Дві третини українців хочуть радикального оновлення постатей лідерів на «політичній шахівниці», переконують соціологи. Більшість сподівається на вибори, які, мовляв, сприятимуть позитивним змінам у владі. Це антинаукова фантастика, стверджує газета «День». Автори статті Сергій Грабовський та Ігор Лосєв наголошують, що вибори за нинішніх обставин не поліпшать, а різко погіршать якість найвищих владних структур. Проросійські популісти-демагоги крок за кроком підвищують свої рейтинги, хоча їм наразі довіряє не більша кількість українців, ніж можновладцям. При цьому розчарована і дезорієнтована частина суспільства покладає надії щодо соціальної справедливості на політиків-мільярдерів з обойми Кучми та Януковича, наголошує дописувач. У нинішній час нація замість «вічних революціонерів», тим паче демагогів, потребує реальних і жорстких реформаторів, здатних методами еволюції довершити революційні завдання. Необхідне використання можливостей авторитарного правління для здійснення назрілих соціальних і політичних трансформацій, коли перетворення реалізуються, може, і болісно, але швидко й без зайвого базікання, без нескінченних дискусій ні про що та демонстрації нерішучості. На цьому наголошується в статті «В очікуванні на Генерала?»
«Чим закінчиться новітня справа Василя Стуса?». У статті під таким заголовком газета «Голос України» коментує скандал довкола фільму «Птах душі» про поета-дисидента. Видання зазначає, що видалену раніше сцену за участю адвоката Стуса – Віктора Медведчука вирішено дозняти. Мовляв, її справді видалили з огляду на хронометраж, а також «розуміючи, що картина виходитиме в прокат у розпал передвиборчої кампанії». Судилище над Василем Стусом відбувалося восени 1980 року, нагадує видання. У житті поета цей процес був не першим, але став останнім. На той момент йому було лише 42 роки. Віктору Медведчуку – 26. Юридичний виш він закінчив лише за два роки до цього, але вже мав у «послужному списку» засудженого поета Юрія Литвина. Утім, вирок поетові навряд чи залежав від адвокатської вправності Медведчука, зазначає видання. Однак історія є історією. І в ній назавжди залишаться слова тодішнього адвоката Медведчука про свого підсудного: «кваліфікацію дій вважаю вірною». Вони зафіксовані в матеріалах справи. Історія часто повторюється. Чомусь доля Василя Стуса виринула на поверхню влітку 2018-го, хоч мала б з'явитися на слуху взимку 2019-го. Через кілька років після вироку поет помер у засланні. Існують різні версії його смерті. Офіційний запис – «зупинка серця». А перед тим він оголосив голодовку. Нині в російській тюрмі борються за волю України нові бранці Кремля. Олег Сенцов голодує вже 94-й день, Володимир Балух – 150-й.
Проти України останнім часом висувалося чимало звинувачень. Як пише газета «День», сьогодні у східноєвропейських країнах спостерігається така тенденція: будь-яку біду, будь-яку провину ставлять на карб Україні. Цього разу Україна, за твердженням лідера чеських комуністів Войтеха Філіпа, винна у придушенні «Празької весни» 1968 року. Бо, мовляв, тоді в політбюро ЦК Компартії Радянського Союзу був лише один росіянин, а тодішній радянський лідер був українець Леонід Брежнєв. Ще з радянських часів комуністи і дуже багато лівих у світі звикли розглядати всі глобальні процеси як протистояння двох полюсів: СРСР – полюс добра, США – полюс зла. Радянського Союзу немає ще з 1991 року, але «полюс зла» нікуди не подівся, і комуністи, як і раніше, вбачають сенс свого існування в боротьбі з ним. Загадкова ліва душа непередбачувана – вона, як і раніше, схиляється до Росії. І шукає зло у всьому, що має хоча б віддалений стосунок до Америки – зокрема в Україні, наголошує видання.
В Україні очікують якщо не рекордний, то все ж таки доволі непоганий урожай сільськогосподарських культур, констатує газета «Україна молода». Відтак перед українськими аграріями відкриваються хороші перспективи збуту своєї продукції. На руку їм може зіграти і той факт, що посуха, яка цьогоріч спустошила поля західноєвропейських держав, може спричинити зростання цін на продовольство. Таким чином, українські фермери чи не вперше мають шанс непогано заробити на своєму врожаї. Безсумнівний плюс – для валютного ринку: до України, можливо, надійде значно більше валюти, що має – якщо не буде інших, протилежних, чинників – стабілізувати курс гривні. Утім, як зазначає газета, без ложки дьогтю таки не обійшлося: оскільки левова частка зібраного на українських полях буде продана за кордон і за валюту, то і на внутрішньому ринку ціна аграрної продукції також зросте. А це означатиме не тільки подорожчання, а й, назагал, зростання інфляції. Докладніше йдеться в публікації «Виростити – і вижити...»
