Це треба було робити у 1991 році – історик про визнання ветеранів УПА учасниками бойових дій

Гості програми «Ваша Свобода»: політичний експерт та історик Олександр Палій; політичний експерт Олена Дяченко; історик Кирило Галушко.

Президент України підписав закон, що надає ветеранам УПА статус учасників бойових дій. Ухвалення закону збіглося з ініціативою понад 20 народних депутатів повернути звання Героя України Степану Бандері. Свого часу президент Віктор Ющенко дав йому звання Героя України між першим і другим туром президентських виборів-2010, на яких, зрештою, переміг Віктор Янукович.

​Олександр Лащенко: Пане Палій, не запізно такий документ схвалено, президент Петро Порошенко його підписав? Адже, за даними на травень цього року «Всеукраїнського братства», чисельність учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті з числа збройних підрозділів ОУН-УПА становила 1 201 особу. Зовсім мало, на жаль, цих людей залишилося.

(Повна версія програми)

Олександр Палій: Це більше символічний крок. По правді, такий крок треба було робити у 1991 році. Краще пізно, ніж ніколи. Тим більше, при ухваленні таких рішень ми повинні зважати на позицію таких держав, як Польща і деяких інших. Повинні обирати найбільш правильний момент, щоб не викликати зайвого збурення.

Рік і два роки тому ми мали дуже неприємну дискусію з поляками з приводу історичних питань. Тоді це нам могло би зашкодити серйозно. Станом на зараз Польща розуміє і вже навіть пояснює Угорщині, що в Україні йде серйозне протистояння з Росією, не треба втручатися в політику і в історію аж до такої міри, щоб псувати політику сьогодення. Станом на зараз це рішення достатньо своєчасне.

Закон стверджує абсолютно очевидну і правдиву істину, що вояки УПА були учасниками бойових дій. Більше того, воювати у партизанській армії у ворожому оточенні без тилів, без централізованого забезпечення значно більш важко, ніж у регулярній армії. Це відновлення справедливості – називання речей своїми іменами.

– Пані Дяченко, яка ваша оцінка, чому саме зараз і чому такі заходи?

​Олена Дяченко: Крім вояків УПА, статус ветеранів цим законом надано учасникам військових підрозділів ОУН, якими, зокрема, були підрозділи «Нахтігаль», «Роланд» і СС «Галичина». Військовими підрозділами ОУН були саме ці. І не треба соромитися. Незважаючи на те, що безпосередньо колаборантів Нюрнберзький трибунал не засуджував, він засудив колабораціонізм і делегував національним судам повноваження засудити і винести вироки колаборантам. І ветерани радянської армії і ті, проти кого вони воювали, наразі в Україні урівнені в статусі.

​Олександр Палій: УПА і ОУН воювали і проти нацистської Німеччини. «Нахтігаль» і «Роланд» – немає в законі. Це військові підрозділи німецької армії, а не ОУН. По-друге, Бабин Яр, де розстріляно поряд з іншими людьми близько тисячі членів ОУН, разом з поетесою Оленою Телігою, з усією редакцією «Українське слово», з дуже багатьма членами похідних груп. Були заарештовані всі члени ОУН, які проголосили 30 червня 1941 року відновлення української держави у Львові. Всіх 300 чоловік посадили у тюрму, включаючи Бандеру, у тому числі 80 чоловік ніколи з тієї тюрми не вийшли – вони були розстріляні.

СРСР – справжній колаборант, який здійснював державну колаборацію з фашистською Німеччиною. Через ОУН-УПА пройшло 500 тисяч. З ними співпрацювало, може, 500 чоловік. А радянська армія і радянська держава вся співпрацювала з нацистською Німеччиною.

Співпраця між СРСР і фашистською Німеччиною звелася до поставок (навіть між ухваленням Пакту Молотова-Ріббентропа у 1939 році і 1941 рці) мільйону тонн нафти з СРСР до Німеччини, товарів стратегічного значення. Молотов, коли вітав Гітлера з днем народження, казав: «Наша дружба скріплена кров’ю». Сталін з чаркою теж пив за дружбу. Колаборація з Росією – це значно гірше, ніж колаборація з будь-ким.

Це («Нахтігаль» – ред.) військовий підрозділ збройних сил Німеччини. Військовий підрозділ створюється завжди військовим командуванням. В Україні, яка була вся окупована, через колаборантські утворення пройшло 18 тисяч в СС «Галичині» і пару батальйонів, тобто 25 тисяч. У Росії, якої лише шматочок був окупований – Локотська республіка, де практично все населення було в колаборації з німцями, через одну лише армію Власова пройшло більше 400 тисяч людей.

– Пане Галушко, справді, надання такого статусу учасника бойових дій військовим підрозділам ОУН – це фактично надання нацистським посіпакам звання, якщо різко сказати?

Кирило Галушко: Хотілося б почути від законодавців формулювання, що таке «збройні підрозділи ОУН». У будь-якому разі, якщо йдеться про «Поліську Січ», то ясно, що трошки змінюється інтерпретація поняття «колабораціонізм» щодо історії України, Другої світової війни.

У нас багато в чому ексклюзивна ситуація. Державна структура, в яку потрапила Україна у 1919-1920 роках – СРСР, а західна Україна у 1939-му, то це також була тоталітарна держава, одна з ініціаторів Другої світової війни. Спочатку зустрічали квітами німецькі війська українці, які постраждали від радянського режиму, то тут будуть важливі критерії, які розробить Кабмін, згідно з законом, які роблять людину безгрішною у сенсі, так би мовити, українського патріотизму.

Під час «Поліської Січі»це була інтрига Бульби-Боровця, який отримав від німців зброю, а потім сам же ж почав проти них воювати. Більша частина української поліції під час окупації дезертирувала з підрозділів, які підлягали нацистській Німеччині, і розпочали проти неї боротьбу. Це ситуація дуже схожа на Францію, яка була колаборантом і визнавала Гітлера, а потім виявилася одним із учасників антигітлерівської коаліції і одним із переможців над нацизмом.

Треба враховувати специфіку кожної країни. Тут певні позитивні зрушення є. Нас не можна міряти з ситуацією у Польщі чи у багатьох інших окупованих німцями країн, оскільки певна тимчасова співпраця з німцями – це була спроба знайти собі ресурси і озброєння для боротьби за незалежність України, яка потім відбувалася і проти німців.

Олена Дяченко: Мета законодавця в нормальній, цивілізованій державі – ухвалювати закон, який вирішує соціальний конфлікт. Це один із тих законів, який створює соціальний конфлікт.