У Дніпрі ентузіасти створили інтернет-проект «Стоп совок!» про недекомунізовані об’єкти по всій Україні. За три місяці разом з користувачами ініціатори зібрали інформацію та позначили на інтерактивній мапі понад сто таких об’єктів. Паралельно вони надсилають звернення місцевої влади про необхідність демонтажу, у деяких випадках – результат ефективний. Значною мірою «червоними» досі залишаються міста на сході та півдні України, а найбільш кричущий випадок – бюст Леніна, який не хочуть прибирати, – зафіксували на Полтавщині. Між тим анексований Росією Крим й окупована частина Донбасу, де декомунізація не тільки не розпочиналась, а навпаки, там йде процес «радянізації», – на мапі активістів є «білою» плямою.
Один зі співавторів проекту «Стоп совок!», громадський активіст і депутат райради Кирило Дороленко у своєму Чечелівському районі Дніпра знав усі об’єкти, які треба було декомунізувати. Не без тиску депутатів та громадськості їх демонтували, як і належить, за законом.
А втім, ситуація в деяких інших куточках Дніпра та України інакша, каже Кирило Дороленко: недекомунізованими лишаються десятки великих об’єктів, як-то пам’ятники, бюсти та меморіальні дошки, і сотні невеликих – елементів «декору» споруд. Їх, як наголошують активісти, також належить зняти.
Недекомунізований Ленін як «місцевий герой» на Полтавщині?
За три місяці роботи за допомогою користувачів інтернету ініціатори проекту зібрали інформацію щодо «забутих» об’єктів у регіонах України й позначили на карті «зірочками». Зокрема, до 20 позначок є у Дніпропетровської області, сім – у самому Дніпрі.
«Недопрацьованими» активісти вважають пам’ятник «героям революції» на лівому березі, бюст радянському партійному і державному діячеві Олексію Федорову на центральному проспекті, бюст Леоніда Брежнєва на меморіальному будинку, бетонну брилу до 50-річчя «жовтневої революції» біля історичного музею тощо. У міськраді Дніпра пообіцяли розглянути це питання в архітектурній комісії.
Найбільше «червоних» позначок виявилось у сусідів зі сходу та півдня – Харкова та Одеси, розповідає Кирило Дороленко. Але найпоказовіший випадок зафіксували в селі на Полтавщині. Там влада досі відмовляється прибирати «Ілліча», пояснюючи, що це «місцевий герой».
У селі Круподеринці знайшли погруддя Леніна. Там пояснили, що свого часу Ленін у цьому селі був обраний «почесним головою». Заочно, бо він же ні разу не був в УкраїніКирило Дороленко
«У селі Круподеринці знайшли погруддя Леніна і цей епізод дуже серйозно «вистрілив». Журналісти провели розслідування. Ми також намагались з’ясувати, чому Ленін досі стоїть. Там пояснили, що, виявляється, свого часу Ленін у цьому селі був обраний «почесним головою». Заочно, бо він же ні разу не був в Україні. І якщо погруддя зараз приберуть, то це ж «їхня історія»… Поліція зробила вигляд, що до них ніхто не звертався. Наразі обговорюється питання, що, можливо, треба їхати туди чи «небайдужим громадянам», чи «поганій погоді» і демонтувати цей пам’ятник. Цікаво, що в цьому ж селі під час розслідування журналісти виявили ще й пам’ятник Фрунзе. Але він виявився «поза балансом», – зазначив Кирило Дороленко.
Шанувальники «німецького філософа Карла Маркса» в Лисичанську
Загалом громадські активісти отримали реакцію на менш ніж половину своїх звернень щодо недекомунізованих об’єктів. Позитивний приклад – Запоріжжя: там балансоутримувач – залізниця – не тільки дослухався до поради демонтувати зірку з серпом і молотом на станції, а й відзвітував листом зі світлинами.
А втім, розказують активісти, є міста, які під різними приводами вперто відмовляються від декомунізації, серед таких – Бердичів, Лубни, Лисичанськ.
Виявляється, що в деяких регіонах закони України можна не виконувати, а на місцевому рівні голосувати, не голосуватиКирило Дороленко
«У Лисичанську було питання щодо пам’ятника Карлу Марксу, то місцева влада нам відповіла: він не підпадає під закон «про декомунізацію», бо Карл Маркс жив до того, як була створена Комуністична партія. Вони його сприймають як німецького філософа і навіть провели опитування мешканців, які сказали, що не треба зносити. З більшості міст півдня пишуть про те, що вони будуть виносити це питання на місцеві сесії. Тобто виявляється, що в деяких регіонах закони України можна не виконувати, а на місцевому рівні голосувати, не голосувати… Мені ця позиція незрозуміла. Але з нашою допомогою вже більше десятка об’єктів прибрали, і ми це вважаємо непоганим результатом», – зауважив Кирило Дороленко.
Як бути з Жуковим і Ватутіним?
Усю інформацію про недекомунізовані об’єкти, які користувачі викладають на сайті, ініціатори проекту перевіряють. Технічний керівник проекту Михайло Іванов зауважує: траплялись випадки додавання «фейкових» пам’ятників, зокрема, користувачами з Росії, або й просто помилок. Іноді люди вважають за недекомунізовані об’єкти, що увічнюють пам’ять про Другу світову війну. Спірними вважають пам’ятники радянським полководцям, як-то Жуков чи Ватутін, – щодо них чекають роз’яснень Українського інституту національної пам’яті.
Як зауважує технічний керівник, сайт постійно удосконалюють. Невдовзі щодо кожного об’єкта буде відображена вся статистика звернень і реакція влади. Щодо пам’ятників, демонтаж яких саботується, активісти звертатимуться до поліції.
У цілій низці випадків місцева влада свідомо саботує процесМихайло Іванов
«Коли ми робили цей проект, то думали, що його метою буде «продавити» декомунізацію, яка в деяких місцях пробуксовувала. Але, як виявилось, у цілій низці випадків ми зіштовхнулись з конфліктом цінностей, коли місцева влада свідомо саботує процес», – вважає Михайло Іванов.
Чи не буде сприйматись позначка про відсутність реакції влади щодо певного об’єкту як команда «фас» для радикалів? На це запитання Радіо Свобода технічний керівник відповів так: «Не треба створювати ілюзій, що ось ми покажемо, що десь не виконується законодавство, і всі зразу на місці кинуться виправляти. Такого не буде. Наша мета – висвітлити проблему. Висвітлити проблему – це вже наполовину її вирішити».
Недекомунізовані Крим і непідконтрольний Донбас
Між тим анексований Крим, де декомунізація не те, що не розпочиналась, а навпаки – йде процес «радянізації», на мапі активістів все ще є «білою» плямою. Ініціатори кажуть, не хочуть залучати місцевих жителів до збору інформації про радянські пам’ятники – з міркувань їхньої ж безпеки. Згодом самі заповнять прогалину даними з відкритих джерел. Те саме – і щодо частини територій Донбасу, яка нині окупована російськими гібридними силами.
Активісти також звернулись до Інституту національної пам’яті з проханням підтримати проект.
Верховна Рада у квітні 2015 року ухвалила урядовий законопроект про засудження комуністичного й нацистського тоталітарних режимів, заборонила їхню пропаганду й символіку. Згідно із законом, символіка і пропаганда нацизму, націонал-соціалізму, цих цінностей, будь-яка діяльність нацистських, фашистських угруповань в Україні забороняються.
У лютому 2018 року директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович заявив, що декомунізація в Україні фактично завершена.
