Лілія Горопашна
У Києві презентували дві фундаментальні праці дисидента Леоніда Плюща – літературознавче дослідження «Його таємниця, або «Прекрасна ложа» Хвильового» та мемуари «У карнавалі історії». Обидві книги є перевиданнями українського видавництва «Комора» за підтримки Українського культурного фонду.
Леоніда Плюща знайомі називають унікальною людиною. Відзначають і талант, і нестандартність мислення, і жагу до свободи. Свої думки щодо творчості автора у додатках та передмові до його мемуарів висловила українська письменниця, поетеса, есеїстка Оксана Забужко.
В незалежній Україні його бракувало несамовитоОксана Забужко
«Нас дійсно єднало 20 років, дуже своєрідної, попри різницю в одне покоління – він все-таки з покоління моїх батьків був, але дружби. Він був дуже товариською людиною, дуже соціальною і його дуже бракувало в Україні, в незалежній Україні, його бракувало несамовито», – розповідає Оксана Забужко.
Після розпаду СРСР Леонід Плющ неодноразово хотів повернутися до України, але тут для радянського дисидента, розповідають його друзі, не знайшлося ні житла, ні роботи. А от у 2014 році відмовитися від візиту він вже не зміг. За словами Оксани Забужко, Леонід Плющ намагався «увімкнути етичні рецептори населення на хвилі, розбурханій Майданом». Але лише зараз, на тлі останніх подій, вважають друзі письменника, суспільство нарешті зможе його зрозуміти.
Ось тепер, я думаю, цей досвід вчується, вслухається і вчитаєтьсяОксана Забужко
«Принаймні тепер, я думаю, тепер настав час, коли українське суспільство, яке досі усі ці 20 з гаком років незалежності жило, думаючи, що досвід Леоніда Плюща та його покоління нам не знадобиться, ось тепер, я думаю, цей досвід вчується, вслухається і вчитається. Тепер воно його нарешті, хай і після смерті, але почує», – зазначає українська письменниця.
Книга «У карнавалі історії» вперше була видана на Заході 1979 року одразу п'ятьма мовами – українською, англійською, французькою, італійською та російською. Мемуар-автобіографія належить до «золотого фонду» літератури антитоталітарного спротиву. У книзі – самоаналіз життєвого шляху Леоніда Плюща від повоєнного дитинства до дніпропетровської «психтюрми» (психіатричної лікарні із суворим наглядом – ред.), в якій автор опинився з початком репресій 1972 року. В описі книги зазначається, що «Леонід Плющ створив панорамний портрет цілого покоління «шістдесятників», які протистояли гіпнотичній владі авторитаризму». Видання подається в авторській редакції 2002 року.
«Леонід Плющ – це європейського рівня інтелектуал... Все те, що він писав, все те, що вже опубліковано чи ще буде опубліковано, там точно є надзвичайної цікавості і ваги прозріння, можливо, десь якісь надмірності, можливо, десь якість ризиковані твердження, але дуже багато цікавих фактів, цікавих спостережень», – говорить український літературознавець Ростислав Семків.
«Прекрасна ложа Хвильового» створювалася понад 20 років. Праця пропонує новий погляд на творчість українського письменника та 20-ті роки минулого сторіччя, зазначають редактори. У книзі наведений аналіз поезії та прози Хвильового, а також австрійського філософа-містика Рудольфа Штайнера. Антропософське вчення австрійця було популярним серед культурної еліти «Розстріляного відродження». У виданні збережені деякі особливості правопису автора, мовиться в описі.
Леонід Плющ – український математик, публіцист, літературознавець, правозахисник та дисидент. Випускник Одеського і Київського університетів наприкінці 1970-х зазнав гонінь радянської влади, вимушено емігрував до Франції. За кордоном займався переважно літературознавчою діяльністю. Серед найвідоміших його праць – «У карнавалі історії», «Вбивство поета Василя Стуса», «Екзод Тараса Шевченка», «Його таємниця, або «Прекрасна ложа» Хвильового», документально-аналітичний відеофільм «З Малоросії в Україну». Помер відомий літературознавець у 2015 році у віці 77 років.
Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED
