Посол Латвійської Республіки в Україні Юріс Пойканс вирішив, що знайде викладача і буде вивчати українську мову, коли вирушив до Києва працювати.
Юріс Пойканс вже знав на той час ще російську, англійську і словенську. Але зізнається, що згодом українська «витіснила» словенську:
«Коли працював в Словенії, то вважав, що добре знав словенську мову. Та зараз, коли вивчав українську, то словенською більше говорити не можу, на жаль. Обидві мови – українська та словенська – слов’янські мови. Звичайно, що вони відрізняються, але українська мова замінила, на сьогодні, словенську – можу читати, але говорити складно».
Російську латвійський посол вивчав з дитинства у школі, тож забути її неможливо і вона сприймається автоматично. Це така спадщина Радянського Союзу, яка наздоганяє і тут, в Україні:
«Тут, як і в Латвії є одна проблема – коли люди чують, що ти не українець, вони автоматично починають говорити російською. В Латвії також є така проблема: якщо людина може говорити латвійською, але ми розуміємо, що він не латвієць, то ми думаємо, що для нього це дуже складно говорити латвійською і щоб для нього було легше, ми переходимо також на російську або англійську мову. Може не у Львові, але в Києві я це відчуваю».
А от сучасна латвійська молодь вже не знає російської. Та й мовний закон там досить потужний: працюють і мовні інспекції, і штрафні санкції, та й неможливо уявити жодного посадовця в Латвії, який би не говорив державною мовою.
Як вивчав мову
Без викладача вивчити українську було б неможливо, переконаний Юріс Пойканс, але можливо пасивно зрозуміти, якщо регулярно дивитися телебачення.
В кабінеті у посла працює телевізор і він дивиться трансляцію засідання Верховної Ради, а ще розбирається в гумористичних програмах, знає, що «Дизель-Шоу» вже поступово переходить на жарти українською і каже, що дуже зручно вивчати мову по серіалах з українськими титрами.
Найважливіше все ж таки практика, тому заговорити вільно українською допомогли поїздки на західну Україну.
«Коли ти у Львові, Івано-Франківську – там автоматично всі спілкуються українською і ти розумієш, що також маєш спілкуватися, маєш говорити українською», – згадує Юріс Пойканс.
Першу промову українською посол Латвії зробив через два роки вивчення мови.
«Ну я трохи боявся, звичайно. Коли уявляєш, що можеш говорити, а потім коли маєш говорити – не можеш. Тому це було трохи психологічно складно. А потім після Івано-Франківська, я почав говорити українською в Одесі, в Дніпрі, в інших містах Східної України – я більше не боявся», –згадує він.
Зараз в Києві в магазинах, сферах обслуговування, у роботі українську і російську Юріс Пойканс використовує у рівній мірі.
«Я скажу, що тут більше людей зараз спілкуються українською, ніж три роки тому. Але ситуація така, що місто білінгвальне автоматично. Тому це залежить від початку розмови: якщо почали з української, можемо продовжувати українською, починаємо з російської – продовжуємо російською. Є ситуації, коли автоматично я починаю говорити українською. У Львові – це 100%», – розповідає дипломат.
Найбільші труднощі
Найскладніше – це звуки «и» та «і», зізнається посол:
«Я читав інтерв’ю з послом Литви, він також має цю проблему: коли використовувати «і», а коли «и». Російською мовою ти автоматично це говориш, а українською треба думати. І я до кінця не зрозумів коли «і», а коли «и»…».
Втім, завдяки українській почав краще розуміти польську.
«Раніше, коли дивився польське телебачення, то, може, загальну думку міг розуміти. А згодом (це було два роки тому), приїжджав пан Дуда (президент Польщі – ред.), був День Незалежності України і був прийом, Дуда почав говорити польською і я зрозумів, що я розумію більше! Українська мова в цьому допомогла».
Про двомовність
Юріс Пойканс вважає, що феномен України в тому, що вона білінгвальна. Тобто цілком російськомовні етнічні українці є патріотами і захищають країну зі зброєю, при цьому всі в країні розуміють обидві мови – у програмах на телебаченні ведучі і гості можуть розмовляти і російською, і українською. Тоді як в Латвії є певне розділення між етнічними латвійцями і суто російськомовними мешканцями.
«Ми усі жили в Радянському Союзі і я б сказав, що роль латвійської мови в Латвії грала більшу роль, ніж в Україні. Ми мали багато латвійськомовних школ, було багато програм в університетах латвійською. Процес русифікації в Україні був дуже міцним і тому багато українців, будучі українцями, спілкувалися російською мовою, особливо в містах. Так само було в Латвії. Це результат русифікації, на жаль».
Використання російської мови тут – це результат історії, але державна мова є одна – це українська, наголошує посол Латвії і переконаний, що просто потрібно ще трохи часу аби вся країна заговорила державною.
«Сьогодні я їжджу до регіонів України, то навіть в Донецькій області на офіційному рівні говорять українською мовою. Це вражає, звичайно. Це правильно, але коли чуєш це в Тернополі, або в Краматорську, то є різниця, звичайно», – зазначає він.
Щодо свого досвіду, то Юріс Пойканс каже, що знання мови допомагає краще зрозуміти країну, в якій живеш.
«Я з Латвії, це невелика країна і для нас завжди дуже важливо, коли один або інший посол може щось сказати латвійською мовою. Для мене вивчення української мови – це був знак поваги, звичайно, до України, тому я знав, коли сюди їхав, що я обов’язково візьму викладача і почну вивчати українську мову, але не був впевнений, що зможу говорити так вільно, як сьогодні», – зізнається він.
В кабінеті у посла висить карта України, на якій він має стирати монеткою місця, в яких побував. Найбільше вразили Юріса Покайнса історичні місця із замками, про них він розповідає із захопленням. Чимало міст він відкрив для себе і на сході України. Єдиною закритою територією на карті, поки що, є Крим…
Цю карту латвієць планує забрати із собою після завершення каденції на посаді посла і відкривати її, повертаючись вже із приватними та туристичними візитами.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Україна здобула історичну перемогу на мовно-цивілізаційному фронті у війні з Росією
Зеленський – найкращий приклад необхідності Закону про мову
Аеропорти Бельгії почали використовувати коректну назву Києва
Мова і ковбаса. Ведуча телеканалу «1+1» Наталія Мосейчук повторила подвиг шахтаря Донбасу