Чотири роки тому – у грудні 2014-го – в Україні розпочала роботу Консультативна місія Європейського союзу (КМЄС) з реформування сектору цивільної безпеки. З того часу міжнародна команда фахівців у безпековій сфері, поліцейській і судовій діяльності допомагає стратегічними консультаціями, тренінгами та обладнанням українським партнерам із Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Генеральної прокуратури, СБУ, антикорупційних органів. Головний офіс працює у Києві, регіональні представництва КМЄС – у Львові, Харкові, Одесі. Чи варто сподіватись на швидкий результат реформи правоохоронної системи? Які чинники заважають реформуванню? На питання Радіо Свобода відповів голова місії Кястутіс Ланчінскас.
– Пане Ланчінскас, доволі часто в суспільстві лунають думки, що реформу правоохоронної системи Україна провалила. А як ви вважаєте?
– Можу зрозуміти розчарування людей, коли вони бачать не завжди професійну, ефективну діяльність поліції: чи то йдеться про роботу поліцейських на місці злочину, чи про неналежний перебіг кримінальних розслідувань.
Утім, треба розмежовувати ці процеси: наприклад, резонансні розслідування атак на представників громадянського суспільства та реформування загалом.
Перш за все, реформа вимагає змін. Структурних і в образі мислення. Треба пам’ятати, що органи правопорядку в Україні не реформувалися упродовж останніх майже 28 років. Після Революції гідності розпочалися зрушення в цьому напрямку, але чіткої стратегії щодо реформування не було, спершу дії носили дещо хаотичний характер.
Стосовно змін у менталітеті, цей процес триваліший, складніший. Станом на зараз досі живе стереотип, що між поліцейськими та громадянами – стіна, що поліцейські протиставлені суспільству, хоча співробітники поліції також є громадянами, частиною громади.
У себе в країні (у Литві Кястутіс Ланчінскас був залучений, зокрема, до підготовки приєднання країни до ЄС і Шенгенської зони – ред.) я пройшов через різні стадії реформ, тому із впевненістю можу сказати, що всі вони є некомфортними, адже приносять невпевненість. Це пояснює, чому реформ люди бояться і не готові рішуче впроваджувати їх. Саме тому важлива політична підтримка, особисті лідерські якості тих, хто відповідальний за реформи.
Шанс кардинально змінитися українська правоохоронна система не втратила
«Стакан, скоріше, напівповний, аніж напівпорожній» – шанс кардинально змінитися українська правоохоронна система не втратила. В окремих напрямах спостерігаються успіхи, хоча так, чимало залишається проблемних невирішених питань.
– У чому, на вашу думку, полягає головна причина недостатньої ефективності кримінальних розслідувань?
Правоохоронці часто звинувачують один одного, замість того, щоб співпрацювати
– Треба посилити співпрацю між правоохоронними органами та збільшити рівень довіри між ними. Саме брак довіри між відомствами здивував мене, коли я тільки почав працювати в Україні. Є певне непорозуміння: правоохоронці часто звинувачують один одного, замість того, щоб співпрацювати.
Існують ще кілька важливих складових у забезпеченні якісного розслідування кримінальних справ. Це належна законодавча база, ефективна структура правоохоронних органів, професійний персонал.
– Наскільки в українському суспільстві нині довіряють або не довіряють правоохоронним органам? Вас, як голову європейської місії, запитую про це, оскільки наразі невідомо, щоб відповідні соціологічні опитування проводила, скажімо, Національна поліція.
Маємо деякі підстави для стурбованості, спостерігаючи досі значне зменшення рівня довіри українських громадян до правоохоронної системи
– Звісно, для власних цілей певний аналіз ми здійснюємо. Користуємось також і даними із відкритих публічних джерел. І так, ми маємо деякі підстави для стурбованості, спостерігаючи досі значне зменшення рівня довіри українських громадян до правоохоронної системи. Не змінилась довіра хіба що до прикордонної служби, котра також входить до структури Міністерства внутрішніх справ.
– Офіційні поліцейські звіти для ЗМІ, а відтак і для суспільства, це цифри, цифри, цифри. Кількість розкритих за певний період часу злочинів, повідомлень про підозру, рідше – скерованих до суд справ. Чи дає така статистика уявлення щодо ефективності роботи правоохоронців?
Якщо людина не почувається безпечно на вулиці чи у себе вдома, про ефективність роботи правоохоронців говорити складно
– Цифри в жодному разі не відображають реального стану речей. Тому враховувати виключно статистичні дані, як інструмент оцінки ефективності роботи відповідних інституцій, вважаю неправильним. Можете відзвітувати про розкриття 100% зареєстрованих злочинів. Але якщо людина не почувається безпечно на вулиці чи у себе вдома, про ефективність роботи правоохоронців говорити складно. Останнє, про що турбується громадянин, так це про кількість розкритих злочинів.
В країнах-членах ЄС використовуються дещо інші критерії для оцінювання роботи правоохоронних органів. Утім, для деяких цілей ми також використовуємо статистику – скажімо, для відстеження окремих категорій злочинів. Але головним критерієм залишається передусім довіра з боку громадян, їхнє відчуття захищеності, безпеки.
