У Києві відкрилася фотовиставка «Татусі у фокусі». Українські фотографи знімали батьків з передчасно народженими дітьми під час перебування у відділеннях виходжування недоношених малюків. Організатори кажуть, таким чином намагалися спростувати стереотип, що дітьми має займатися лише жінка та продемонструвати важливість батька у вихованні малечі.
Маленька Марія народилася на 26 тижні вагою 850 грамів і зростом у 31 сантиметр. Як і всі передчасно народжені діти, деякий час перебувала у боксі, що дуже ій не подобався, розповідає батько Володимир. Заспокоювалась малеча лише лежачи на татусеві за методикою «кенгуру». Володимир зізнається, хоча він – тато «з досвідом» і має ще трьох дітей, лише зараз відчув, як важливо, коли батьки вдвох піклуються про дитину.
«Нетерплячки» – це з першого дня безсонні ночі. Це неймовірний розклад дня з купою відповідальних справ, у яких є конкретний час виконання. Ми були вдвох поруч з дитиною весь час, один одному допомагали і все рівно спали максимум 1-2 години на добу. А уявіть, як важко, коли мама сама», – розповідає Володимир.
Зараз Марії 8 місяців. За цей час уже багато подорожувала: проїхала 5 тисяч кілометрів, побувала в Польші, Німеччині, Румунії, Чехії та Словаччині. І взагалі вона справжня леді, сміються батьки. Любить бути в центрі уваги, шопінг та обійми з рідними.
Анастасія Решавська – одна з фотографів, чиї світлини показують історію родини з передчасно народженою дитиною. Два роки тому на місці свого героя-батька була і сама Анастасія. Її донька Мія народилася на 31 тижні і важила трохи більше півтора кілограми. Уже на другий день у дівчини виявили складну патологію шлунку, після операції тривалий час була на штучній вентиляції легенів та внутрішньовенному харчуванні. Не здатися, не впасти в розпач, не дозволив чоловік Петро, який постійно був поруч.
«Насправді батько – це більше організатор. Потрібно знайти необхідні препарати, про щось домовитися, побігати містом. І всі ці пошуки мають конкретні строки. Ти маєш отримати перелік ліків, знайти, купити, принести, бігти далі. Як це може зробити мама, яка тільки народила і знаходиться в пологовому відділенні? Звичайно, їй одній важко», – розповідає Петро.
Навіть коли вже втрьох приїхали додому, все рівно допомагали один одному з дитиною, каже Анастасія. Саме такі стосунки й намагалася передати своєю фотографією.
«Багато чоловіків вважають, що ці дотики та обійми для малечі нічого не значать. Вона ж нічого не розуміє й не згадає, кажуть вони. Але насправді це не так. Дуже хотілося показати, що дітки відчувають і маму, і тата. І що ця близькість між малюком та батьком важлива», – каже Анастасія.
Зараз Мії 2,2 роки. Вона не уявляє свого життя без музики й любить танцювати. У дитячому садку навіть впевнені, що вона буде солісткою всіх свят, адже легко запам'ятовує будь-які танцювальні «па». Мія починає говорити. Їй не подобаються легкі слова, наприклад, «дай» чи «на», натомість виговорити «динозавр» чи «крокодил» – це задоволення.
Батько має бути поруч з мамою, запевняють організатори виставки «Татусі у фокусі». Кажуть,намагалися донести, що тато – це «ще одна планета в невеличкій галактиці маленької дитини». Він ніжний, турботливий і завжди захистить. Він також має обов'язково брати участь у вихованні дитини.
«Усі звикли, що мама займається дитиною. Це вже норма. Проте чомусь не акцентують увагу на татові, який після роботи, незважаючи на втому, свій стан здоров’я, приїжджає і підтримує діток та дружини. Він робить усе, щоб родині було комфортніше й уже найближчим часом можна було б забрати їх додому з лікарні. Якщо тато перебуває поруч з дитиною на ранніх термінах, то це зміцнює психоемоційний та фізичний зв'язок між батьками та дитиною. Такі родини стають міцнішими. Тато стає більш компетентним в догляді за малюком», – розповідає організатор виставки Олена Бондар.
Руйнування стереотипу, що жінка доглядає за дитиною, а чоловік працює, це питання розвитку країни, каже заступник міністра охорони здоров’я України Олександр Лінчевський.
«Коли ми говоримо про роль батьків у сім’ї, потрібно пам'ятати: виховання, догляд та виходжування дитини – це не материнський обов'язок, це сімейний. Щойно ми стаємо суспільством, де на рівних можливостях може реалізуватися і жінка, і чоловік, від цього виграє все суспільство», – каже Олександр Лінчевський.
За словами організаторів, виставка триватиме майже місяць, але вже зараз є герої для нових фотоісторій.
