Ірина Кононенко, Андрій Лисак
Дитячий військово-патріотичний табір «Азовець» – один з найбільш неоднозначних в Україні. Його звинувачують у надмірній мілітаризації. Щорічно тисячі українських дітей замість бабусиного села їдуть в табір на курси молодого бійця. Тут немає гаджетів, телевізорів і телефонів, але є дисципліна, фізичні навантаження і «заповіді націоналіста».
«До нас приїжджають діти від 9 до 17 років. Наше завдання – і це дуже важливо для розвитку країни – виростити покоління дітей, які будуть критично мислити, любити Україну», – каже Ольга Вус, вихователь «Юнацького корпусу».
Табір влаштований за прикладом козацької держави. Весь день, від підйому і до відбою, діти ходять із особистою «зброєю» – дерев’яним муляжем АК-47.
«Такі табори дітям показують, з чим ми можемо зустрітися в майбутньому. Самостійність, відповідальність за колектив», – вважає Ілля з позивним «Єнот».
Тут імена змінюють на позивні. Брати з Черкас Ілля і Андрій – тепер «Єнот» і «Близнюк». У цьому таборі вони вже вп’яте. Другий рік поспіль сюди приїжджає і 13-річний Микита з позивним «Яструб». Найбільше його вразили уроки стрільби з пневматичної гвинтівки.
«Це дуже круто. Якщо треба буде йти на війну, то це стане в нагоді. Мене запитають, чи вмію я стріляти, я зможу відповісти «так», тому що мене навчили в таборі», – каже «Яструб».
Більшість, каже Ольга Вус, проситься в «Національні дружини» (організоване націоналістами з «Азова» вуличне об’єднання, яке, за їхніми словами, бореться з наркопритонами, алкоголізмом, заворушеннями і є «допоміжною силою» поліції – хоча очільник МВС України Арсен Аваков заявляв, що «Нацдружини» можуть існувати як громадянські організації, ніяких мілітарних рухів в Україні не може бути) або «Юнацький корпус» – з цих організацій більшість вожатих табору «Азовець».
«Зі старших загонів 95% дітей залишають телефони, щоб з ними зв’язувалися, або вже заповнюють заяву на вступ у громадську організацію», – каже Ольга Вус, вихователь «Юнацького корпусу».
«Юнацький корпус» – громадська організація, яка займається патріотичним вихованням молоді, своєрідна «первинка» для «азовського» руху «Нацдружин».
«Проблема «Нацдружин» у тому, що за ними вже є погром ромського табору. Є ймовірність, що вони будуть займатися рейдерством або рекетом. Якесь парамілітарне об’єднання піде до когось на службу і буде відпрацьовувати політичні замовлення», – каже Ганна Гриценко, дослідниця правих рухів України.
Психолог Юлія Святенко зазначає: у віці від 10 років у підлітків формуються нові цінності, і їм особливо легко прищепити звичку до зброї, готовність підкорятися старшим і маніпулювати їхньою думкою.
«Патріотизм – це таке красиве слово, яким у нашій країні так само часто маніпулюють, як і Біблією. Тобто Біблію кожен трактує так, як зручно, як вигідно. Так само під соусом патріотизму відкривається дуже багато таборів. Тобто нас об’єднує патріотизм у тому, проти кого ми дружимо», – вважає Святенко.
Тим часом кількість охочих потрапити в табір «Азовець» і потім у «Нацдружини» з кожним роком тільки зростає.
