Соболєв: хто посадив Тимошенко, чи домовляється вона із Зеленським і чи спілкується з Путіним

Партія «Батьківщина» Юлії Тимошенко готова домовлятися у новій Верховній Раді з усіма, крім Порошенка і діячів «реваншу». Про це заявив Радіо Свобода член першої п'ятірки «Батьківщини» на виборах Сергій Соболєв. Зокрема, за його словами, можливий союз із президентською партією «Слуга народу». Соболєв зазначив, що Тимошенко та Зеленський зустрічаються. І ключове питання – не майбутній прем’єр, а програма коаліції. Також Соболєв прокоментував телефонну розмову, де людина з голосом, схожим на голос Тимошенко вітала з днем народження людину з голосом, схожим на голос олігарха Коломойського. Водночас Соболєв високо оцінив газову угоду між Росією та Україною, підписану 10 років тому за підсумками переговорів Тимошенко і Путіна.

​Олександр Лащенко: Щодо ПАРЄ. №3 у парламентському виборчому списку «Батьківщини» Валентин Наливайченко в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода стверджував, що українська делегація в ПАРЄ (мається на увазі минулотижнева ситуація, коли, зрештою, Росія фактично повернула собі всі права, не зважаючи на протидію української делегації, у Раді Європі в Парламентській асамблеї) займалася «самопіаром» і «сиділа у дорогих ресторанах».

​Не забарився з відповіддю на ці твердження Наливайченка голова української делегації у ПАРЄ Володимир Ар’єв. Він, зі свого боку, у «Фейсбук» зауважив, що «щойно з обуренням побачив брехливе висловлювання Наливайченка, випускника російської школи КДБ імені Андропова, стосовно української делегації в ПАРЄ».

Яка ваша оцінка, пане Соболєв? Адже ви теж дуже активно брали участь у роботі цієї сесії, коли, зрештою, повернули повноваження російській делегації?

– Це фактично всі три дні – це дні роботи в комітетах, це дні роботи на сесії, коли в середу остаточне рішення ухвалювалося. Можливо, хтось і сидів в ресторанах. Я думаю, пан Наливайченко мав на увазі російську делегацію, яка святкувала перемогу над здоровим глуздом, над позицією всіх тих здорових сил у Європі, які розуміють, що країна-агресор повинна нести відповідальність. Можливо, це мав на увазі пан Наливайченко.

​– За рейтингами, «Батьківщина» – одна з п’яти політичних сил, яка потрапляє, якщо вірити соціологам, яка впевнено долає 5% бар’єр. Питання можливих союзів. Юлія Тимошенко заявляла зокрема, що не виключене об’єднання зусиль з партіями президента Зеленського «Слуга народу» і з політсилою «Голос» Святослава Вакарчука. Справді, такі союзи можливі? Наскільки вони реальні на сьогодні?

– Можливі союзи будь-які, крім союзів, я думаю, з «євроворами», які чітко зрозуміли, як ці п’ять років війни можна використати для розкрадання державного бюджету. І друге. Ці союзи неможливі з силами реваншу. Це з силами, які веде на вибори Медведчук, Бойко і інші політики.

– А перша політична сила – Петра Порошенка, ви маєте на увазі?

– Без сумніву. Я вважаю, що те, що зробила політична сила Петра Порошенка і дотичні до них політичні сили, але, на щастя, всі інші навіть не мають шансів потрапити у парламент – це повне розчарування українців тим героїчним вчинком, який зробили всі ми разом п’ять років тому, коли вийшли на Майдан і довели, що Україна – це гідний народ, українці – це гідна нація.

На жаль, нам треба провчити цих «євроворів», щоб вони назавжди запам’ятали, що запускати руку у казну, у тому числі і казну «Укроборонпрому», і в казну державну під час війни. Це буде покарано, принаймні політично. Бо я не вірю ніяким генпрокурорам, кумам «луценкам». Я не вірю нікому іншому. А от політично їх треба покарати.

– Питання цін на газ і комунальних тарифів. Юлія Тимошенко не раз заявляла, зокрема 29 червня цього року вже у розпал виборчої кампанії: «Одним з першочергових завдань нового уряду має бути зниження цін на газ і комунальних тарифів. Це має бути зроблено незалежно від того, коли зарплати та пенсії українців зростуть до європейського рівня». Це, вибачте, не популізм – так стверджувати?

– Я вважаю, що запуск ринку газу, саме ринку газу, а не того, що зараз твориться на газовому ринку, як його називають в Україні, то це і буде зниження ціни на газ. До тих пір, поки монополіст Фірташ буде сидіти в Австрії і чекати...

– Поки що в Австрії.

– Ну, так. На жаль, міністр юстиції Австрії дуже добре танцює з Путіним, тому вона ніяк не може поставити свій підпис на екстрадицію. Хоча, ви знаєте, всі судові рішення вже ухваленні. Так от, поки він сидить в Австрії, у розкішних апартаментах (це стосовно п’ятизіркових готелів), а його справа тут процвітає. «Дюссельдорф +», бо ми тільки про «Роттердам+» тільки говоримо, а схема «Дюссельдорф+...

– Вже з 1 липня «Роттердам+» не чинна.

– Так. Але «Дюссельдорф+» далі ніхто не чіпає. Його облгази встановлюють і мають монопольну позицію на цьому ринку. Ми далі не маємо ринку газу. Ми далі не розвиваємо сектор LNG. Це коли США мають сьогодні фактично домінуючі позиції. Ми далі нічого не робимо, щоб повернуті ті найбільші американські і міжнародні компанії для видобутку сланцевого газу, який наша країна має один з найкращих покладів. Ми далі розпродаємо наліво і направо ліцензії на видобуток газу на Полтавщині, де отримують особи, які не хочуть вкладати нічого, а користуються тим, що зробив НАК «Нафтогаз». Точніше, не НАК «Нафтогаз», а наша видобувна галузь, яка входить до складу НАК «Нафтогаз».

І останнє ключове питання, на чому ми наполягаємо. Те, що за 10 років критикували унікальну газову угоду, яка давала в рік і дає далі близько трьох мільярдів доларів...

– Коли Дубина і Міллер підписали у 2009 році, а домовилися Юлія Тимошенко і Володимир Путін?

– Без сумніву. Коли транзит газу постійно поступав в Україну як поступлення в держбюджет і в бюджет компанії, ми, на жаль, зараз виходимо на 1 січня 2020 року з тим, що жодної угоди немає, немає унікального запису про те, що Росія зобов’язана оплатити 110 мільярдів кубів газу, скільки вона не транспортувала б.

– За тією ж угодою 2009 року?

– Без сумніву. І саме тому ніякий «Північний потік-1» не запрацював. Хоча ця газова гілка була введена. Тепер ми стоїмо перед загрозою і «Північного потоку-2», і «Південного потоку». На жаль, і уряд Януковича, і уряди наступні, президент Янукович і президент Порошенко провалили всі переговори. І ми зараз сидимо біля «розбитого корита». Єдине, чим вони займалися, вони розказували про «ганебні газотранзитні угоди».

Я думаю, що зараз новому президенту і новому уряду перше, що треба буде зробити – це поновити негайно (!) переговори щодо транзиту газу. Але це вже третя складова.

– Пане Соболєв, тобто ви наполягаєте, що та угода 2009 року, про яку домовилися тоді прем’єр-міністр України з тодішнім, хоча де-факто він був главою російської держави, Путіним, не була зрадою державних інтересів України, не була «газовою кабалою»? Ви наполягаєте?

– А вас не дивує, що зараз всі ті, хто дев’ять років до того кричали про «газову кабалу», тепер мовчать, сидять тихенько і тільки не знають, що їм далі робити.

Я підкреслюю, три мільярди доларів – це те, що ми отримували тільки від транзиту газу. Друге. Якщо Росія транспортує менше 110 мільярдів кубів газу через територію України, вони оплачують все рівно 110 мільярдів кубів.

​– Але при цьому Україна була позбавлена альтернативи: або російський газ, або ніякий. Тоді, за тією угодою. Ні?

– Згідно з рішеннями Стокгольмського арбітражу, на підставі цієї угоди, не на підставі корупції, про яку розказують (там неможливо купити суддів, неможливо нікого підкупити), так само, як і інші 19 компаній, з запізненням, але українська компанія довела, що діє принцип тільки «бери або плати» стосовно транзиту газу. А стосовно закупівлі газу Стокгольмський арбітраж довів, як і по інших 19 компаніях, немає такого принципу. Тому ніяких штрафних санкціях, ніякого зобов’язання викуповувати газ немає.

Я думаю, що зараз перше, з чого треба починати – це газотранзитна угода. Інакше ми потрапимо в ситуацію, коли жодного куба газу ми не зможемо транспортувати через нашу ГТС.

– Пане Соболєв, план саме вашої політичної сили після парламентських виборів? Чи не є головною, визначальною умовою те, що Юлія Тимошенко знову стане прем’єр-міністром України.

– Це не визначна умова. Ми відразу заявили, що для нас визначна умова – що собою буде представляти коаліція, яка коаліційна угода, буде коаліція дій під цю угоду.

У нас стався парадокс, коли в 2014 році ми створювали коаліцію «Європейське майбутнє України». Я готовий зараз взяти цю коаліційну угоду, покласти на стіл і вже її підписати. На жаль, 95% пунктів цієї угоди не були виконані. Тому я думаю, що перше, з чого почне новий парламент – це з коаліційної угоди. Всі, хто підтримає коаліційну угоду. В нас є цілий ряд нових пунктів, які ми передбачаємо і у вигляді законопроектів, і рішень, які ми передбачаємо. Я думаю, що це буде шлях вперед.

Далі на нас чекає дуже серйозна конституційна угода. Нам треба докорінно змінювати цілий розділ, який стосується судової влади, прокурорської, цілий розділ, який стосується безпосередньо децентралізації, а не того, що пропонував Порошенко – «особливий статус» для Донецька і Луганська. Це шлях в нікуди.

​– Такого формулювання не було в законі. Саме «особливий статус».

– Саме так і було. У змінах до Конституції «особливий статус» Донецька і Луганська. Ми пропонуємо «особливий статус» повинен бути для всіх міст, сіл і селищ, коли бюджет повинен формуватися, виходячи із податків, які закріплені за містами, селами і селищами.

– Чи на сьогодні, раніше, головне, на сьогодні тривають, можливо, особисто переговори Юлії Тимошенко з Володимиром Зеленським чи з іншими впливовими діячами у «Слузі народу», що подальша перспектива – Юлія Тимошенко є прем’єр-міністром України? Ведеться якась консультаційна робота щодо цього?

– Ми цього не виключаємо. Без сумніву, зустрічі відбуваються.​

– І Тимошенко, Зеленського, так?

– Без сумніву. І це є відкрита інформація. І ми цього не приховуємо. Але без сумніву, ключове питання – це не питання, хто прем’єр. Ключове питання – це яка програма буде в коаліції. І якщо ця програма буде відповідати поглядам нашої політичної сили, без сумніву, Юлія Тимошенко буде нами висуватися як кандидат в прем’єри. Я думаю, що вона зможе справитися з тими завданнями, які стоять перед країною.

– Пане Соболєв, ваших політичних опонентів, з якими ви, за вашими словами, ніколи не вступите в союз (політичну силу Порошенка називаєте «євровори» і так далі), дуже різко критикує Юлія Тимошенко останніх п’ять років – коли Петро Порошенко був президентом України.

Як вважаєте, ця влада олігархів, ви не заперечуєте, м’яко кажучи, їхній дуже негативний вплив на економіку України, незважаючи на російську агресію, яка не припиняється, то, можливо, в Україні й мало що міняється, не зважаючи на Майдани, на зміну влади, прем’єрів, президентів? Незмінне одне – олігархи при владі. Можливо, хто нагорі, хто на перших ролях – це трошки коригується, а суть не міняється. Як з цим боротися? Адже це основна проблема, крім війни, звісно.

– Без сумніву. Але треба дати відповідь на питання: хто такі олігархи? Вона дуже коротка. Це ті, хто сконцентрували у своїх руках політичні впливи через фракції, партії, які вони контролюють у парламенті. Це ті, хто сконцентрували медійний ресурс шалений. І третє – це ті, хто має доступ до публічних фінансів, незаконний дуже часто, і мають пріоритети, абсолютно заплющені очі Антимонопольного комітету на їх роботу.

– Кого ви до таких осіб відносите? Фірташ. Так?

– Якщо ми візьмемо власників телеканалів, класичний олігарх у нас – це Медведчук, який через підконтрольних йому людей вже контролює, як мінімум, три телеканали. Це Порошенко, який контролює, як мінімум, два телеканали. Це Коломойський, який контролює один телеканал. Це Фірташ, який контролює чотири телеканали. Можна багато...​

– Ви пана Пінчука не назвали.

– Це і Пінчук, який контролює три телеканали.

– Пане Соболєв, Ольга Бєлькова, №17 у цьому списку «Батьківщини», працювала у благодійній організації «Фонд Віктора Пінчука – соціальна ініціатива», керувала проектом, учасником якого була інший народний депутат від «Батьківщини» Альона Шкрум, зараз №22 у виборчому списку. Критики Тимошенко і «Батьківщини» наголошують, що в тому числі і люди Пінчука є у новому списку, у тому числі вплив цей олігарх має.

– Я не думаю, що це люди Пінчука. Це люди, які запровадили цілу систему реформ, у тому числі і в попередньому парламенті.

Але зараз мова йде не про це. Чому я дав характеристику олігархату? Я не проти великого бізнесу. Але повинне бути абсолютно чітко антимонопольне законодавство, яке розділяє медійний ринок, примусово його розділяє, не створює монопольних утворень.

Абсолютно чітко і зрозуміло, що не можуть олігархи впливати на партії. Вони не можуть і не мають мати свої фракції. Це можна зробити лише за однієї умови. Це значно збільшити державне фінансування партій, у тому числі ті, які набрали не 5%, а 2%, щоб вони далі готувалися для наступної безпосередньо роботи у парламенті. Тоді олігархи не будуть мати вплив на партії.

І третє. Без сумніву, олігархи повинні бути відсунуті від державної годівниці. Нехай працюють на цьому ринку. Я не проти Коломойського, Пінчука, Ахметова і будь кого іншого...

– Але по правилах і щоб не була монополізація?

– Але вважаю, що це люди, які повинні бути представниками великого бізнесу, які повинні сплачувати податки в Україні, а не користуватися офшорними юрисдикціями.

– І не користуватися преференціями?

– Без сумніву.

– Пане Соболєв, Юлія Тимошенко була не один рік прем’єр-міністром України, мала серйозні важелі у своїх руках. І що? Вдалося тоді якось вплинути на цю олігархічну систему в Україні, яка і тоді «правила бал», і зараз продовжує «правити балом»?

– Я думаю, що відповідь очевидна. Вона є одним із небагатьох політиків, яка отримала сім років від олігарха Фірташа, як подарунок. І не тільки від олігарха Фірташа.

– «РосУкрЕнерго» тощо?

– Я думаю, що в цій ситуації це зайве підтвердження того, що у нас, на жаль, є мало політиків, які не лише декларують свою боротьбу з олігархами, а реально вели цю боротьбу з олігархами.

– Ви вважаєте, що Тимошенко боролася?

– Я вважаю, що не просто боролася, а те, що олігархи, саме олігархи садили її у в’язницю через керованих «кірєєвих» і інших суддів, у тому числі ВСУ – це зайве підтвердження тому є рішення Європейського суду з прав людини і рішення ВСУ, що вона є невинувата у жодній статті, по яких вона обвинувачувалася.

А хто покараний?! Фірташа шукає не українське правосуддя. Луценко з ним домовляється. Так само, як домовлявся Грицак і Порошенко, які літали у Відень з ним на переговори. Він покараний? Ні. Його шукає ФБР США! І саме вони вимагають його екстрадиції. Така сама ситуація з Іванющенком, по якому зараз закрите кримінальне провадження Луценком. Все, ця людина знята з міжнародного розшуку. І так далі, і так далі.

​– Щодо Фірташа. Так, давнє протистояння Юлії Тимошенко. Той самий «РосУкрЕнерго», якщо згадувати, і тощо. Оця група Льовочкін-Бойко-Фірташ – тут сентиментів ніколи не було між ними і Юлією Тимошенко. Але ж, наприклад, той же Коломойський. Були дуже різкі етапи. Той же Коломойський дуже різко, я навіть не наведу в ефірі, як він називав у 2014-у, у 2015 році Юлію Тимошенко. Але ж відомий факт. Була телефонна розмова, коли Юлія Володимирівна вітала Ігоря Коломойського з днем народження. Те, що оприлюднив Артур Герасимов у стінах Верховної Ради.

Тобто у Юлії Тимошенко різна історія взаємовідносин з олігархами?

– Я ще раз кажу. Для нас олігархи – це ті, хто має три складові. Люди, які займаються бізнесом... А ми зробимо все можливе, щоб вони стали бізнесменами, а не олігархами.

– Той же Коломойський теж? Це його теж стосується?

– Без сумніву. Я декілька раз називав це прізвище. І вважаю, що ці люди повинні працювати, як великий бізнес, а не як олігархи в країні. Бо чим це закінчується – це ж не лише ситуація України. Подивіться, щойно події у Молдові, де...

– Пан Плахотнюк. Так.

– ...Плахотнюк розказував, який він антиросійський політик, а, в кінці кінців, як він тікав з Молдови? Через Придністров’я! Це приблизно те ж саме, якби Порошенко тікав через так звані «ЛНР», «ДНР» з України.

Тому я думаю, що це процес, який почався по всьому світу. Подивіться, що відбувається в Чехії, коли прем’єр...

– Звичайно! Бабіш.

– ...коли олігарх зараз викликає 200-тисячні демонстрації, які тільки можна згадати з тих часів...

– Ну, в Україні не виходять демонстрації саме проти олігархів.

– У нас це відбувається в інший спосіб. У нас, на жаль, це накопичується, а потім виливається в революцію.

– А при цьому, можливо, беруть гору інші олігархи, як було, на жаль, під час другого Майдану? Та й першого теж.

– Подивіться, і Помаранчева революція, і друга революція – це революції, які були направлені проти олігархів. Але, на жаль, і новообраний президент після Революції гідності, і прем’єри стали просто пішаками-виконавцями в руках олігархів.​

– Тимошенко і Саакашвілі підтримують стосунки, контактують. Так? І сприймають одне одного, як союзники. Правильно я розумію?

– Коли мені кажуть: Тимошенко дзвонила Коломойському, вітала з днем народження. Я думаю, що це ж не танцювати на дні народженні Януковича, як це робили окремі наші політики, які тепер б’ють себе у груди і розказують, які вони «помаранчеві» чи гідні, достойні Революції гідності.

Вітати треба всіх, крім Путіна і країн-агресорів. Треба вітати всіх. Але треба займати дуже принципову і жорстку позицію стосовно деолігархізації.

– Не зважаючи на будь-які вітання?

– Без сумніву.

– А щодо Путіна, бодай якісь зв’язки Юлія Тимошенко з 2014 року з ним підтримує?

– Я думаю, що зв'язок один. Це саме Путін разом з Фірташем посадили Тимошенко у в’язницю. Бо ви знаєте...

– Про Януковича ще, якщо згадати.

– Янукович – це без сумніву. Але Путін. Для мене це дуже важливо. Бо 50% «РосУкрЕнерго» володів Путін, давайте правду казати. РАТ «Газпром». І саме РАТ «Газпром» давав всі документи, необхідні для того, щоб Тимошенко незаконно була кинута у в’язницю.

І друге. Ви знаєте, що Тимошенко – одна з перших, хто попала у санкційні списки, які підписував, я думаю, особисто Путін. Все ж інше, ми ж розуміємо – це ширма в Росії. Я думаю, що ці два фактори достатні для того, щоб збереглося стале відношення до Путіна як найбільшого ворога України.

– За ці понад п’ять років жодних контактів Тимошенко з Путіним не було?

– Без сумніву.

– Цей обмін, можна сказати, критика, обвинувачення з боку Славка Вакарчука і тієї ж Юлії Тимошенко, хто дисциплінований у Раді. Вакарчук стверджував, що, мовляв, Тимошенко проігнорувала аж 75% голосувань. Юлія Тимошенко присоромила Вакарчука, що той не ходив, коли був депутатом, на роботу у Раду. Такий обмін звинуваченнями – це хіба сприяє можливому створенню союзу у новій Раді дев’ятого скликання між «Голосом» і «Батьківщиною»?

– Я думаю, що треба очиститися від всього. Треба не робити підміну понять неголосування. Наприклад, зараз 4 568 поправок до закону про виборчий кодекс. Уявіть собі, яка кількість депутатів голосує за цю маячню і ахінею! Я по-іншому це можу назвати. Якщо взяти статистику, у мене після цих голосувань, хоча я до цього не пропускав голосувань, буде, може, 50% голосувань.

Я вважаю, що не можна так організовувати роботу парламенту, як це організувала так звана «коаліція», яка фактично розвалила остаточно роботу парламенту. І ми замість того, щоб розглядати найнеобхідніші закони, замість того, щоб питання голосування по виборчому кодексу було одне – після круглого столу, де погоджуються всі поправки і негайно ухвалене рішення або не ухвалене...

– Займаємося іншим. Так?

– Ми займаємося іншим. А от пропуск засідань – це дуже некоректно. Тому коли ти звинувачуєш когось в тому, що....

– Ви Вакарчука зараз маєте на увазі?

– Так. Що він не голосував, подивіться свою історію, як ви ходили у парламент. І після цього робіть будь-які звинувачення. Бо так станеться, що законопроект про те, що хтось пропустив 50% засідань, буде приймати участь у громадських роботах, так станеться, що половина діючого парламенту не буде ходити в парламент, а буде сидіти на громадських роботах.

ПОВНІСТЮ РОЗМОВА З СЕРГІЄМ СОБОЛЄВИМ – У ВІДЕОВАРІАНТІ ІНТЕРВ’Ю.

УСІ ЗГАДАНІ В ЦЬОМУ ІНТЕРВ'Ю ОСОБИ ТЕЖ МАЮТЬ ПРАВО ВИСЛОВИТИСЯ НА РАДІО СВОБОДА​.