80 років тому, 23 серпня 1939 року Радянський Союз та нацистська Німеччина здивували світ, підписавши договорів про ненапад, відомий як Пакт Молотова-Ріббентропа. Друга світова війна почалась через тиждень після цього. Що керувало Сталіним та Гітлером при укладанні Договору, а також секретного протоколу до нього, яким створювались сфери впливу і які це мало наслідки?
Чи то нацистська Німеччина не хотіла воювати одразу на два фронти – Західний і Східний – як у Першій світовій...
Чи то радянський диктатор Йосип Сталін шукав тимчасової передишки аби наростили військові м’язи і вишколити нові військові кадри після знищення армійської верхівки в репресіях 1937-го…
Але факт залишається фактом: два тирани – Адольф Гітлер та Йосип Сталін – у 1939 році стали союзниками і розв’язали Другу світову.
Договір+протокол
У той час Франція та Британія намагались йти на поступки Гітлеру, аби уникнути війни. Німецький же канцлер продовжував реалізацію своїх планів щодо розширення кордонів нацистської Німеччини, анексувавши Австрію та відірвавши великий шмат Чехословаччини.
Переговори з Британією та Францією, які велись кволо, нічого не дають і в травні 1939-го Сталін призначає замість Максима Литвинова міністром закордонних справ СРСР В’ячеслава Молотова.
Це була не просто кадрова зміна – це означало готовність до переговорів із Берліном.
Відтак спочатку Москва і Берлін підписують економічний Договір і СРСР отримує кредит у 200 мільйонів німецьких рейхсмарок.
А 23 серпня 1939-го в Москві в присутності Сталіна міністри закордонних справ СРСР – В’ячеслав Молотов – та Німеччини – Йоахім фон Ріббентроп – підписують, як він офіційно називався, «Договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом».
Договір мав діяти 10 років (із продовженням на п’ять років) і передбачав політичні консультації, нейтралітет одне до одного в разі війни з третіми країнами, не членство в союзах, які спрямовувались проти одного з учасників Договору та інші аспекти.
Але був підписаний також і таємний Додаток до Договору.
Секретний протокол, підписаний тоді ж, передбачав сфери впливу і поділ Східної Європи між нацистською Німеччиною і комуністичним СРСР.
Сфери впливу
Гітлер вже 1 вересня напав на Польщу, окупувавши її західну частину. З цього почалася Друга світова війна.
А 17 вересня Сталін ввів війська у східну частину міжвоєнної Польщі. Польщу було поділено по річках Вісла і Сян.
А в Брест-Литовську у вересні 1939 року відбувся спільний військовий парад Вермахту і Червоної армії, який приймали генерал Гайнц Гудеріан та комбриг Семен Кривошеїн.
До зони впливу СРСР відійшли Латвія з Естонією, а також Фінляндія. Німеччина задекларувала відсутність інтересів в Бессарабії на півдні.
Литва спочатку була в німецькій сфері впливу (Кьонігсберґ був поруч), а потім – після ще двох таємних протоколів – цілковито відійшла до СРСР.
Відтак, розділивши Польщу з Гітлером, Сталін наприкінці 1939-го напав на Фінляндію і після невдалої зимової війни все ж зміг забрати у фінів Карелію і ще пару шматків фінської території.
А в 1940 році відбулася окупація та анексія Балтійських країн Радянським Союзом – Естонії, Латвії та Литви, яку Захід не визнавав аж до відновлення незалежності балтійських країн через майже 50 років.
«Він (Сталін) отримує всю територію, яку він хотів, всю територію, яка була втрачена Росією наприкінці Першої світової війни. По суті, його стратегічні цілі як міжнародного комуніста реалізовані через той факт, що вторгнення до Польщі означало, що Німеччина та західні держави в стані війни», – каже історик Роджер Мургауз, який спеціалізується на історії Німеччини та Центральної Європи.
«Відтак, для нього то була виграшна ситуація. Його два великих вороги – вороги світового комунізму – перебували в стані війни одне з одним», – додає історик.
Шок у світових лівих колах
Щодо самого радянсько-німецького пакту, то в світі – і зокрема в міжнародному Комінтерні, який об’єднував комуністичні партії різних країн, був шок: як червона Москва могла домовлятися з фашистами?
На це Молотов пізніше відповів: «Фашизм – це поняття смаку…»
А Йоахім фон Ріббентроп так описував атмосферу переговорів у Москві у 39-му: «В Кремлі я почувався немов би серед старих партійних товаришів».
Вже в той час американський журнал «Тайм» назвав пакт Молотова-Ріббентропа «комуно-нацистським пактом».
«До 1939 року не можна було уявити, що ці дві сторони дійдуть, по суті, до співпраці», – каже історик Роджер Мургауз.
Сталін виправдував окупації східних теренів Польщі «турботою» про етнічних українців та білорусів, які там були в більшості.
Але масові репресії і депортації українців Галичини до Сибіру, які почались після приходу Червоної армії, вказують, що Сталіну у вересні 1939-го радше йшлося про посування кордонів, про розширення меж радянської імперії.
Визнання історичного факту
СРСР довго спростовував факт секретного протоколу. До самої смерті в 1986 році Молотов заперечував сам факт підписання Договору з Німеччиною і секретного протоколу до нього.
Коли про це стало відомо в часи перебудови, це дало поштовх незалежницьким рухам в Естонії, Латвії та Литві.
У 1989 році З’їзд народних депутатів СРСР засудив Пакт Молотова-Ріббентропа і таємний додаток до нього.
«Це зайняло справді багато часу для Радянського Союзу і його спадкоємця Росії, аби дійти до якогось відкритого, чесного визнання того, що сталося в 1939 році», – каже Мургауз Радіо Свобода.
Десять років тому Європейський парламент встановив 23 серпня як Європейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму.
