Перед початком другого дня саміту НАТО у Брюсселі президент США Дональд Трамп знову повернувся до критики Німеччини, хоча попереднього дня заявив журналістам після переговорів з канцлером Анґелою Меркель, що відносини між двома країнами «грандіозні».
Американський президент написав зранку в четвер у твітері, що «Німеччина почала щойно платити Росії, країні, від якої вона хоче захисту, мільярди доларів за енергію з нових трубопроводів із Росії».
Далі у дописі він повторив докори Німеччині за те, що країна не виділяє на оборону 2% ВВП, як це зобов’язалися робити усі члени альянсу.
Трамп почав шквал осуду Берліна ще напередодні, коли у середу на сніданку з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенберґом назвав Німеччину «заручницею» Росії через її, як було сказано, велику залежність від російських енергоносіїв.
Згодом у той день Дональд Трамп окремо зустрічався з Анґелою Меркель і сказав після розмови, що його стосунки з нею дуже гарні, а відносини США та Німеччини – «грандіозні».
Сидячи поруч, керівники двох країн не показали жодних ознак розбіжностей, але і не розповіли журналістам подробиць розмови, у якій, як було повідомлено згодом, йшлося про проект побудови російського газопроводу до Німеччини «Північний потік-2», про видатки на оборону і про торгівлю.
Єнс Столтенберґ змушений визнавати, що серед союзників НАТО існують розбіжності у певних питаннях, але він підкреслив, що 29 країн усвідомлюють важливість солідарності для збереження безпрецедентного періоду миру у західній півкулі, що панує з часів створення трансатлантичного альянсу.
Американський політичний аналітик Деймон Вілсон вказав у Брюсселі, що, попри «гострі слова» Трампа у перший день саміту, також була узгоджена декларація саміту, яка засвідчила «спільне послання на адресу Росії», а вечеря лідерів країн НАТО у середу «справляла враження родинної вечері між союзниками».
Газові запитання до Німеччини
Неофіційні джерела й коментатори визнають, що деякі союзники в НАТО не погоджуються з тим, що американський президент прямо пов’язує питання безпеки і торгівлі.
Але тема побудови російського газопроводу «Північний потік-2» хвилює багатьох європейців і віддавна викликала осуд із боку Польщі та інших країн північного сходу Європи – навіть у самій Німеччині.
Україна втратить мільярди доларів у результаті прогнозованого різкого скорочення транзиту російського газу до Європи через українську територію.
Дехто у Києві стверджує, що, отримавши альтернативні шляхи транспортування газу на захід континенту, Кремль зможе розширити агресію проти України, гарантуючи при цьому важливі для російського бюджету надходження від експорту газу на захід.
Анґела Меркель та інші прихильники «Північного потоку-2» наполягають, що цей трубопровід – просто комерційний проект, хоча й визнавала, що у межах проекту Україна та Польща повинні отримати певні транзитні гарантії.
Символом політизації економічної співпраці Німеччини з Росією став колишній німецький канцлер Ґергард Шредер, який здобув посади у радах директорів кількох російських енергетичних компаній.
Шредер регулярно виступає з виправданням політики Кремля і не раз закликав скасувати західні санкції стосовно Росії, запроваджені після російського захоплення Криму та війни на сході України.
Коментатори вказують, що Росія неодноразово використовувала газопостачання для тиску на інші країни, а збільшення залежності Європи від російської енергії дає Кремлю додаткові важелі.
