям. І коли махновці заходили в Катеринослав чи в Олександрівськ, то були окремі відозви до учительства: мовляв, не бійтеся нас, формуйте школи, селянину і робітникові потрібна українська школа. Тому вони були відкриті до української інтелігенції.
– Наскільки УНР і махновська Вільна територія могли співіснувати в одному державному утворенні, в одних кордонах?
Махно еволюціонував від анархізму до соціалізму, але його соціалізм був безпартійним
– УНР була соціалістичною державою, часом навіть переходила у радикальну соціалістичну течію. В основі владного принципу УНР лежав трудовий принцип, на початку 1919 року скликали Трудовий конгрес. Такий самий трудовий принцип лежав в основі самоврядування Вільного району Махна. І Махно еволюціонував від анархізму до соціалізму, але його соціалізм був безпартійним. Махно казав, що партії – це отруйні формування.
– На початку цього року з’явилася інформація про те, що родичі Нестора Махна погодилися на його перепоховання в Україні. Зараз його поховано в Парижі, де він опинився в еміграції. На вашу думку, чи доцільно його перепоховати? І якщо так, то де саме?
– Безумовно, його доцільно перепоховати в Україні. Адже Махно себе позиціонував себе як українець. У 1922 році в листі до Томаша Масарика він писав, що махновський рух бився за соціальне і національне визволення України. Тому його варто перепоховати в Україні, найкраще – у Гуляйполі.
