За 5 років витрати державного бюджету на субсидії зросли у понад 7 разів. При цьому ціна природного газу для населення стала більшою також приблизно у 7 разів. Субсидії в Україні отримує практично третина громадян. Ті ж, хто їх не отримують за газ платять двічі: за власне споживання, та у вигляді податків, що формують державний бюджет.
На початку 2014 року, за даними «Нафтгазу України», за наявності лічильника, при умові споживання до 2 500 кубічних метрів за рік, 1 000 «кубів» коштувала домогосподарству 724 гривень 40 копійок. Але вже у другій половині 2014-го та ж кількість газу для обігріву домівки мала ціну – 1089 гривень.
На субсидії державний бюджет надав 9 670 483 600 гривень.
2015 року змінилася формула розрахунку вартості газу. Тоді мінімальною планкою для побутового споживання газу було визначено 1 200 кубічних метрів в опалювальний період і 200 в неопалювальний. За умови дотримання таких обсягів, тепер 1 000 «кубів» обходилася населенню вже у 3600 гривень.
На субсидії з держбюджету було витрачено 19 220 596 600 гривень.
2016-й почався без змін тарифів на газ, але вже у другій половині року, знову змінилися і ціна, і правила підрахунку: з червня були скасовані обмеження по обсягах використання та різниця у тарифах для обігріву і приготування їжі (за наявності лічильника). Тепер 1 000 кубічних метрів газу стала коштувати 6 879 гривень.
Уряд спростив порядок надання субсидій. Видатки державного бюджету зросли – на субсидії пішло 48 258 792 200 гривень.
2017 року зростання тарифів на газ уповільнилося. Ціна збільшилася у другій половині року до 6 957 гривень за 1 000 кубічних метрів газу.
Держбюджету субсидіювання споживачів обійшлося у 69 793 990 100 гривень.
Протягом 2018-го тариф лишався незмінним до листопада. А останні два місяці року рахунок за 1 000 «кубів» зріс до 8 548 гривень 92 копійок.
На оплату субсидій цього року державний бюджет передбачає 73 708 080 600 гривень.
За спожитий газ українці платять регіональним газорозподільним компаніям (облгази і міськгази). Вони ж отримують і кошти з дербюджету, якими оплачуться субсидії. За розподіл і транспортування газу ці компанії отримують винагороду у вигляді тарифу, який встановлює Національна комісія регулювання енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ).Розподіл газу – природна монополія. У кожному конкретному регіоні керувати мережами може тільки одна компанія.
Приблизно 70% розподілу газу в Україні контролює «Регіональна газова компанія» (РГК), яка належить Дмитру Фірташу. В групу РГК входять 20 операторів, половина від їхньої загальної кількості в країні. З 20 газорозподільчих компаній РГК 16 працюють на території областей – вони є крупними операторами.
Крім тих, що офіційно входять до групи РГК, ще п'ять операторів пов'язані з політичною групою, до якої входять сам Дмитро Фірташ та позафракційні народні депутати Юрій Бойко і Сергій Льовочкін.
Також серед власників облгазів є Віктор Попов, Ігор Учитель, Олексій Лелюк, Костянтин Бородін, Олег Іванющенко та інші.
