Зміни в Україні після Євромайдану не завжди помітні, особливо старшому поколінню, тому що творять їх молоді люди, віку їхніх дітей та внуків, які вирішили змінити світ, почавши з себе. Ще менше про такі глибинні зміни, які відбуваються в Україні, знають за кордонами української держави, адже такі події, як відремонтовані будинки на лінії фронту, чи згуртована місцева громада, не потрапляють до головних новин. Тому представники трьох таких українських організацій приїхали до Чехії, щоб розповісти, чим вони займаються в Україні та підказати чеським українцям та чехам, котрі підтримують Україну, чим вони можуть бути корисні. Зустріч, що проходила в рамках проекту «Наш формат» громадської організації «Українська європейська перспектива» за фінансової підтримки посольства України в Чехії, відбувалася у самому центрі Праги, будинку «У кам’яного дзвона».
Коли у 2014 році українці в Краматорську чи Слов’янську опинилися без даху над головою через обстріли, інші українці на другому кінці України обмірковували, чим вони можуть допомогти. Поїхати і відремонтувати той дах своїми руками, здавалося було тим найменшим, чим львів’яни могли допомогти своїм краянам, розповідала у Празі активістка організації «Будуємо Україну разом» (БУР) Олександра Теслюк.
Невдовзі активісти БУРу перейшли від ремонтування будинків до «ремонтування» громади – створювали місця, де може зібратися активна місцева молодь, де можуть проходити лекції та тренінги. А вже в 2016 році, як сказала Олександра, БУРівці зрозуміли, що «ремонтувати» громади потрібно не лише на сході, але і по всій Україні. Так вони поширили діяльність організації на інші регіони – і на південь, і на центр, і на захід, де багато проблем виявилося дуже подібних з тими, що на сході, лише проявилися вони не так трагічно.
Нині, як розповіла Олександра Теслюк, вже не БУР шукає, кому потрібна допомога, а самі громади змагаються за можливість запросити активну молодь до себе і отримати від них не лише матеріальну допомогу, але і досвід будування довіри, досвід спільної дії, відчуття зв’язку з рештою України.
Про те, як важливо, щоб у тебе повірили інші, говорив колишній безхатченко, який не гребував і крадіжками, а тепер успішний власник бренду Сашко Горонді.
Молодий чоловік розповів про те, як втік із закарпатського міста, поневірявся у Львові, доки не знайшов дороги до спільноти «Оселя», яка допомагає людям не лише знайти дах над головою, але і своє місце у суспільстві.
Сашко дуже відверто розповів про те, як стояв на межі самогубства, але люди з мережі «Оселя» зуміли допомогти йому повірити в себе, навчили професії, показали, що світ відкритий, що в ньому є добрі люди. Нині Сашко не лише успішний бізнесмен, який шиє дизайнерські рюкзаки і торбинки, але і дає працю ще чотирьом особам. Він ще і волонтер, і мандрівник, який побував у 12 країнах, і тренер із соціального підприємництва.
«Однією з моїх мрій було поїхати автостопом в Норвегію за Полярне коло і повернутися через Скандинавію до Львова. Через організацію «Відкритий світ» я їздив до Америки, до Вашингтона, зустрічався з конгресменами, дізнавався про те, які є закони, і як вони працюють у галузі соціального підприємництва», – розповів Сашко Горонді.
Катерина Ганус із Української академії лідерства розповіла про освітній молодіжний проект, Українську академію лідерства, яка набирає ще зовсім молодих людей, більшість з них – прямо зі шкільної лави, і готує їх до того, щоб вони взяли на себе відповідальність за себе та свою країну. Академія, за словами Катерини Ганус, дає для цього необхідні знання, навички та контакти, аби молоді люди, які підуть в різні сфери життя, змогли стати каталізатором тих перетворень, яких потребує Україна.
Тренерка академії з Кременчука, яка зараз живе і працює в Миколаївському осередку УАЛ, каже, що осередки Академії поширилися вже на шість регіонів України. До підготовки майбутніх українських лідерів залучені викладачі кращих українських та закордонних університетів, лідери бізнесу та недержавних організацій. Майбутніх лідерів також вивозять на освітні експедиції до країн Європейського союзу та Ізраїлю, який і надихнув українських творців академії на її створення.
Катерина Ганус розповіла, що конкурс до УАЛ зріс до 17 осіб на місце, а вартість навчання сягає майже 12 тисяч доларів на рік, щоправда, для українців з України його спонсорують міжнародні та українські донори, включно з державою. Іноземні українці мають покрити майже половину цих витрат. Для того, щоб академія змогла поширитися на всі області України, Катерина Ганус закликала присутніх допомогти новій інституції пожертвами.
Після зустрічі з «дорослою аудиторією» в Празі Катерина Ганус завітала і до «цільової аудиторії» проектів УАЛ, до старшокласників Української суботньої школи у Празі, де вона говорила про те, що і українці, які виїхали з України, але зберегли зв’язок з нею, можуть вступати до УАЛ, який саме зараз розпочинає свій набір на наступний рік.
«Для дітей,батьки яких тільки нещодавно виїхали з України, було цікаво дізнатися про те, що там існують можливості, про які вони і не чули, – каже педагог Української суботньої школи, яка організовувала зустріч, Наталя Соловчук. – Проте сім’ї заробітчан, що ледь-ледь спинаються на ноги і мають допомагати ще і родичам в Україні, навряд чи зможуть фінансово «потягнути» ціни навчання академії, що розраховані на заможніші українські діаспори».
Тому, щоб посилити зв’язок з Україною дітей із заробітчанських діаспор, для того, щоб заохотити їх повертатися, на її думку, варто було б переглянути фінансові умови для них. «Адже зараз вони, на відміну від дітей, які живуть постійно в Україні, мали б сплатити чималу суму, якої в родини просто немає», – сказала Наталя Соловчук.
За словами організатора поїздки українських молодих лідерів, керівника проектів «Української європейської перспективи» Галини Андрейців, метою цих зустрічей якраз і було показати місцевим молодим українцям, які можливості існують в Україні, надихнути їх гуртуватися і перебирати досвід з України.
Мені прикро читати, що я «порохоботка», що в Україні нема перспектив і всі мають поголовно виїжджати. Тому ми і почали цей проект «Наш формат», щоб показувати позитивні зміниГалина Андрейців
«Ми тут маємо багато молодих людей, багато студентів, які рідко з’являються на наших акціях, і ми намагаємося їх згуртувати, зацікавити тим, що відбувається в Україні. Мені дуже прикро чути чи читати в коментарях на нашому порталі, що я «порохоботка», що в Україні нема жодних перспектив і всі мають поголовно виїжджати. Тому ми і почали цей проект «Наш формат», щоб показувати ті позитивні зміни, які відбуваються в Україні. І якщо там є класна креативна молодь, то її також треба сюди везти і показувати», – пояснила свій задум Галина Андрейців.
На зустріч з молодими українцями в Празі прийшли не лише українці, але і чехи, і навіть деякі російські активісти, для яких події в українській громаді є джерелом надії та натхнення.
Ще кілька днів цю зустріч вони активно коментували у соціальних мережах.
«Мене дуже тішить, що молоді люди залучаються, що вони не байдужі до того, в якому світі вони будуть жити і закладати свої родини», – написала Ольга Гавлічкова в коментарях до прямої трансляції на Facebook, яку вів чеський активіст Вацлав Боздєх.
«Презентація молодими українцями своїх проектів. Дуже важлива ініціатива – курси для пенсіонерів по початковій комп'ютерної грамотності, реєстрації в соціальних мережах і користування смартфонами. Цікаво, є такі курси в Москві? Питання до «мундепів» Юлія Галямін Ілля Яшин Костянтин Янкаускас. Якщо буде бажання, можу познайомити з тими, хто веде такі курси в Україні для обміну досвідом», – написав активіст празької російської демократичної громади, учасник багатьох українських заходів Антон Литвин.
На своїй сторінці в мережі Facebook Антон Литвин відзначив ще одну родзинку празької зустрічі – переклади на цій зустрічі з української на чеську здійснювала москвичка Александра Скорвід, яка вивчила обидві ці мови перебуваючи вже у Празі.
