Вінничанка Лариса Полулях називає себе «волонтером зі стажем», оскільки представляє спільноту правозахисників та громадських активістів, котрі «знизу» «підштовхують» владу до праці на користь спільноти і міста. З початком Майдану та російської воєнної агресії проти України Полулях та її однодумці створили волонтерську організацію «Бойові бджоли» (Combat Bees), яка надає правову, соціальну та гуманітарну підтримку учасникам і ветеранам бойових дій на сході України. У розмові з Радіо Свобода Лариса Полулях розмірковує над проблемами, з якими нині. На п’ятому році війни, зіштовхуються учасники АТО (ООС), їхні рідні. А також волонтерське середовище.
– Якщо говорити про «Бойових бджіл», то наша спільнота – як і більшість волонтерських організацій та благодійних неурядових ініціатив – сформувалась під час Майдану, ми почали працювати «у тусовці» неурядової організації, котра опікується соціальними і правовими послугами. Потім була анексія Криму і початок бойових дій на Донбасі. Серед завдань відзначу допомогу армії, родинам загиблих бійців, хлопцям, які повертаються з війни з серйозними пораненнями та контузіями. У 2014 році по-своєму все було просто: є потреба – ти знайшов (купив) потрібну річ і відправив. Потім, оскільки «Бойові бджоли» працюють при громадській організації, яка опікується соціальними і правовими послугами, питаннями реабілітації – ми розробляли методики у цих сферах. Нині ж ми супроводжуємо ветеранів (соціально-правові справи) і далі продовжуємо "відправку - доставку" потрібних для фронту речей.
Нині супроводжуємо ветеранів по соціально-правових справах, плюс далі продовжуємо «відправку – доставку» потрібних для фронту речейЛариса Полулях
.
– З якими проблемами стикаєтесь?
– Дотепер ми не маємо у країні, яка воює, сталих протоколів та методик, які стосуються тієї ж психологічної чи медичної реабілітації ветеранів бойових дій. Тобто, не зрозуміло, чи відповідні процедури і програми мають бути єдиними для всієї країни, – чи кожна область або місто працюють зі своїми власними програмами. Ще одна проблема, яка не є новою, – це брак активної соціальної допомоги з боку місцевої влади.
Типова ситуація: ветеран не отримує пільги, тож треба підніматись, іти до місцевих чиновників і «вибивати» ці пільги. А от коли людина отримує повістку і йде до військкомату, то протокол витримано чітко, зате пільги після повернення з війни отримати цій людині складно – протоколу немає.
Не забуваймо, що у даному випадку чиновник не витримує вимог чинного законодавства, за яким ветеран бойових дій отримує і соціальні пільги, і медико-психологічну допомогу безкоштовно.
– Хто є автором назви «Бойові бджоли»?
– Взагалі, у нас спочатку назви не було, ми «не заморочувались» цим – аж одного дня добра дівчина Олена зі Львова намалювала нам логотип – бджілку. І багатьом нашим друзям бджілка сподобалась, користувачі соціальної мережі Facebook почали ставити лайки під нею. Ну, ми подумали трохи і погодились стати «бойовими бджілками», або ж Combat Bees.
– Скільки «бджілок» у вашому «вулику»?
– На сьогодні, до «вулика» з «бойовими бджолами» долучилися близько півтисячі людей у різних країнах світу, це і перекладачі, і фахівці ІТ-галузі, і медики. Вони примудряються діставати і пересилати нам речі та медикаменти, яких потребує наш військовий госпіталь у Вінниці, яких потребують військові медики на передовій. У нас, сказати б, мульти-дисциплінарна група.
І ми за цей час, від Майдану і дотепер, побачили: допомогу тим, хто повертається з війни та підтримку родинам загиблих воїнів надають насамперед активні громадяни, волонтери. І вже вони здебільшого підштовхують місцевих чиновників до праці для захисту соціальних прав і медико-соціальної реабілітації ветеранів АТО, до роботи з надання їм медико-соціальних послуг.
– А який варіант співпраці держави і громади вас би влаштував?
– А мені б дуже хотілось, щоб пропозиція йшла від держави. Ще я би хотіла побачити з боку держави активніше інформування ветеранів бойових дій, членів їхніх родин, сімей загиблих про те, що держава зобов’язується їм надати і щоб реально це все їм надавала.
Хотіла би побачити з боку держави активніше інформування ветеранів бойових дій про те, що держава зобов’язується їм надати і щоб реально це все їм надавалаЛариса Полулях
Візьмемо, наприклад, Вінниччину: у нашій області велика кількість учасників і ветеранів бойових дій є мешканцями сільської місцевості. Вони, як і кожен ветеран, потребують виконання державою своїх зобов’язань перед ними. А людині, яка мешкає у віддаленому від обласного або районного центру селі, дізнатись відповідну інформацію геть не так просто. Іноді у таких випадках я чую: «Це його, ветерана себто, проблема». Ні, це не його, а наша проблема – проблема держави та суспільства.