Скасувати геть усі реформи та доплачувати за утримання корів обіцяють деякі майбутні кандидати в президенти. Інші говорять про модернізацію української економіки, а є й такі, які взагалі уникають багато говорити на економічну тематику. Але всі вони сходяться на тому, що треба боротися з корупцією та збільшувати доходи українців. Шляхи пропонують різні. Радіо Свобода спробувало розібратися, у чому суть цих пропозицій, та чи є вони реалістичними і послідовними. Хоч Конституція України і покладає відповідальність за економічну політику на прем’єр-міністра, а не на президента, можна припустити, що насправді вплив глави держави на економічні процеси лишається істотним.
Вже є з чого робити висновки
Петро Порошенко у своїй передвиборчій риториці більше послуговується темами національного самовизначення, обороноздатності країни та релігії.
Економічна тематика в його заявах присутня здебільшого у вигляді звітів про досягнення. За словами Порошенка, за роки його президентства в Україні відбулося більше реформ, зокрема економічних, ніж за усі попередні роки незалежності.
Відтак можна припустити, що економічна політика Петра Порошенка та доля його участі в економічних процесах, в разі перемоги на президентських виборах 2019 року, продовжуватимуть нинішню лінію поведінки.
Без подробиць
Юрій Бойко не вдається в подробиці своїх поглядів на економіку. З його слів можна зрозуміти, що він планує зменшити витрати на українську армію, скасувавши військовий збір. Також обіцяє удвічі збільшити прожитковий мінімум. Яким чином відбудеться таке зростання заяв Бойка, зрозуміти важче. Можливо, як говорилося ним серед іншого, шляхом гарантування державних замовлень та інвестицій для «національного товаровиробника».
Хто цей товаровиробник Бойко поки не каже. Як не каже і програма його політичної сили, що означає намір «зняти політичні бар’єри для українських товарів та послуг на зовнішніх ринках», і яка саме сусідня країна ці «політичні бар’єри» створює.
Порятунок «бідних людей»
Юлія Тимошенко пропонує економічний курс України, який містить такі «нові» пропозиції, як мораторій на продаж земель, посилення ролі державного сектору і державного регулювання в економіці та боротьбу з тіньовою економікою і корупцією. Також серед пропонованого – припинення вимивання коштів з України, тобто деофшоризація.
Саме боротьба «з усім поганим» позиціонується як запорука зростання економіки.
В обмін на держрегуляцію бізнесменам «малим» та «середнім» Юлія Тимошенко пропонує лояльні податки.
Виборцям, для яких такі формулювання є надто складними та нецікавими, яких вочевидь більшість, Тимошенко обіцяє припинення «тарифного геноциду». Цей план мав би бути реалізований шляхом зниження тих таки тарифів та «списанням боргів з бідних людей за ЖКГ».
Водночас цей економічний курс не говорить про те, чи знову будуть дотуватися з держбюджету компанії, які надають комунальні послуги.
Не уточнюється, чи в такому разі знадобляться кредити МВФ, і чи вони будуть у випадку продовження мораторію на продаж земель.
Також відсутнє визначення того, хто саме ті «бідні люди», чиї борги мали б списати.
Широкий простір для розуміння
Андрій Садовий у своїх висловлюваннях на тему шляхів до економічного зростання України провідну роль відводить боротьбі з корупцією і «технологічній модернізації». Зазирнути глибше в наміри Садового щодо економічних перетворень можна лише за допомоги програми очолюваної ним партії.
Там можна знайти такий план: «зосередження зусиль та ресурсів на пріоритетах, які забезпечать створення якісних робочих місць, зростання експорту та імпортозаміщення».
Також у документі йдеться про «створення точок росту та інструментів розвитку – технологічних та індустріальних парків, експортно-кредитного агентства, банку розвитку і фонду модернізації».
Решта програмних засад щодо економіки лишають широкий простір для їхнього розуміння. Серед іншого: «звільнення малого і середнього бізнесу від кріпосництва фінансово-промислових груп шляхом запровадження реальної антимонопольної політики», «забезпечення доступної вартості фінансових ресурсів», а також «активна роль держави у світовій боротьбі за ресурси, інвестиції та ринки».
Такі «приземлені» поняття як «тарифи», «податки» та «продаж земель» не є частиною передвиборчої риторики Андрія Садового.
Десятикратна капіталізація
Анатолій Гриценко каже, що зняти мораторій на продаж земель в Україні можна буде тоді, коли її вартість сягне 10 тисяч євро за гектар.
Водночас він обіцяє продовжити співпрацю з МВФ. Але кредити цього донора скоро вже не знадобляться, переконує Гриценко.
Згідно з планами Анатолія Гриценка, в Україні має в 10 разів вирости капіталізація не лише земельних угідь, а практично усіх матеріальних об’єктів і навіть такого нематеріального поняття, як праця. Що, відповідно, має підняти рівень життя і поверне додому українців, змушених їздити на заробітки в Європу.
Крім того, Гриценко обіцяє істотне збільшення мінімальних зарплат та пенсій. 140 мільярдів гривень для цього виникнуть завдяки подоланню корупції на митниці, зазначає він.
Аби сталися такі економічні дива, Анатолій Гриценко вважає за необхідне: забезпечити захист прав власності, боротьбу з корупцією, справедливі суди, демонополізацію та деофшоризацію.
Водночас Гриценко обіцяє створити сприятливі умови для залучення внутрішніх інвестицій, забезпечивши, у першу чергу, «амністію/легалізацію грошових коштів/нерухомості громадян».
При цьому він заявляє, що знищить «як клас» олігархат, не уточнюючи, станеться це до обіцяних амністії та докапіталізації, чи після.
Корову в село
Олег Ляшко обіцяє унеможливити продаж земель, закріпивши відповідну норму в Конституції. Він же оприлюднив заяву: «Я поверну життя, роботу та корову в українське село!»
Згідно з постулатами заяви, кожна сім’я, що має корову, повинна отримати 5 тисяч гривень від держави.
Ті, хто збудує корівник, отримають від держави компенсацію – 50 відсотків вартості будівництва.
Хто придбає український трактор, сівалку, інший реманент, можливо, лопату, отримає 40 відсотків компенсації.
Сільськогосподарські кооперативи мають бути звільнені від оподаткування на п’ять років, а також отримати від держави допомогу у вигляді обладнання для виробництва.
Але Олег Ляшко дбає не лише про селян. За його словами, економіку піднімуть ремонт доріг та об’єктів житлово-комунального господарства. Цю проблему Ляшко пропонує вирішити за допомоги державних замовлень для «металургії та інших галузей економіки».
Чиїм саме металургійним підприємствам перепадуть замовлення від держави за рахунок її бюджету, Олег Ляшко не говорить. Він також не описує схем фінансування державою усіх обіцяних «коржиків» для селян.
Проти всіх реформ
Вадим Рабінович заявляє, що негайно скасує «усі реформи». Просто всі! Не уточнюючи, реформи якого періоду підлягатимуть ревізії. Відтак не можна виключати, що йдеться про всі перетворення від, скажімо 1991 року, або й раніше.
Це, на думку Рабіновича, дозволить утричі збільшити мінімальні зарплати та пенсії. А пенсіонерів ще й звільнити від оплати комунальних послуг. Також він заявляє, що відновить «конституційне право на безоплатне медичне обслуговування» та втричі зменшить комунальні тарифи.
Коли Вадим Рабінович деталізує процес скасування реформ, то його риторика зводиться до повернення у державну власність стратегічних об’єктів, зокрема, нафтової та газовидобувної промисловості.
Рабінович також замислив націоналізувати усі землі та здавати їх в оренду по 500 доларів за гектар. А ще більше грошей заробити на «законі про надсувору банківську таємницю», що нібито створить в Україні офшорні зони і притягне сюди всі гроші світу.
Президентські вибори в Україні мають відбутися 31 березня 2019 року.
