Російська імперія завжди використовувала Московський патріархат як інструмент впливу на Україну, стверджує дописувач «Голосу України». Впродовж століть Москва, прагнучи повної ідентифікації українського православ'я з російським, вела боротьбу з виявами української національної самобутності, знищуючи її інтелектуальну власність – здібних учених і високоосвічених священиків. Натомість присилала російських, як наслідок: наслані сюди «батюшки» русифікували Україну. Царат більше не довіряв Київську митрополичу кафедру етнічним українцям із «могилянської школи духовності й мазепинської школи думання». Кафедру посідали етнічні росіяни, що зовсім не цікавилися життям краю. Для них Київська митрополія була лише сходинкою до Московської чи Петербурзької. Політика денаціоналізації Української Церкви давала свої результати: по містах і селах ширилася заборона будувати церкви і малювати ікони в українському стилі, з хорів зник багатоголосий партесний спів, відомий далеко за межами України. Заборонялося дотримуватись звичаїв, що відрізняли українське Богослужіння від московського, у храмах запанувала чужа мова, – наголошує експерт видання. І нагадує, що чи не найбільших руйнувань Українська церква, зазнала після Жовтневого перевороту більшовиків. При ЦК більшовицької партії утворюється антирелігійна комісія, яка планувала й організовувала боротьбу на всій території країни. Докладніше йдеться в статті «Українська церква і московські міфи».
Сьогодні Україна, як і світ загалом, переповнені інформаційними «бульбашками». Цьому сприяє поширення соціальних мереж, які формують суспільну думку швидше, аніж ЗМІ встигають про це написати. Боротися з фейковими новинами, які з’явилися нещодавно, ще можливо, переконує газета «Україна молода». А от що робити з речами, які роками укорінювалися у свідомості людей? У статті «Крим і Південь України – простір культур» йдеться про те, що через проросійські організації та агентства там проводилася чітка кампанія, метою якої було відірвати Крим від України. За цей час сформувалася величезна кількість міфів. Вони існували та артикулювалися до 2014 року. Зараз необхідно формувати інший наратив, який викриває правду, яка замовчувалася до трагічних подій. Про неї нагадують експерти газети.
Про МВФ, підвищення ціни на газ і зовнішній борг розповідає в газеті «День» президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар. Він вважає, що уникнути підняття цін на газ не можна було. А якщо уявити ситуацію, що уряд вперся би залізобетонно та сказав, що ніякого підвищення не буде, це обернулося б фінансовим обвалом з куди більш серйозними наслідками, ніж можна собі уявити. Звісно, було би добре відмовитися від співпраці з МВФ, зазначає експерт. Однак у режимі, що сьогодні співпрацюємо, а завтра ні, існувати не вийде. Для цього треба припинити брати гроші в борг, повернути кредити, згідно з графіком погашення, які набрала Україна, і можна говорити, що не потрібна співпраця з МВФ. Так зробили свого часу країни Центральної Європи, але вони брали гроші МВФ, щоб вирішити проблему та забути про неї, повернути гроші, подякувати і на цьому все. А Київ розтягнув собі це «задоволення» на десятиліття. Просто бере гроші МВФ, щоб покрити попередні борги та не робити болісних реформ чи мінімізувати їх. На цьому наголошується в матеріалі «Рішення краще з гірших».
Подорожчання газу для населення та виплата субсидій українцям можуть пробити фатальну «діру» у Держбюджеті-2019. Уряд пропонує, щоб субсидії оплатив «Нафтогаз» та інші державні підприємства. Зокрема, як зазначає газета «Україна молода», «Нафтогаз України» наступного року зобов’яжуть перерахувати в бюджет 90% прибутку замість 75%. Наскільки це допоможе залатати бюджетні «діри», видання розповідає в публікації «Чек за банкет».
