29 вересня в Україні – День пам’яті трагедії Бабиного Яру. Традиційно, цього дня до пам’ятних знаків у Бабиному Яру очільники України, Києва, єврейської і ромської общин, політики і громадські активісти приносять вінки, схиляють голови перед пам’яттю тисяч знищених нацистами у цьому місці людей. І розходяться, залишаючи Бабин Яр наодинці з його проблемами, серед яких чи не найболючіша – яким має бути це місце як уособлення людської пам’яті: чи тут має постати меморіал пам’яті Голокосту, чи це місце має перетворитись на символ людоненависницької політики тоталітарних режимів у цілому?
На території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» на сьогодні встановлені пам’ятники та пам’ятні знаки, які нагадують про події нацистської окупації Києва, коли в урочищі розстрілювали людей за етнічною ознакою (євреїв та ромів), діячів ОУН та радянських військовополонених, психічно хворих і порушників комендантської години… Для світової спільноти Бабин Яр – один із символів Голокосту: лише упродовж двох днів, 29-30 вересня 1941 року, нацисти розстріляли тут понад тридцять тисяч євреїв.
Але нині Бабин Яр нагадує звичайний парк, в якому просто розміщені кілька пам’ятних знаків: тут щодня гуляють люди, і, на жаль, тут місцева молодь вживає алкогольні напої просто біля пам’ятників, тут люди вигулюють домашніх улюбленців-песиків, за якими і не думають прибирати, тощо. За спостереженнями директора заповідника Бориса Глазунова, до заповідної території люди здебільшого ставляться як до міського парку, а не до зони пам’яті.
Два роки тому, відзначаючи 75-і роковини трагедії Бабиного Яру, президент України Петро Порошенко ініціював створення Меморіалу жертвам Голокосту; подібні ініціативи раніше висували представники єврейської та української інтелектуальної спільнот, наголошуючи, тим не менше, що створення меморіального місця – справа державної ваги.
Перші кроки зроблено: Кабінет міністрів України у липні цього року затвердив план з розвитку заповідника «Бабин Яр», яким передбачено, серед іншого, створити Музей історії Бабиного Яру. Урядовці пропонують провести міжнародний архітектурний конкурс, а також провести роботи задля уточнення меж та зон охорони і скласти реєстр пам’ятників й інших об’єктів, які існують на території заповідника.
Заповідник «Бабин Яр»: замовник – держава, інвестор – меценат
У випадку з Бабиним Яром мова іде про частину національної історії України, котра є частиною історії європейської і світової»Анатолій Подольський
Саме держава повинна бути замовником та ідеологом майбутнього меморіалу, вважають українські та єврейські науковці. Як зауважив керівник Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський, розробляти відповідну концепцію повинні українські фахівці з колегами з інших країн, а не навпаки, фінансувати такі проекти має «українська держава з можливим залученням приватних, міжнародних фондів, і аж ніяк не навпаки».
«Не варто забувати: у випадку з Бабиним Яром мова іде про частину національної історії України, котра є частиною історії європейської і світової», – пояснив науковець у розмові з Радіо Свобода.
Раніше державі свої пропозиції пропонували вчені, представники єврейської спільноти і міжнародні організації. Серед них і проект створення меморіального парку «Бабин Яр – Дорогожицький некрополь»: до 75 роковин трагедії, у вересні 2016 року, у Києві були представлені кращі роботи учасників міжнародного архітектурного конкурсу.
Як розповів Радіо Свобода дослідник проблематики Бабиного Яру Віталій Нахманович, проект з умовною назвою «Бабин Яр – Дорогожицький некрополь» ініціювали громадський комітет «Бабин Яр» та ВААД-Україна, його здійснює міжнародна організація «Українсько-єврейська зустріч» (Ukrainian-Jewish Encounter).
«Ідея така: створити меморіальний парк на території Бабиного Яру та прилеглих до нього кладовищ. На сьогодні, як мені відомо, реалізація проекту призупинена, через брак реакції на нього представників влади», – зауважив Нахманович.
Свій міжнародний архітектурний конкурс планують оголосити до кінця цього року у міжнародному «Меморіальному центрі Голокосту «Бабин Яр», про що його виконавчий директор Яна Баринова повідомила Радіо Свобода. Також центр веде переговори з київською владою на отримання додаткових земельних ділянок для створення необхідної інфраструктури. За словами Баринової, міжнародна група у складі науковців та меценатів, яка опікується проектом, бачить у складі Меморіалу не лише музей.
«Це буде меморіальний центр великого масштабу, йому потрібні приміщення не лише для музейного, освітнього, власне меморіального центру, а й для адміністративних служб. Потрібен і паркінг. На сьогодні зрозуміло, що меморіал з основною експозицією буде розміщуватись на тій ділянці, яку місто нам передало, а для приміщення, де працюватимуть науковці, стажери, потрібні додаткові площі», – розповідає Баринова.
Завдання «Меморіалу жертвам Голокосту «Бабин Яр» – не лише вшановувати пам’ять загиблих, а і створити наукові та освітні потужності з вивчення Голокосту, представити інформаційний та освітній продукт людям різного віку, з різним рівнем знань, з різних країн, додає Баринова.
Історик і публіцист Олександр Палій у розмові з Радіо Свобода наголосив на тому, що вирішувати питання, яким має бути Бабин Яр у майбутньому – справа української та єврейської інтелігенції. Питання побудови Меморіалу треба «віддати у руки» єврейським інтелектуалам – мешканцям Києва, пропонує він.
«Усі рішення щодо ідеологічного наповнення та архітектурного рішення Меморіалу мають бути ухвалені виключно після узгодження з центральною та київською владою, з пулом української та єврейської інтелігенції. А іноземні олігархи, особливо з Росії, за бажання можуть інвестувати проект побудови Меморіалу, без права брати участь в ухваленні рішень», – наголосив Палій.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Меморіал у Бабиному Яру має створювати Україна, а не російські олігархи – Зісельс
