«Марш-кидки» на вантажівці під вогнем противника, щоб бійцям на передову доставити боєприпаси та інші необхідні речі; пошук необхідного спорядження і своєчасний ремонт військових машин – ці завдання виконував Андрій Нилов, який у 2014–2015 роках служив водієм у 299-й бригаді тактичної авіації. У мирному житті Нилов – майстер-механік, власник невеликої СТО (станції технічного обслуговування) у Миколаєві, після демобілізації повернувся до своєї роботи, але дотепер згадує воєнні будні. Своїми спогадами ветеран поділився із Радіо Свобода.
– Я служив у перший, найгарячіший рік війни, 2014-й. Я – водій, людина «на колесах», так би мовити, у мене були постійні відрядження: спершу по тилах, бійців бригади треба було забезпечувати необхідними речами. А речі де знаходяться? На складах, а склади розташовані чи не по цілій країні.
А у серпні 2014 року я почав їздити, знов-таки, у відрядження, у зону бойових дій для обслуговування потреб бригади. Також вантажі перевозили фактично вздовж лінії розмежування.
– Що за вантажі ви перевозили, якщо, звісно, це не є військовою таємницею?
Ми перевозили боєприпаси, питну воду
– Ні, це не таємниця: ми перевозили боєприпаси, питну воду. Іноді доводилось обмінювати боєприпаси: траплялось, що нам вантажили не ті боєприпаси, яких потребували наші військові, тоді ми їхали у тил на склад й «перезавантажували» машину, взявши ті припаси, які потрібні.
Були у мене ситуації, коли перевозив під вогнем супротивника у своєму КамАЗі вибухівку по тому, що називають «дорогою», але то воєнна дорога, з ямами від вибухів та вибоїнами «від старості»…
– Чи завжди на складах були потрібні речі?
– Якщо нас відправляли на певний склад, то, значить, перед цим командири дізнавались, де саме є у наявності потрібні нам речі чи боєприпаси. На складах Міністерства оборони облік нормальний був, в принципі.
– Яким чином ви опинились у групі, котра вивозила полонених під Іловайськом українських бійців з «ДНР»?
– Це була зведена група: командир повідомив водіям нашої автоколони, що потрібні добровольці, щоб виїхати на той бік (непідконтрольну Києву територію – ред.) і забрати поранених. 11 машин побудували колону і виїхали у напрямку лінії розмежування.
Я розумів, що війна точиться у «гарячій фазі», але й уявити не міг, за яких обставин будемо наших вивозити і в якому стані будуть наші бійці
Це 30 серпня було. Я вже розумів, що війна точиться у так званій «гарячій фазі», але й уявити не міг, за яких обставин будемо наших вивозити і в якому стані будуть наші бійці, поранення були дуже серйозні у багатьох. Представники «республіки» («ДНР» – ред.) не хотіли відпускати добровольців: зазирали у машину і питали, чи є добровольці. Ніхто нікого не видав, хоча були серед полонених і бійці добровольчих підрозділів. Ми всіх вивезли.
– Як би ви оцінили роботу водіїв у зоні бойових дій?
– Водій на війні – це універсальний солдат, водій потрібен усім – і артилеристам, і десантникам, і розвідникам. Він не лише бійців перевозить, а і вантажі, без яких неможливе нормальне функціонування підрозділів.
Траплялись ситуації, коли ми з хлопцями скидались (грошима – ред.), я сідав у машину, їхав у якийсь з населених пунктів за провіантом, а потім ми з пацанами його з апетитом наминали.
