(Рубрика «Точка зору»)
Однією з інтриг дочасних парламентських виборів на Закарпатті є угорський мандат. Безпрецедентна активність Будапешта напередодні голосування викликала вже навіть засторогу Міністерства закордонних справ, яке провело відповідну розмову з угорським послом. Лише за останні дні лідер закарпатських угорців Василь Брензович зустрівся з прем’єр-міністром Віктором Орбаном в Будапешті, а на Закарпаття приїхали керівник його апарату Гергей Гуяш та міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто. На цей візит гостро відреагували в МЗС України, назвавши це «неприпустимою практикою».
Що ж такого важливого відбувається в цій найменшій угорській діаспорі з-поміж решти сусідів Угорщини? Відповідь очевидна: вибори до українського парламенту, після яких угорська меншина може опинитися без свого депутата. Добре організована і мобілізована, вона на виборах у незалежній Україні майже завжди мала свого посланця під київським куполом. Берегівський округ, де угорці складали більшість, гарантовано давав їм свого депутата на мажоритарних виборах. У 1994 році перемогу тут здобув Михайло Товт, у 1998 – Міклош Ковач, у 2002 – Іштван Гайдош. У 2006 та 2007 роках за часів президенства Ющенка вибори в Україні проводилися лише за партійними списками, внаслідок чого угорці свого представника не отримали.
Зате, коли у часи Віктора Януковича повернули змішану пропорційну-мажоритарну систему, змінили і межі округів на Закарпатті. Замість Берегівського округу виник Виноградівський, де угорці вже складають не більшість, а меншість, хоча й значну. Сама ж угорська меншина нині розподілена поміж трьома округами – Ужгородський, Мукачівський і Виноградівський. (Невеличка частина угорців є ще в Хустському та Тячівському округах).
Міклош Ковач, тодішній голова «КМКС», «Партії угорців України», спробував поборотися за мандат у 2012 році на Виноградівському окрузі і фінішував лише третім з результатом у 10% голосів. Перше місце тоді здобув регіонал Іван Бушко із 41%, а друге – представник «Єдиного центру» Іван Балога із 36%.
У 2014 році на цьому окрузі впевнено переміг Іван Балога із 44% голосів, а угорець Іштван Петрушка, який балотувався від «Народного фронту», був лише третім із 15%.
Однак на попередніх виборах угорську меншину порятували партійні списки. У 2012 році від Партії регіонів депутатом став Іштван Гайдош, а в 2014 році від Блоку Петра Порошенка – Василь Брензович. Тобто, після всіх парламентських перегонів, за винятком 2006-2007 років, угорці отримали свого представника в українському парламенті.
Але на виборах 2019 року закарпатським угорцям не вдалося домовитися з провідними політичними силами про свого представника у прохідній частині. Нинішній лідер «КМКС» Василь Брензович пояснює це «токсичністю» угорського питання в Україні. За останні роки через актиукраїнську риторику Будапешта та відповідні заяви угорської меншини українська громадськість значно різкіше стала ставитися до них. Внаслідок угорцям не вдалося нав’язати партнерських стосунків з лідерами парламентських перегонів. Окрім іншого, за словами Василя Брензовича в Україні нема політичної сили, яка би відповідала устремлінням закарпатських угорців. Позиція з мовного і національного питання у них збігаються з проросійськими силами, однак не співпадають із європейським вектором та курсом в НАТО, на який орієнтуються угорці. Відповідно не має спільності й із патріотичними українськими силами, які виступають за європейську інтеграцію, але й за посилення українськості України.
Таким чином угорські партії не мають ідеологічного партнера на загальнонаціональному рівні, що, зрештою, на тлі затяжної кризи у стосунках Києва і Будапешта, й призвело до втрати прохідного місця бодай у партійному списку.
Без українців виграти неможливо?
За таких умовах всі сили кинуті на потрапляння до Верховної Ради в мажоритарних округах. Адже це для амбітних угорців питання принципу. Втрата депутатського мандату була би болючою поразкою і ще раз засвідчувала скорочення впливу угорської меншини на тлі постійної еміграції їхніх земляків з України.
Узгоджені кандидати від угорських партій висунуті у трьох округах – Ужгородському, Мукачівському та Виноградівському. На Мукачівському, де частка угорського населення найменша і безперечним лідером перегонів є постійний переможець Віктор Балога, участь у виборах є радше символічною.
В Ужгородському окрузі справи кращі, враховуючи, що в Ужгородському районі угорці складають третину населення. Однак в Ужгороді, який удвічі більший за район, їх лише близько 8%. Таким чином угорський кандидат може розраховувати у кращому випадку на 15-20% голосів. Цього, вочевидь, мало, аби перемогти, про що свідчить 7,7% голосів, які отримав лідер закарпатських угорців Василь Брензович на цьому окрузі у 2012 році. Тоді він фінішував лише п’ятим.
Тепер же він із завідомо програшного округу подався на Виноградівський, де частка угорців найвища – близько третини. Шанси в нього є в тому випадку, якщо серед українців не буде явного лідера, а голоси українських виборців розтягнуть кілька кандидатів поміж собою в приблизно рівних пропорціях. Таким чином угорський кандидат може перемогти за рахунок одностайності свого електорату.
Однак і за найсприятливіших обставин є свої ризики. Кількість сезонної міграції в угорських селах вища, ніж в українських. Тут найменший відсоток активних виборців, що демонструють усі вибори. А по-друге, між двома угорськими партіями – «КМКС» та Демократичною партією угорців України – завжди була гостра конкуренція. По суті угорська меншина на Закарпатті є поділеною і лише потужні зусилля Будапешта останніх п’яти років змушують склеювати ці дві частини. Тож чи голосуватимуть всі угорці за лідера однієї з двох партій – це ще питання. (На виборах 2002 року в Берегівському окрузі розв’язалася справжня «війна» з найбруднішими технологіями за депутатський мандат між головами двох угорських партій Закарпаття Міклошем Ковачем та Іштваном Гайдошем).
Саме тому Будапешт приділяє таку увагу в останній час Закарпаттю, апелюючи до єдності тутешніх угорців та заклику до їхньої патріотичності та активності. Проговорюється навіть питання про підвезення з Угорщини закарпатських угорців на голосування.
Ще одним чинником, без якого неможливо перемогти, є позиція українського виборця. В останні роки на Закарпатті спостерігаються небачені раніше процеси: угорці активно освоюють україномовний інформаційний простір. За сприяння Будапешта виходить тижневик «Карпатський об’єктив», з’явився приватний телеканал, який половину програм транслює українською, найстаріша угорськомовна газета «Карпаті ігаз со» почала дублювати свій сайт українською. Все це робиться, щоб впливати на місцевих українців, які в абсолютній більшості не володіють угорською мовою.
За допомогою різних стимулів спостерігається бажання привернути на свій бік бодай частину з них. Адже кількість угорців на Закарпатті внаслідок еміграції постійно зменшується.
Тому й перед виборами з’являються замовні статті, що всім закарпатцям варто голосувати за угорських кандидатів, які є справжніми патріотами краю. А войовнича риторика на кшталт «фашистського режиму України», якою донедавна вправлялися угорські лідери Закарпаття, раптом змінилася на елегійну та миролюбну.
Чи принесе це результат вже найближчої неділі, незабаром довідаємося. Але те, що робота Будапешта з українською більшістю краю буде тільки посилюватися, не викликає сумніву.
Олександр Гаврош – письменник, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
