12 «скелетів» у шафі Антикорупційного суду

Кілька громадських антикорупційних організацій проаналізували досьє кандидатів до Вищого антикорупційного суду, які успішно здолали два етапи тестування. І виявили більші чи менші «темні плями» в біографії понад півсотні з них. Зі свого боку, Громадська рада міжнародних експертів (ГРМЕ) заявила, що завершила свій відбір кандидатів, і частину з них має намір зняти з конкурсу. Але навіть після цього серед конкурсантів залишаться щонайменше 12 кандидатів, до яких є претензії, вважають антикорупційні організації.

Радіо Свобода наводить виявлені активістами факти. І закликає кандидатів та інші сторони, учасників процесу формування Антикорсуду, також висловити свою думку.

Вищий антикорупційний суд України (ВАСУ), склад якого у ці дні формується на відкритому конкурсі, експерти та громадські активісти називають чи не найважливішим судом України. Він матиме абсолютний пріоритет у розгляді справ проти корупціонерів, а на його склад, сформований «з нуля», покладають набагато більші надії, ніж на судову систему України в цілому, якій не довіряє суспільство, і яку називають джерелом корупції та кругової поруки у державі. Тому до формування його складу прикута найбільша увага за час існування судової влади України.

Громадська рада міжнародних експертів (ГРМЕ), яка бере участь у відборі кандидатів, забракувала 49 із 113 кандидатів, оскільки має сумніви у їхній доброчесності. Так само, право знімати з конкурсу «сумнівних» кандидатів має право Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), яка керує проведенням конкурсу до ВАСУ. Для того щоб кандидат продовжив конкурс, його має підтримати більшість спільного складу ВККС та ГРМЕ (12 осіб), але за умови, що з цих 12 – мінімум три міжнародники будуть за нього. За інших обставин – сумнівний кандидат припиняє участь у конкурсі, передбачає українське законодавство про Антикорсуд.

Так, 18 січня на першому спільному засіданні ВККС та ГРМЕ, експерти зняли з конкурсу вісьмох кандидатів. Очікується, що так «вилетять» всі 49, яким не довіряють міжнародні експерти.

Між тим, кілька українських та міжнародних антикорупційних організацій украй прискіпливо проаналізували біографії, досьє та попередні місця роботи кандидатів. Так «Трансперенсі Інтернешнл Україна», «Центр протидії корупції», Фундація DEJURE та «Автомайдан» склали список з 55 (із 113) кандидатів, які, на їхню думку, недостойні працювати у Вищому антикорупційному суді. Цей «громадський» список неповністю збігається з переліком «49 недоброчесних» за версією ГРМЕ.

Відтак, із тих кандидатів, які успішно подолали попередні етапи конкурсу до Антикорсуду, і наразі не викликали сумнівів у ВККС та ГРМЕ, щонайменше 12 – мають більші чи менші «неприємні факти» у своїй службовій біографії. Які, проте, можуть ставити під сумнів їхню доброчесність. Ідеться про різні ситуації: від порушення правил дорожнього руху і уникнення штрафу за це, до ухвалення рішень у дні, коли суддя офіційно перебував у відпустці, на навчанні, або коли він взагалі був «зацікавленою особою» у справі та не мав права її розглядати.

Із бізнесу в судді – всією родиною

Судді з Дніпропетровщини Чайкін Ігор Борисович і Чайкіна Ольга Володимирівна – чоловік і дружина. В минулому «суддівська родина» займалася бізнесом. Компанія Ігоря Чайкіна ТОВ «МетКолірЕкспо» (діяльність у сфері права, оптова торгівля металами, складське господарство тощо) – наразі ліквідована. У декларації Ольги Чайкіної від 2014 року згадується, що вона є учасником статутного капіталу одного з українських підприємств. У пізніших деклараціях цей пункт зникає. Ольга Чайкіна пояснює: вона, як і її чоловік, закрила свій бізнес, коли стала суддею.

Ні наявність іншого судді (та кандидата до Антикорсуду) в родині, ані минулий бізнес не є порушеннями, з точки зору українських законів. Однак звертає на себе увагу досить велика кількість об’єктів нерухомості у власності родини. А також – кілька правопорушень, до яких вдавалося подружжя кандидатів.

Кілька своїх рішень суддя Ігор Чайкін ухвалив російською мовою, що могло бути порушенням статті 18 закону «Про судоустрій та статус суддів».

Ігор Чайкін неодноразово порушував правила дорожнього руху, за що його притягали до адміністративної відповідальності. Але суддя в усіх випадках успішно оскаржив накладені на нього штрафи.

Потрапляв у ДТП і батько Ольги Чайкіної: 22 квітня 2017 року на перехресті рівнозначних доріг його Land Cruiser 200 не пропустив автомобіль, який рухався з правого боку, і врізався в нього. Слід визнати: батька судді визнали винним і наклали на нього штраф у розмірі 340 гривень.

На статки подружжя суддів звернув увагу «Центр протидії корупції», порівнявши задекларовані рахунки, нерухомість та кошти зі статками «успішної бізнесвумен», а не судді.

Ольга Чайкіна відповіла у соцмережах дошкульно:

«Дійсно успішна, дійсно була бізнесвумен, оскільки займалася підприємницькою діяльністю, в акурат до липня 2012 року – до моменту призначення на посаду судді. Звідти й статки: готівка, нерухоме та рухоме майно. Ну не з Марсу ж судді прилітають на свої посади, авжеж? Мають своє досуддівське життя?! Чи ні?» – обурюється суддя.

Вона пов’язує нинішню увагу до її біографії та декларації саме з тим, що вона набрала досить високі бали під час конкурсу до Антикорсуду.

Окрім того, ніхто з родичів її та чоловіка на час їхнього призначення суддями не працював на державних посадах – всі займалися «незалежною підприємницькою діяльністю», пише суддя у Facebook.

Один із колишніх підсудних Ольги Чайкіної у кримінальному провадженні подав на неї до суду, звинувативши її в недоброчесній поведінці та в тому, що від неї зазнав моральної шкоди. Утім, суд відмовився порушувати провадження проти судді Чайкіної.

Кілька разів суддя частково або повністю обмежувала роботу медіа у залі суду. В одному зі своїх рішень про заборону відеозапису та аудіозапису засідання Ольга Чайкіна написала: «Проведення представниками засобів масової інформації фото

-та відеозйомки судового засідання…, а також проведення звукозапису…, може призвести до негативних наслідків у суспільстві, призвести до порушень моралі, прав і свобод інших осіб, які не є учасниками процесу, та може створити завідому негативну суспільну думку щодо осіб, які беруть участь у розгляді скарги».

Син не платить штрафи, батько – не приймає відводи?

Суддя Біцюк Андрій Володимирович – працює в Заводському районному суді Миколаєва. І подається до Антикорсуду. Активісти виявили, що він кілька разів вносив виправлення у тексти вже оголошених ухвал суду. Один з випадків: фразу «задовольнити частково» Біцюк виправив на «задовольнити».

Сам Андрій Біцюк не потрапляв у ДТП. На відміну від свого сина.

Той, не маючи страхового полісу, їхав уночі без світла і вскочив у халепу. Суддя визначив 425 гривень штрафу, але потім замінив на усне попередження. Друга пригода сталася, коли машина знову була без світла – стояла біля заїзду, нібито через несправність. Суд… знову скасував штраф синові судді Біцюка, обмежився зауваженням.

Щодо судової практики Андрія Біцюка: активісти звертають увагу на порушення у випадках, коли цьому судді оголошували відвід. Одного разу він не розглянув цього клопотання у визначений термін, розглянув з великим запізненням, і зрештою – відмовив.

Інший прецедент – суддя Біцюк відхилив відвід з боку прокурора. І заявив до прокуратури, що прокурор не забезпечив явку свідків. Але виявилося, що прокурор і свідки у цей час були на місці, в суддя – на лікарняному.

«Понаднормова робота» і нехтування державною мовою

Кандидат Мицак Мар'ян Степанович (Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області). Контраверсійних фактів у його біографії майже не знайдено. Крім двох.

У 2013 і у 2015 роках він офіційно проходив підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України. І за законом аж ніяк не міг бути на робочому місці. Але якимось чином примудрився у свій неробочий час підготувати три суддівські документи, повідомляють громадські організації, що дослідили його біографію.

Друга особливість судді Мар’яна Мицака: він не дуже любить працювати державною мовою. У судових реєстрах знайшли 529 документів, які він підготував російською.

Схожі факти стали відомі і про іншого кандидата.

Кудрявцев Ігор Володимирович, суддя Старобільського суду на Луганщині, підготував російською мовою 619 ухвал та інших судових документів. Окрім того, у 2013 році він виніс одну ухвалу в Старобільському суді у свій неробочий час, коли був на навчанні в Луганську.

Наразі Кудрявцев успішно пройшов попередні етапи відбору до Антикорсуду. Однак за два роки до цього на конкурсі до Верховного суду він зійшов з дистанції, не набравши необхідної кількості балів на письмових завданнях, повідомляє рух «Чесно».

Заступник голови Чернівецького обласного апеляційного суду Марчак Віталій Ярославович – активно їздив на семінари з підвищення кваліфікації. Однак під час обох поїздок, коли він фізично перебував у Києві, юридично – суддя Марчак виносив ухвали суду в Чернівцях.

Маслов Віктор Васильович, суддя Тростянецького районного суду на Сумщині – теж ухвалив 109 судових рішень під час навчання 2–26 червня 2015 року в Національній школі суддів України. Попри навчання в іншому місті – суддя продукував в середньому 4 рішення на день.

Але своєрідний рекорд «понаднормової роботи» поставив Котубей Іван Іванович із Мукачева. Він за останні роки чотири рази підвищував кваліфікацію, але впродовж 78 днів навчання в інших містах він встиг ухвалити у своєму суді близько 350 документів.

«Зацікавлені» судді

Українські закони не дають суддям право розглядати справи, в яких вони є «зацікавленою стороною»: це правило діє навіть у випадках, коли стороною процесу є юридична особа, від якої суддя отримує ті чи інші послуги.

Втім, Іван Котубей, який брав кредит на 25 тисяч доларів в «Універсал Банку», неодноразово розглядав позови цього банку до позичальників щодо стягнення заборгованості за кредитами, і частину цих справ «Універсал Банк» виграв.

Порушники правил судочинства

Олександр Степанович Леонов, місце роботи – один з судів Одеси, до війни – був суддею у Донецьку. Нині – успішно долає етапи конкурсу до Антикорсуду. Утім, ще 7 вересня 2017 року недоліки в його роботі побачила Вища рада правосуддя.

«Допущено порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зокрема, щодо неповідомлення особи, в інтересах якої подано скаргу, про розгляд судом відповідного питання», – це частина звинувачень, які висунули Леонову у ВРП. Попри серйозність претензій, Вища рада правосуддя не заборонила йому працювати, і навіть не оголосила догани – обмежилася попередженням.

Запізнювалася, помилялася в ухвалах?

Суддя Шикеря Ірина Анатоліївна з Первомайська на Миколаївщині час від часу запізнювалася з надсиланням рішення суду – свідчить реєстр судових рішень.

І досить часто – виправляла тексти вже оголошених ухвал. Невідомо, чи йдеться про описки, чи про виправлення, які змінюють зміст рішення суду.

«Дрібні» правопорушення

Олійник Оксана Вікторівна, суддя з міста Охтирка на Сумщині, яка успішно пройшла минулі етапи відбору до ВАСУ, притягалася до адміністративної відповідальності за те, що деякий час жила без паспорта, а також за порушення правил дорожнього руху. В обох випадках вона оскаржила судові постанови, тож штрафів суддя не платила.

Голова Нововоронцовського районного суду на Херсонщині Каневський Вячеслав Олександрович став відомий в Україні після того, як отримавши повістку в армію у 2014 році, не став вдаватися до корупції чи адмінресурсу, а пройшов навчання і «поїхав у відрядження» на фронт у лавах Нацгвардії.

Суддя-воїн, який став прикладом любові до України, тепер подається до Антикорсуду. І поки що з усіма конкурсними завданнями впорався.

Але навіть у того, кого ставлять у приклад, громадські активісти знайшли «темні плями» у суддівській біографії.

У вересні 2014 року (до мобілізації) проходив перекваліфікацію. Але в реєстрі судових рішень є одна ухвала судді Каневського, датована тим днем, коли він навчався в Одесі.

У більшості випадків, коли справа стосувалася пов’язаних з ним осіб, Вячеслав Каневський оголошував собі самовідвід. Проте одного разу суддя Каневський розглядав справу за звинуваченням працівника підприємства АТОВ «Автосвіт», директором якого, за даним реєстру, є його батько (або у районі ж є два підприємства з ідентичною назвою. – ред.)

Працівник підприємства порушив вимоги закону щодо розташування вуличної реклами. Однак суддя визнав батькового підлеглого винним і наклав на нього штраф.

Деякі зі згаданих «темних плям» виглядають несуттєвими, проте ідеться про відбір на найвідповідальніші суддівські посади в Україні, наголошують антикорупційні експерти.

Щоб новостворений Антикорупційний суд мав довіру суспільства, до нього не варто допускати кандидатів з подібними фактами у біографії, заявив у коментарі Радіо Свобода юридичний радник «Трансперенсі Інтернешнл Україна» Максим Костецький.

«Антикорупційний суд – це історія, яка зобов’язана стати історією успіху. Таке стане можливим лише, якщо судді, які є обличчям суду, будуть професійними та доброчесними. Стосовно частини кандидатів, які намагаються зайняти вакантні посади суддів ВАС, існують обґрунтовані сумніви стосовно їхньої доброчесності. Явна невідповідність способу життя та видатків доходам кандидата, ухвалення рішень під час неперебування на робочому місці, політичні зв’язки, недекларування майна та його приховування шляхом реєстрації на родичах – усе це ставить великий знак питання перед прізвищами таких кандидатів. Важливо, щоб новостворена інституція мала довіру суспільства, а з такими потенційними суддями цього важко буде очікувати», – наголошує один з учасників громадського аналізу біографій кандидатів до ВАСУ.

27 грудня Вища кваліфікаційна комісія суддів оприлюднила результати іспитів кандидатів до Вищого антикорупційного суду, зокрема й до Апеляційної палати ВАС.

До 26 січня члени Громадської ради міжнародних експертів мають перевірити кандидатів і ветувати тих із них, які викликають сумніви.

18 січня відбулося перше спільне засідання ВККС та ГРМЕ, на якому зняли з конкурсу 8 із 49 кандидатів, які викликали недовіру у міжнародних експертів.

Наступні засідання ВККС і ГРМЕ відбудуться 21, 22, 23, 24 та 28 січня.

Після цього Вища кваліфікаційна комісія суддів проводитиме співбесіди з тими, хто залишився у конкурсі, і за їхніми підсумками зможе зняти з конкурсу тих, кого визнає недостойними.

Ухвалення закону про антикорупційний суд домагалися від України її західні партнери, воно було однією з умов продовження співпраці Києва з Міжнародним валютним фондом.

Створення спеціалізованого антикорупційного суду передбачив закон про судоустрій і статус суддів, ухвалений 2016 року.