(Рубрика «Точка зору»)
Закарпаття на парламентських виборах кілька разів відверто здивувало. Ясна річ, що новий антирекорд участі у народному волевиявленню до приємних не відноситься. Лише 41% виборців взяло участь у голосуванні, а на деяких округах кількість голосувальників знизилася до третини від списку. І за цими показниками закарпатці обійшли всю Україну і вже наздогнали ситу й аполітичну Європу. Пояснення низькій явці на парламентських виборах лежать на поверхні: і літня пора відпусток та студентських канікул, і масове заробітчанство далеко від рідної домівки, і втома від політичної тріскотні протягом останніх півроку.
І хоча Закарпаття віддало партії президента 49% голосів і за цим показником опинилося в числі «найзеленіших» областей України, зовсім інші вподобання воно продемонструвало на мажоритарних округах. Із шести закарпатських мандатів висуванці «Слуги народу» здобули лише один, програвши на інших п’яти округах. І за цим показником Закарпаття несподівано випередило всю Україну. Сусідня Івано-Франківщина дала «Слузі народу» п’ять мандатів, Львівщина – два, Тернопільщина – три. Мовчимо вже про Одеську область, Київ чи Харківщину, де «Слуги народу» здобули від 80 до 100% мандатів. Чим викликаний такий парадокс, що голосуючи за «зелений» партійний список закарпатський виборець водночас в іншому бюлетені голосував за їхніх конкурентів? Загадкова душа тутешнього обивателя.
Закарпаття встановила ще один всеукраїнський рекорд – четверо із шести народних обранців є депутатами попереднього скликання. І йдеться не про традиційний для регіону підкуп, а справді про напрацьований авторитет. Найжорсткіша боротьба, ясна річ, точилася в Ужгородському окрузі №68. Підприємець Роберт Горват, представник у минулому парламенті «Блоку Петра Порошенка» з мінімальною перевагою у менше, ніж двісті голосів переміг маловідомого ставленика «Слуги народу» Олександра Пекаря. Третє місце тут посів Андрій Андріїв, рідний брат ужгородського міського голови Богдана Андріїва.
Останні активно підтримували «Опозиційний блок» Олександра Вілкула. Ужгородський мер навіть став десятим номером у виборчому списку колишніх «регіоналів». Однак обидва брати Андріїви виборчу компанію програли, і це значно зменшує їхні шанси на наступних місцевих виборах. Активне ангажування у товаристві проросійських одіозних політиків на кшталт Вадима Новінського навряд чи додасть симпатиків меру в прозахідному Ужгороді, де традиційно найсильніші в області українські симпатії. Відтак необов’язкова участь у цих парламентських перегонах може коштувати Богдану Андріїву перемоги на наступних міських виборах.
Колишній представник «Народного фронту» Валерій Лунченко переконливо переміг у Хустському окрузі №71, а парламентський «старожил», самовисуванець Василь Петьовка здобув вже третю поспіль перемогу в Тячівському окрузі №72.
Відчутний програш родини Балог
Найбільшою несподіванкою цих виборів став відчутний програш родини Балог, що говорить про закінчення золотої ери мукачівського політико-економічного угруповання. Колишній голова обласної ради Іван Балога фінішував лише четвертим на Свалявському окрузі №70, а двічі народний депутат Павло Балога з таким самим результатом закінчив вибори у Виноградівському окрузі №73.
Натомість старший брат, один із найвпливовіших закарпатських політиків Віктор Балога ледь уникнув поразки в рідному Мукачівському окрузі №69, де вже кілька разів перемагав. Менше від тисячі голосів розділило його від донедавна нікому невідомого Едгара Токаря, якого висунув «Слуга народу». Загальноукраїнська сенсація не відбулася, але по-справжньому запахло смаженим. Через судові перипетії свою перемогу колись політик №1 на Закарпатті здобув останнім із болючими репутаційними втратами. Балогівську партію «Єдиний центр», яка на минулих виборах в Закарпатську обласну раду отримала найвищий рівень підтримки, через рік чекають важкі випробування.
Лише у ситуації з Віктором Балогою яскраво проявився загальноукраїнський тренд цих виборів – втома від старих облич. Адже мукачівський олігарх навряд чи став менше робити для свого міста та району, однак виборець психологічно втомився від політичної одноманітності і забажав переміни. Це було повною несподіванкою як для самого Балоги, так і для політологів, що не сумнівалися в його традиційно легкій перемозі на своєму окрузі. Якщо тенденція на нові обличчя зміцниться, то вибори за крісло міського голови Мукачева, яке нині посідає син народного депутата Андрій Балога, можуть вперше стати реально конкурентними від часів скандальної «мукачівської епопеї» 2004 року.
Для мукачівського угруповання пролунав тривожний дзвіночок і це змусить змінити ставлення до традиційно безпроблемного панування у своїй «вотчині». Парадоксом є те, що Віктор Балога постійно критикував президента Порошенка і палко вітав перемогу Зеленського. Натомість при новому розкладі політичних сил ситуація може змінитися для мукачівського політика у ще гірший бік.
Виноградівський і Свалявський округи
У Виноградівському окрузі переміг депутат обласної ради, місцевий підприємець, самовисуванець Владіслав Поляк, який досі не був відомим за межами району. Однак впевнена перемога і від колишнього народного депутата Василя Брензовича, і від представника «Слуги народу» говорить про добре організовану виборчу кампанію та менеджерські здібності.
Єдиний округ, де команда Зеленського здобула мажоритарний мандат, став Свалявський, де переміг голова села Невицьке під Ужгородом Михайло Лаба, випередивши доволі впливових у себе вдома конкурентів. Це географічно найскладніший округ, яких охоплює аж п’ять гірських районів і в кожному місцеві політики збирали найбільшу частку голосів. Однак у сусідніх районах вже не мали такої відомості та підтримки. Тому «Слуга народу», який в кожному з районів отримав свій середній показник симпатій, в загальному рахунку закономірно набрав найбільше за локальних звитяжців.
Угорське фіаско
Окрім підтримки «знайомих облич» та недовіри маловідомим кандидатам «Слуги народу», вибори на Закарпатті принесли ще й поразку кандидатам від угорських партій. Радикальна позиція угорських політиків Закарпаття, небачена раніше безкомпромісність і конфліктність призвели до того, що їхній представник не потрапив у жоден партійний список. Тож за мандат депутата довелося змагатися в трьох мажоритарних округах, де проживають угорці.
В Ужгородському та Мукачівському округах Йожеф Борто та Міклош Товт були лише четвертими із 12% та 11% голосів. У Виноградівському Василь Брензович, лідер закарпатських угорців, здобув друге місце із 26% голосів. Це можна вважати досягненням, адже раніше на цьому найбільш угорському окрузі, де частка угорців складає третину, угорські висуванці здобували скромніші результати.
Проте цього разу і підтримка Угорщини була безпрецедентною, що викликало навіть застереження українського МЗС у втручання у внутрішні справи України. Але й така настійлива політична, інформаційна та фінансова підпора Будапешта не принесли Василю Брензовичу перемоги, і вперше за вісім років угорці будуть без свого представника в українському парламенті.
Цікаво, що угорські виборці далеко не одностайно голосували за висуванців своїх партій. Так, за підрахунками журналіста Ласло Зубанича, за Василя Брензовича в угорських поселеннях проголосувало 12 тисяч виборців, а проти – 9 тисяч.
Місцеві угорці теж поговорюють про втому від «старих облич», які заправляють в угорських справах вже десятки років. Втрата депутатського мандата для угорської громади є не тільки іміджевою. Адже це був серйозний інструмент впливу на київську владу через доступ до ключових гравців українського політикуму та можливість завчасно отримувати інформацію з багатьох важливих джерел.
Наприклад, нещодавній візит голови угорського міністра закордонних справ, який відбувся без погодження з українським МЗС, Петер Сіярто мотивував тим, що він прибув на запрошення народного депутата Василя Брензовича, а отже – представника української влади. Тепер така дипломатична безпардонність стане неможливою.
Поразка на парламентських виборах покликана змусити угорську громаду змінити своє ставлення до української політики. Категоричний тон несприйняття має поступитися розумним компромісам і співпраці. Інакше парламентський мандат може стати для угорців історичною згадкою. Тим паче, що й самі мажоритарні вибори в Україні можуть канути в Лету, а значить – доведеться таки домовлятися з впливовими українськими партіями.
Олександр Гаврош – письменник, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
