Українці Тунісу з перших днів російської агресії проти України збирають ліки для українських захисників і долучаються до міжнародних акцій на підтримку України. Не менш важливими для туніських українців є популяризація української культури, каже українська активістка Людмила Радченко. Вона вже понад 6 років мешкає у Тунісі, але доля рідної країни їй небайдужа. Про життя української громади у Тунісі, волонтерські проєкти українок Людмила Радченко розповідає у розмові з Радіо Свобода:
– Я вийшла заміж за громадянина Тунісу і проживаю в цій країні більш як шість років. Познайомилася з українками, котрі живуть у Тунісі десять, двадцять років: вони одна одну знають, разом зустрічаються й організовують різні акції, заходи. Ми намагаємось не лише популяризувати Україну у Тунісі, а і підтримати нашу країну.
– А чи багатьох мешканців Тунісу цікавить Україна, чи багато людей узагалі знають про Україну?
– Не скажу, що аж так багато. Звісно, це наші чоловіки, друзі, а також місцеві, хто навчався в Україні. Але інтерес до України зростає у порівнянні з тим, як було, коли я тільки приїхала у Туніс. Зараз про Україну пишуть більше – було чимало публікацій напередодні і після президентських виборів цього року: кілька разів у громадському транспорті я бачила, як у своїх гаджетах люди переглядають матеріали про Україну, фотографії Петра Порошенка і Володимира Зеленського видно було. Іноді місцеві ЗМІ пишуть про події на сході України.
– Що для популяризації України робить українська громада?
– У Тунісі створили українську жіночу організацію, її назва, як на мене, символічна – «Берегиня». Бо вони і родинний спокій оберігають, й українську мову та культуру. Це така народна дипломатія.
Ми просуваємо Україну у Тунісі, знайомимо людей із нашою країною, її культурою. Власне, ми працюємо на волонтерських засадах, щоб люди знали про Україну, бодай трохи знали про її історію та її нинішній біль.
– Ви пригадуєте, чим займались українці Тунісу після початку російської агресії проти України?
– Звісно, таке важко забути. Ми всі були стурбовані, дуже переживали – але розуміли, що, сказати б, «не час сльози лити». Ми доволі швидко організували збір ліків і речей, посилки відправляли в Україну, для її захисників. У нас налагодився зворотній зв’язок: нам із України надсилали фотозвіти й інформацію, які військові підрозділи чи добровольчі батальйони наші передачі отримали, тощо.
– А які враження від участі у міжнародній акції «Об’єднані прапором»?
– Цього року українці Тунісу вперше долучились до цієї акції, щоб підтримати кримських татар і військовополонених українців. У нас прапор зустрічали 23-25 травня.
Ми всі були схвильовані, бо ж зрозуміло, наскільки важливо висловити свою солідарність із тими, кого, фактично, Росія вкрала. У Тунісі цю акцію організовувала Наталя Черненко, а ми з іншими нашими українцями їй допомагали.
– Чи долучені до заходів українських активістів діти?
– Так, наші діти нам допомагають. Ба більше, у них є змога вивчати українську мову: при посольстві України працює суботня школа «Зернятко», її колектив та учні проводять різні цікаві заходи.
Серед іншого, згадаю проведення уроку на підтримку української мови та уроку «Крим очима дітей»: на цьому занятті діти дізналися цікаві факти про історію Криму та його народів, а ще наші освітяни навчили діток знаходити й позначати півострів на мапі України.
